Віталій Семчук, який разом з побратимами вилетів до Маріуполя на деблокаду міста, загинув у вуличному бою поблизу Драмтеатру.
Віталій Семчук, який разом з побратимами вилетів до Маріуполя на деблокаду міста, загинув у вуличному бою поблизу Драмтеатру/ Колаж "Вчасно"
Полеглому захиснику Маріуполя Віталію Семчку з позивним «Рут» присвятили серію зображень, які створив ілюстратор Іван Кипібіда. Його роботи відомі чуттєвим осмисленням національних цінностей та глибокою увагою до соціальних тем.
Платформа пам’яті Меморіал спільно з проєктом «Серце Азовсталі» окремо розповіли про шлях Віталія, який захищав країни з молоду.
Відомо, що хлопець родом із Рівного. 2017-го закінчив коледж, вивчився на електромеханіка. Як молодший спеціаліст мав право вступати відразу на другий курс університету та довчитися й попрацювати за фахом, але серце кликало його на фронт.
«Пропонувала Віталику ще рік-два повчитися. Сказав мені: «Захистити країну — мій обов’язок. Якщо не я, то хто?», — згадує мати бійця Ліда Степанівна.
В «Азові» Віталій три роки служив оператором-навідником танка: підготовка, полігони, навчання, передова.
У 2019-му був вісім місяців «на нулі» Світлодарської дуги. 2020-го Віталій перейшов у розвідку. Його контракт мав закінчитися влітку 2022 року. У грудні 2021-го він приїхав у свою останню відпустку.
Ілюстрація Івана Кипібіди
Про те, що буде повномасштабна війна, Віталій здогадувався як розвідник. Наприкінці січня з групою азовців вирушив у бойове завдання на Світлодарську дугу. Батькам про це не сказав.
«16 лютого синові мало виповнитися 25. Спитала: тобі посилку надсилати за старою адресою? Відповів: „ні, мамо, на Опитне“. Тоді зрозуміла: син — на „нулі“. Написав мені в месенджері: „Не переживай, я у відрядженні. У березні нас поміняють“», — каже мама Ліда.
24 лютого 2022 року Віталій був у районі Бахмута. Тим часом у Маріуполі почали гинути його побратими. Багато друзів опинилися в повному оточенні в Маріуполі. Хлопці з підрозділу Семчука просилися на деблокаду, та командування спочатку відмовляло.
22 березня підрозділ «Рута» забрали у Київ. Бійців вишикували на військовому аеродромі й сказали: «маєте шанс потрапити на деблокаду Маріуполя, чи ви згодні?»
«Хлопці погодились. Вочевидь, думали, що деблокада відбудеться шляхом раптового військового прориву або внаслідок хитрощів розвідки. Мабуть, до кінця не уявляли, яке пекло їх чекає», — припускає Ліда Семчук.
Ілюстрація Івана Кипібіди
22 березня Віталій зателефонував їй. Це був останній дзвінок. 24 березня він написав матері повідомлення: «Якщо певний час не озиватимусь, не хвилюйтесь, це — поганий зв’язок. Люблю вас».
У ніч на 25 березня 2022 року 72 добровольці вилетіли гелікоптерами до Маріуполя. У першій групі десанту під командуванням Олега Катрича (Кельта) був і Віталій.
«Через три дні розхвилювалася — Віталій у мережі не з’являвся. Почала видзвонювати побратимів. Знайшла контакти хлопців, які були з ним на Світлодарській дузі. Вони не відповідали. Через 14 днів двоє з них з’явилися в мережі. Почала питати: що сталося? Тоді один із побратимів сказав: Віталій загинув. Потім інформацію підтвердила патронатна служба Азову», — розповідає Ліда Степанівна.
Ілюстрація Івана Кипібіди
Згодом стало відомо, що десант летів двома гелікоптерами. Везли медикаменти, старлінки, зброю та боєприпаси. Летіли в сутінках на наднизьких висотах, щоб не помітила ворожа ППО. Військові заходили з боку Маріупольського морського порту. Там чекали важкопоранені бійці. Їх доправили на підконтрольну Україні територію, а прибулих оборонців розподілили по позиціях.
Після повернення з полону побратим Семчука Денис Піскун на псевдо Комбат повідомив, що Віталій загинув у вуличному бою у районі Драмтеатру.
Попрощалися з Віталієм 19 листопада 2022-го, через сім місяців по загибелі. Нині найбільше гріє душу матері останнє відкладене повідомлення Віталія, датоване 24 березня 2022 року, яке він надіслав їй у Telegram. Ліда Степанівна отримала його 10 травня — на день народження її чоловіка і старшого сина:
«Мамо, сподіваюсь, з вами все в порядку. Люблю тебе і тата. Якщо пришлю це повідомлення, то, скоріш за все, мене вже немає. Пробачте мені за все, знайте, що я вас дуже сильно любив і цінував, хоча можливо і погано виражав це. І я знаю, що ви мене також любили. Головне — не плачте, тримайтесь разом, вірю в те, що війна закінчиться і все буде добре. Люблю вас.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!