15 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання у Лиманській громаді Донецької області загинув командир місцевого добровольчого формування Олександр Кузьменко.
Старший лейтенант, командир розвідувальної роти Олександр Кузьменко. Загинув у боях за оборону Лиману Донецької області
«Наступного дня після 24 лютого 2022 року Олександр був одним з перших, хто прийшов до нас в офіс, де зібралися всі патріоти Лиману. Тоді ми об'єдналися у добровольче формування Лиманської громади, а його обрали своїм командиром», — згадують сьогодні у розмові з журналістом «Вчасно» мешканці Лиману, побратими та військовослужбовці брати Воронови.
42-річному Олександру Кузьменко, як і іншим, було що захищати. У Лимані був його рідний дім, успішний ковальський бізнес, який вин розвивав разом з дружиною, тут зростали його діти й він мріяв про розвиток міста.
Чоловік вже вдруге став на захист України. У 2014 році він вступив до добровольчого формування «Правий сектор», потім підписав контракт з ЗСУ, а після демобілізації повернувся у Лиман та всі сили вклав у розвиток власної ковальської справи. Але після повномасштабного вторгнення росії в Україну він знову пішов захищати Батьківщину. Бойовий досвід та талант керівника стали запорукою поваги підлеглих. Так талановитий підприємець став старшим лейтенантом, командиром розвідувальної роти.
«Це був гарний командир. У нашому підрозділі всі були на рівних, обговорювали будь-які питання, приймали рішення на загальних нарадах, — згадують Олександра побратими. — Він був сміливим і завжди вів за собою інших».
Олександр Кузьменко з побратимами
15 квітня 2022 року був дуже холодний день. Лиманські захисники отримали завдання від ЗСУ — зайняти позиції у селі Зелена Долина. Потрібно було прикрити фланг однієї з військових бригад та обладнати тут лінію оборони. Рашисти почали щільний мінометний та артилерійський обстріл. Через пів години одна з мін впала поряд з Олександром і чоловік отримав велику кількість осколкових поранень, несумісних з життям. Кілька бійців також отримали поранення, але вижили.
Тіло командира побратими вивезли, але поховати Олександра у рідному Лимані було неможливо — на той час місто знаходилося вже під вогнем рашистів, а ризик окупації ставав вже реальністю.
Олександра Кузьменко поховали в Івано-Франківську, куди він евакуював свою родину. У чоловіка залишилися жінка та двоє неповнолітніх дітей, які щодня згадують свого батька.
Росія вбила людину, яка могла ще багато зробити для рідного Донецького регіону — сприяти розвитку економіки, розвивати бізнес-середовище, створювати унікальні ковальські вироби та прикрашати ними рідний Лиман. До речі, Олександр створив з металу арку кохання, яка була розміщена поряд з місцевим РАГСом, а також допомагав встановлювати меморіали та пам’ятники захисникам України. Він завжди прагнув, щоб навколо була справедливість, порядність, честь та гідність.
Сьогодні побратими захисника продовжують службу в ЗСУ у різних підрозділах, але про свого командира не забувають і часто згадують про нього.
Кохана дружина захисника, Вікторія Кузьменко, дбайливо зберігає пам’ять про Олександра та досі не може примиритися з цією втратою.
Фото з особистого архіву Вікторії Кузьменко
Фото з особистого архіву Вікторії Кузьменко
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!