«Поляки перераховують 1% річного доходу на школу», — донеччани про різницю між освітою Польщі і України

Впродовж десяти днів делегація освітян з Донеччини і Луганщини побувала у Куявсько-Поморському воєводстві — у містах Торунь, Хелмжа, Іноврацлав, повідомляє ІА «Вчасно». Там відвідали школи в різних громадах: публічні — ті, що утримує держава, та непублічні — їх утримують громадські організації, аби порівняти цей досвід з українським.

Поляки гроші виділяють на кожного учня — Україна йде до цього

Польща виділяє гроші не на утримання шкіл, а на навчання учнів. На кожного — 4 тисячі злотих на рік (близько 28 тисяч гривень), якщо ця дитина з особливими освітніми потребами (з інклюзією) — це 16 тисяч злотих на рік (близько 120 тисяч гривень) .

До прикладу, в Україні ця цифра складає 10 тисяч гривень на рік на учня у звичайній школі. Поляки теж називають це освітньою субвенцією. При цьому у них ці гроші йдуть на зарплату вчителя, комунальні послуги, підвіз дітей до школи, харчування у школі. В Україні освітня субвенція з державного бюджету витрачається виключно на зарплату учителя, а на утримання шкіл, опалення, ремонти гроші виділяють місцеві бюджети.

Хоча в Україні (і на Донеччині зокрема) в залежності від кількості учнів у школі освітня субвенція може становити від 10 000 до 35 000 гривень на учня. Різниця у кількості грошей пояснюється їх неефективним використанням — Україна продовжує утримувати малокомплектні школи. Насамперед, це навчальні заклади (школи і дитсадки) у сільській місцевості, де з трьохсот дітей, на які розрахована будівля, є сто (а то і менше).

«Цьогоріч у Черкаській громаді ми планували закрити дві школи — Новоселівську та Новомиколаївську. Там у класі по 5 учнів, у школах загалом — по 50 дітей. Утримувати такі школи дорого. Батьки стали наполягати, що від 5 учнів у селі це може бути клас. І депутати на сесії не проголосували за закриття. Хоча це неправильно. Ми витрачаємо гроші на порожні класи», — розповіла Ірина Литвинова — начальниця відділу освіти Черкаської громади.

Є школи, які утримують громадські організації

В Україні, якщо у селі мало дітей, і школа не наповнена, її дорого утримувати. Чиновники у більшості випадків зачиняють таку школу. Поляки запропонували вирішувати це питання у своїх громадах — хочете утримувати школу — беріть. Держава так само виділяє гроші — освітню субвенцію, але якщо учнів мало, то і субвенція менша.

«Ми були в одній з таких шкіл, яка знаходиться на балансі громадської організації (або асоціації), — розповіла Юліана Стужук, заступниця голови Іллінівської громади. — Для нашої громади це теж актуальне питання, але наразі законодавчо Україна не може передати школу чи дитсадок якійсь ГО. У поляків закон дозволяє ГО стати засновницею школи. У такій школі собівартість навчання дитини буде вищою, а державі у даному випадку все одно, куди ці гроші перенаправити, гроші там ходять за дитиною. Якщо дитина переведеться із сільської школи до міської, гроші отримає інший навчальний заклад».

В одному із сіл Куявсько-Поморського воєводства делегація освітян відвідала школу, яку утримує ГО — там 126 учнів, молода команда учителів, середній вік — 32 роки, є сучасне обладнання для навчання.

«Умови для учнів створені однакові — і у міській школі, і у сільській. Але у маленькій школі затишна домашня атмосфера, дітям там спокійно. Гадаю, що батьки саме тому віддають свою дитину до такої приватної школи», — ділиться Людмила Тичина — завідувачка сектору інноваційної діяльності департаменту освіти і науки Донецької ОДА.

Ірина Литвинова — начальниця відділу освіти Черкаської селищної ради під час поїздки з колегами намагалася порівняти умови навчання, методику, взяти те, що завтра можна застосувати у своїй громаді. Для себе відзначила те, що в усіх польських школах навчаються діти з особливими освітніми потребами.

«У Черкаській громаді таких дітей 12. Цьогоріч ми планували відкрити 8 інклюзивних класів, до яких би прийшли ці діти. Але класи ми не відкрили — виявилося, що педагоги не готові, потрібно ще навчатися. У поляків учитель математики, фізики, майже кожен предметник також має другу освіту — психолога, логопеда. Бо з цими дітьми працює увесь колектив, потрібно вміти це робити», — сказала Ірина Литвинова.

1% річного доходу — на школу

Щороку 1% свого доходу поляки мають перерахувати на якусь благодійність. Ті, які мають учнів, гроші зазвичай віддають на школу. Керівництво начального закладу і батьківський комітет потім вирішують, куди їх витратити.

