242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли ворогу, затято відстоюючи летовище Донецька десять років тому.
Фото з ДАПу Віталія П'ясецького, воїна 93 бригади
Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще відносно мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики завдали удар по позиціях ворога та встановили контроль над Донецьким летовищем.
Пізніше, коли Донецьк окупували, ворог не припиняв спроби відібрати контроль над аеропортом, але українські воїни не здавали позицій і навіть під шквальним вогнем тримали оборону. У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, декого — посмертно.
21 січня 2015 року було ухвалене рішення відвести українських військових, оскільки ДАП через численні бої повністю зруйнували. Руїни стали непридатні для оборони. 22 січня 2015 року з території терміналів з боями вийшли 20 бійців — «кіборгів», чия сила духу була сильніша за російську зброю.
Олександр Морозов, один із захисників аеропорту, пригадує: того дня, коли вони з побратимами їхали на захист ДАПу, всі знали, де опиняться за кілька годин. Проте про це вголос не говорили — водночас і знали, й не знали, що їх там очікує.
«Колоною виїхали з частини в аеродром. Приземлились, перегрузились, поїхали. У перший день отримали п***лей від міномета та арти. На другий день майже заїхали, але отримали від градів. На третій день таки доїхали до злітної смуги… Ми сиділи в броньованій машині, зі зброєю і кучею БК, з побратимами, з якими не вперше. Ти максимально спокійний ззовні, але зсередини тебе рве страх від того, що буде відбуватись далі. Не знаєш, буде операція успішна чи ні, сперечаєшся сам з собою, що все буде добре, хоча критичне мислення вже з усіма попрощалось. Невизначеність з'їдала і пропускала через м’ясорубку весь гонор та крутість», — каже військовослужбовець.
Наступне, що пам’ятає кіборг — крики, черги та вибухи, через які проривався стогін поранених і привалених бетонними уламками хлопців.
«Після команди „відкат“ дорогою до машини допомагав дотягнути напівживого Кирила. У машину заскочив крайнім, посередині вже лежав хтось, складений удвоє. То був Отаман. Відходили ми вже під обстрілом», — пригадує воїн.
Олександр Морозов наголошує, що з 2014 року війна була не менш страшна, ніж зараз. І тоді її воювали добровольці, — як могли та чим могли.
«Далі було ще важче, але саме сьогодні пройшло 10 років від дня, який назавжди залишився в моїй пам’яті. Капітан Марковський міг би вже бути генералом, а солдат Отаманчук мати щасливу сім'ю з кучею діток… Але їхнє життя зупинилося 20 січня 2015 року. Ми завжди з хлопцями зідзвонювались цього дня, але через російських нелюдів кількість тих, з ким сьогодні потрібно зідзвонитись, значно менша», — розповідає чоловік.
Фото Віталія П’ясецького, воїна 93 бригади
Фото Віталія П’ясецького, воїна 93 бригади
Доброволець батальйону «Правого сектора» Сергій каже, що того дня він лишив на території аеропорту свого майже брата — побратима, якого поховав один із бетонних уламків.
«Єдине, за що я вдячний суці-долі - що він не страждав. Він був кращим з усіх, кого я знав і знатиму. Хлопець 21 року, у нього навіть вуса ще не росли. Але він першим кидався в бій. Коли нас обстрілювали — він, молодняк, кричав усім дідам по 40−50 років, щоб вони присіли, звідки може бути обстріл, всіх перераховував за ім'ям. А коли у мене був День народження — на початку грудня — він звідкись притягнув напівживу квітку, три цукерки шоколадні. Співав „Хеппі бьоздей“ під канонаду обстрілів з такою широченною посмішкою… Герой. Він був Героєм», — каже воїн.
Фото з ДАПу Віталія П’ясецького, воїна 93 бригади
Фото з ДАПу Віталія П’ясецького, воїна 93 бригади
Фото з ДАПу Віталія П’ясецького, воїна 93 бригади
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!