Просто додай води та нищ ворога: франківські господині цілодобово готують сухий борщ для бійців на Донбасі

Редакції «Вчасно» організатори фестивалю-ярмарки розповіли, що їх благодійний фонд “Вільні та сильні” доволі молодий – організувалися засновники навесні, “зібравшись” разом після того, як кожен став активно волонтерити для Збройних сил України. Коли ж почали розмовляти про те, хто чим займається для перемоги України – вирішили: усі вміння та навички можуть знадобитися для спільного фонду. 

На сьогодні БФ опікується захисниками, які воюють на передовій. Потреби закривають і тих військових, які виборюють східну частину України, і тих, хто бореться з окупантами на півночі та півдні. Зокрема, серед потреб – не лише сухі заготовки домашніх страв, а й сітки всеможливих розмірів – від мінімальних, людських параметрів, кікімор – до величезних сіток на військову техніку.

Борщ сухий, але з любов’ю: як франківські господині нагодували вже 50 тисяч українських воїнів

На сьогодні “Станіславським” борщем (Станіславський – від перших назв сучасної Полтави, Станіслав і Станиславів – ред.) нагодовані вже понад 50 тисяч українських воїнів. Один з організаторів ярмарки, Костянтин Єрохов, наголошує: сухий борщ на передовій завжди фігурує у потребах бійців, які регулярно просять його у франківських господинь. Для цього в них цілодобово працює сушарка, яка і вночі, і вдень висушує кілька центнерів овочів.

“Ідея виникла в момент, коли хлопцям на передовій потрібно було щось їсти. Сухпайки – це, звісно, добре, але ж все одно хочеться чогось домашнього. Це стосувалося і тероборонівців, і військових на передовій. До того ж нашим захисникам хочеться їсти, можуть бути навіть продукти, але головне там – це час. І якраз його не вистачає найбільше. Тому франківські господині зібралися і вирішили спробувати зробити якнайшвидше, але по-домашньому”, – розповідає історію створення “Станіславського” борщу Костянтин Єрохов.

За словами Костянтина, процес створення сухого борщу починається зі збору овочів по селах і благодійниках, які закривають левову, якщо не всю, потребу господинь. Потім і вони, і постійні волонтери ріжуть овочі та м’ясо, дрібнять їх і відправляють у сушарки, які протягом кількох годин роблять сухі порції буряка, моркви, капусти, цибулі, картоплі, часнику, кропу, петрушки та м’яса. За день доводиться переробляти від 200 до 300 кілограмів продуктів, з яких повністю випаровується волога. Крім того, ноу-хау франківських господинь – вегетаріанські борщі та супи, які готують окремо для захисників, які не їдять м’ясопродуктів.

Одне пакування сухого борщу вагою трохи понад 200 грамів розраховане на 5-7 порцій. У комплекті військовим йдуть уже й томатна паста, яку потрібно лише додати під час готування. А для того, щоб із перемелених і висушених овочів зробити запашний домашній борщ, знадобиться лише 2,5 літра води та 15 хвилин часу – і обід або вечеря військовим готові. Термін придатності запакованого “Станіславського” борщу – близько року. 

Крім того, господині розробили кілька нових рецептур – зокрема, військові тепер можуть поласувати сухим супом-харчо з кабаносами, гороховою зупою (супом – ред.). На черзі в розробці – гарбузяний крем-суп.

“Військові можуть просто заповнити онлайн-форму, в якій відразу ж запитуються потреби, необхідні сухий борщ чи то суп тощо. І потім дівчата розраховують, скільки їм потрібно перечистити та насушити, щоб задовольнити актуальні потреби з фронту, і протягом нетривалого часу, коли це вже запаковане вакууматором, пакетики їдуть до військових. Для них це робиться безкоштовно, абсолютно безоплатно. Але цивільним чи ще комусь наші борщі, супи не продаються – вони виготовляються виключно для захисників”, – наголошує Костянтин Єрохов.

На ярмарці, додає співорганізатор, придбати сухі заготовки теж не можна було – для відвідувачів готували кількадесят літрів борщу, аби ті на власному досвіді перевірили, наскільки смачно готують бійців. І для того, аби була можливість закупити ще більше овочів і м’яса, щоб насушити та приготувати сухі заготовки, вдалося зібрати кілька тисяч гривень. Військові ж, частини яких потребують сухих заготовок, можуть сконтактувати з господинями у фейсбук-сторінці, і залишити свої запити у гугл-формі, яку їм надішлють франківчанки. 

Світлана, одна зі співорганізаторок, знає на власному прикладі, наскільки потрібна допомога нашим військовим. Вона виїхала з-під окупації із Чернігівщини, а тепер її донька – одна з військовослужбовців ЗСУ, начальниця медичної частини. Раніше вона зі своєю частиною “пройшла” Бахмут, тепер же служить на іншому напрямку. Тому й ляльки-мотанки від українських господинь, і самосплетені браслети-обереги “приїхали” на ярмарку, аби зібрати кошти для захисників України, серед яких – і донька Світлани. 