«Для школи ці батьківські гроші 1% доходу — це велика підтримка. Кожна школа змагається за те, щоб отримати ці гроші. А ще для них важлива громадська активність, залучення батьків до шкільного життя. Там батьки і на суботник шкільний приходять, і на екскурсію з дітьми та педагогами їздять», — розповіла Людмила Тичина.

Крім того, у більшості шкіл є рахунок, на який батьки за бажанням можуть перерахувати щомісяця певну суму. Потім самі батьки вирішують, на що витратити. В одному з дитсадків на зібрані за два роки гроші придбали дитячий майданчик.

Наприклад, середня зарплата в медицині у Польщі — 3500 злотих на місяць, на рік виходить 42 000 злотих. 1% від цієї суми — 420 злотих (це приблизно 3 000 гривень). Цю суму поляки перераховують на школу один раз на рік, вносять цю інформацію до своєї щорічної декларації. Згодом можуть перевірити у адміністрації школи, куди витрачені ці гроші. Також усі витрати доступні на сайті школи, ця інформація є публічною.

Також держава створює умови для того, щоб дитина проводила з батьками більше часу — наприклад, обідала вдома. Основна кількість поляків працює до 15 години. Потім вони можуть піти додому і повернутися до школи — на різні гуртки, секції, додаткові заняття. Школа у Польщі відкрита до 20 години, діти знаходять там заняття до душі.

Корекційний центр для дівчат

Освітяни побували також у корекційному центрі для дівчат. Таких закладів кілька на всю Польщу. Там немає колючих дротів і наглядачів. Поляки вважають суспільство винним, що дитина опинилася у такому центрі. Раз на три місяці керівництво школи збирається і вирішує, чи можна звернутися до суду з пропозицією, щоб дівчина повернулася до родини і звичайної школи.

«За рішенням суду до цих центрів потрапляють дівчата за вживання наркотиків, за прогули у школі, сексуальне насильство. Там було 54 дівчини віком від 12 до 18 років. Утримує його держава — тут собівартість дитини 46 тисяч злотих. З дівчатами працюють викладачі, налагоджені дружні довірливі стосунки», — каже Юліана Стужук.

Залежно від рішення суду дівчата тут перебувають від кількох місяців до кількох років. Подібні центри також є для хлопців.

Кураторіум — польський департамент освіти

У цьому закладі працюють тридцять людей. Вони не займаються ремонтами і дахами, що протікають. Їхнє завдання — методична допомога учителю. Раз на рік, три, сім чи десять років. Утримання закладів та їх ремонти — завдання місцевої влади.

У поляків, як нині і в Україні, є інклюливно-ресурсні центри, де діти з особливими освітніми потребами отримують психологічну та соціальну допомогу. Втім більшість таких дітей відвідують звичайні школи.

Різниця між дитсадками

У польських дитсадках в групах є маленькі гамачки, у яких відпочивають діти. Там дитина може влягтися, коли їй зручно, в одязі, під музику. Поки решта грає — хтось може відпочити, дитина сама вирішує, коли їй спати.

Освітяни відвідали приватний дитсадок, який працює за методикою Марії Монтессорі. Методика заснована на тому, що спонукає дитину до саморозвитку і сапопізнання через наслідування. Дітей у цьому дитсадку не хвалять, тут педагоги — не наставники, а друзі.

«У цьому дитсадку створюють умови дитині, показують, як треба зробити. Ми бачили, як діти мажуть бутерброди. Вони їх намазують стільки, що з’їсти усі не можуть, тож віддають до старшої школи. Але діти роблять це з величезним захопленням. При цьому мотивувати і хвалити дитину заборонено», — говорить Юліана Стужук про цю методику.

У дитсадках Польщі діти не сплять. У них є невеликі мобільні ліжка без постільної білизни, на які лягають відпочити у разі потреби, але сну як такого для усіх немає.

Польські колеги не витрачають гроші на якусь наочність. Усе, що є в класі, створене руками дітей. Пластикових куточків, таблиць на стінах і портретів письменників немає.

Децентралізація дала полякам можливості

Подивившись на польську освіту, українські педагоги кажуть: надалі потрібно активно працювати з громадою, батьками, аби кожен усвідомив відповідальність у вихованні дитини. Батьки не звинувачували учителів, учителі — суспільство і батьків.

У польських школах батьки є учасниками освітнього процесу. Вони разом з дітьми їдуть на екскурсії, відвідують цікаві місця.

Ті громади, які відвідала українська делегація, половину грошей з бюджету витрачають на освіту.

«Якщо взяти бюджет громади, 50−60% йде на школи і дитсадки. Це і капітальні ремонти, і поточні, і нове обладнання. Ми бачили приклади, що навіть олівці та папір для школи купує громада, це добре, що таке ставлення до освіти», — говорить Людмила Тичина.

За словами українських освітян, хоча реформа децентралізації у Польщі давно завершилася, її наслідки яскраво видно сьогодні. Одні громади є заможними, інші — дотаційними. Одні використовують своє можливості і створюють умови, інші роблять це менш вдало. В Україні ситуація схожа.