Джон Спор — власник невеликої компанії, яка виробляла певні компоненти для високоточної американської зброї, яку нині передають ЗСУ. Він на початку повномасштабного вторгнення опинився в окупованому Маріуполі і лише через 4 місяці йому вдалося вийти з оточення неушкодженим.
Джон Спор у Маріуполі/ Фото з архіву John Spo
Американець з Маріуполя Джон Спор чотири місяці вимушено переховувався від російських окупаційних сил. Для росіян він особлива ціль, Джон — фізик-ядерник і власник невеликої компанії, яка виробляла певні компоненти для високоточної американської зброї - зокрема Patriot, Abrams, Firefinder і Javelin. Він знає багато секретної інформації про зброю, яка є дуже цінною для окупантів, пише «Голос Америки».
Врятуватись з окупації Спору вдалось завдяки приватній ініціативі американських ветеранів на чолі із Браяном Стерном — Project Dynamo, які рятують людей з України, Афганістану, Судану та Близького Сходу, місць конфліктів чи природних стихій.
Американець Джон Спор частково переїхав до Маріуполя через дружину Світлану. Час від часу він проживав там із жовтня 2007 року. До повномасштабного вторгнення він їздив туди й назад — із Далласа в Маріуполь і навпаки.
«Я їхав сюди на кілька тижнів, а потім повертався і працював 2−3 місяці. А потім повертався. Я робив це до 2018 року, а потім вирішив проводити більше часу і почати жити в Маріуполі. Там у дружини була квартира», — каже Джон.
Згодом він купив житло на березі моря в Маріуполі, це був будинок його мрії.
«Я побудував велику кімнату зі скляними стінами, з яких можна було дивитися на море. Це було справді гарне місце, і я оселився там», — додає американець.
У грудні 2019-го Джон Спор здійснив останню робочу подорож у Даллас і залишився у Маріуполі через Covid.
«Я планував повернутися до США в березні 2022 року, а потім вдерлися росіяни. Мені не вдалося виїхати, — каже Джон. — За день до початку повномасштабної війни вони вже скидали бомбили біля мого дому».
Чотири місяці Джон Спор був в окупації. Він переїжджав з місця на місце, аби не потрапити до рук окупантів.
«Я робив це, щоб збити їх зі сліду, тому що якби я був в одному місці, вони б мене знайшли, — каже Джон. — Щоб вийти з окупації мені довелося змінити свою зовнішність. Я перетворився на людину, біля якої ніхто б не хотів сидіти поруч в автобусі. Не мився, не голився, не приймав душ, не чистив зуби. Моє волосся стало сивим, довге, я був брудний, смердючий. Мені довелося бути кимось іншим. Це було важко».
Операцією з повернення Джона Спора керував Браян Стерн. Одного дня американець сів у автобус і поїхав у бік вільної України. Шлях виїзду складався із низки блок-постів окупантів.
«Я говорю російською дуже швидко, без проблем. Але у мене є акцент. І щойно я відкрию рота на російському КПП — я пропав. Тому що вони відразу дізнаються, що я не українець і не росіянин. І це погано. Я не знаю, скільки блокпостів пройшов. Однак я очікував більшого, ніж те, що сталось. Перший блокпост. Автобус під'їхав. Росіянин поспілкувався з водієм. Подивився на автобус. Там була лише жменька людей. Помахав нам», — пригадує Джон.
За його словами евакуація тривала непогано до того моменту, коли вони приїхали до Мелітополя.
«Коли російський військовий зайшов в автобус я вдав, що сплю, і зробив це навмисно, — каже Джон. — Цей хлопець кричав на мене, а я мовчав. Він розбудив мене фізично. Потім у тому стані, в якому я був, він подивився на мої документи й кинув їх мені назад і пішов геть. Пам’ятаю, що Браян попереджав мене, що останній блокпост буде важким. І тоді я здивувався, бо він виявився зовсім не таким. Тоді в автобусі була старша жінка, дитина 15−16 років, водій і ще один чоловік. На останньому КПП ФСБ проводила свої допити та оглядала телефони».
Тоді Джон вдавав у автобусі, що він не при свідомості, а сам слухав окупанта з ФСБ, який зайшов у автобус і вів допит присутніх.
«Він запитував жінку: „Куди ви їдете? Кого хочете побачити? Навіщо туди їдете?“. Вона, дитина та чоловік відповіли на запитання. Потім росіянин повернувся до цього чоловіка і запитав, чи є у мене паспорт. Той відповів: „так“ і військовий просто пішов. Не зовсім зрозуміло чому, він зробив це. Я підозрюю, що він міг мати певний „стимул“ зробити це. Але я не знаю напевно, чи Браян причетний до цього. Загалом вибиратись було дуже стресово, страшно», — каже Джон.
Нині науковець мріє повернутися додому, у Маріуполь. Однак, стверджує, якщо там будуть росіяни — то він ніколи туди не поїде.
«Якщо це залишиться територією росії, я ніколи не зможу повернутися назад, бо вони зроблять так, щоб я зник або вб’ють мене, — каже Джон. — Я хотів би повернутися додому. Я вважаю Маріуполь моїм домом. Я жив там із 2007 року і моя Світлана теж хотіла б повернутися, але зараз це неможливо»,
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!