“У нас є обереги для війни, які ми вкладаємо у кожну нашу посилку військовим. Вони їх пов’язують на руку й носять, не знімаючи, допоки браслет сам не розв’яжеться. Ми віримо, що спільними молитвами та такою допомогою можемо ще більше убезпечити наших захисників і захисниць”, – каже Світлана. 

Найбільше, каже співорганізаторка, зараз хлопці потребують кікімор та маскувальних сіток. останні потрібні не лише військовослужбовцям, а й мобільним шпиталям, оскільки ті так само регулярно  стають потенційними цілями рашистів, оскільки допомагають і рятують захисників. Крім того, звісно, найпопулярнішими запитами є “Станіславський” борщ і одяг. Зокрема, найбільше його потребують ті військові, які потрапляють у шпиталі з передової – з Харківщини, Донеччини та Херсонщини. Часто їхній одяг перетворюється на шматки тканини, коли ті отримують поранення. Тож у перші дні та години бійцям необхідні буденні речі та білизна, аби почувати себе в комфорті. 

“Багато звертаються до нас людей-переселенців, нерідко і з Донбасу. Їм ми також збираємо гроші, речі, предмети побуту, оскільки подекуди грошей не вистачає навіть на такі банальні речі. Тому наш фонд намагається закривати ці потреби, коли в нас це просять. Звісно, буває дуже важко, але потроху ми таки збираємо й допомагаємо”, – розповідає Світлана.

Тетяна Пиріг, одна з засновниць благодійного фонду, розповідає: для того, щоб залучити якомога більшу аудиторію, залучили й інший благодійний фонд, який плете сітки для наших захисників – “Маскуваннячко КТ”. 

В організації кажуть, що потреби від березня не змінилися – щодня надходить кілька заявок від різних частин із кількох напрямків фронту про потреби. Плетуть різні по розмірах сітки – 6х9, 6х4, 9х12 метрів тощо. Єдине, що змінювалося протягом усього цього часу – це кольорова гамма маскувальних сіток. Відтак волонтери “пройшли етапи” весняного забарвлення, літнього (насичено-зеленого), а тепер переходять до осінніх кольорів – світло-зеленого, кольору хакі та жовтого. Проте ще з весни у них наготовлена й зимова гамма кольорів – біла тканина, яка може в будь-який момент “піти в роботу”.

“Ми самі фарбуємо тканину, напрацювали вже таку схему: люди нам приносять власний одяг чи тканину. Ми її ріжемо (або віддаємо додому нашим волонтерам, і ті ріжуть її). Потім ці відрізки тканини фарбуємо у потрібні нашим захисникам кольори, і вже після цього починаємо плетіння. 

Приходять допомагати й “постійники”, і разові волонтери. Наприклад, є чоловік, який майже щодня після роботи приходить для того, щоб поплести сітку. Приходить весь статний, у костюмі, а в нас на базі сідає разом з іншими волонтерами й починає плести. І таких людей багато, всі намагаються допомогти бодай чимось”, – розповідає представниця організації Аліна.

“Для дітей ціль – поцілити у пику путіна”

На ярмарці організували й патріотичний куток для малечі, головною метою яких було поцілити стрілами або дротиками в обличчя президента країни-терористки, яка напала на Україну. Кількадесят дітей цілились в очі терористу – “аби той більше нічого не побачив і вмер”, як розповіли журналістам самі маленькі стрільці. 

“Козак Мамай”, запрошений на ярмарку, власноруч виготовляє дитячі іграшки понад 20 років. Розповідає, що за цей час чого тільки не створив – і батоги, і різки, й дудки та свистунці з прялками. 

“Діти мають знати історичну зброю наших предків. Тому що. наприклад, батіг не завжди був зброєю – це радше був допоміжний інструмент для тих. хто пас овець. Отак удариш батогом – і вівця почує свист і різкий звук – і повернеться до стада. Ще козаки використовували батоги для того, аби роззброїти суперника – вони його або хапали кінчиком батога й вибивали з рук, або просто били батогом (що рідше) ворога – і той від несподіванки випускав із рук свою зброю. А ще вони так валили на землю супротивників – батіг закручувався на ногах ворога, козак різко сіпав його – і супротивник падав на землю”, – розповідає чоловік.

Крім того, локація, яка облаштована, поруч із ярмарком – “вбивча” для путіна. Там діти з саморобної дитячої зброї цілили в обличчя агресора. Мама маленького Вови сміється: його сину “додало” влучності обличчя на вивішеному плакаті. А коли й друг Вови, Микита, побачив, як той цілиться з лука, забув і про свою зламану руку.

Наступною локацією, де планують влаштувати ярмарку, потенційно стануть польські містечка. Там, за словами організатора Костянтина Єрохова, підтримка наших громадян чи не найсильніша, а мерч і бренд України – одні з найпопулярніших. Тож коли заходить мова про ярмарки, які поляки дуже люблять, та Україну – у дружній країні готові всіма можливими способами допомагати виборювати наших людей і території.