«росія хоче „знекровити“ Україну до прибуття танків. Наступні місяці будуть важкими», — британський дослідник Джек Вотлінг

Довідка: Джек Вотлінг (Jack Watling) — старший дослідник Лондонського Королівського інституту об'єднаних служб (Royal United Services Institute, RUSI), що досліджує питання воєн та озброєння в інтересах британської армії.

«Вчасно» підготувало переклад статті Вотлінга для видання The Spectator.

«Рішення міжнародних партнерів Києва відправити в Україну основні бойові танки НАТО є ключовим моментом у російсько-українській війні. Увага зараз може бути прикута до танків, але вони є частиною значно ширшого спектру зобов’язань — партнери України тепер зобов’язалися дати можливість Києву якнайшвидше повернути свої території. Попри це, знадобляться місяці важкої боротьби, перш ніж Україна зможе досягти значних успіхів.

Зараз росія перебуває на межі своїх можливостей, виставляючи на поле бою погано навчені війська зі старішою та різноманітнішою бойовою технікою та з браком боєприпасів. У той же час росія має достатньо сил на землі, щоб Україна могла просунутися лише шляхом свідомого наступу. росія також може мобілізувати та навчити більше особового складу. Російська оборонна промисловість також нарощує виробництво, тому, якщо Україна не втримає ініціативу, звільнити території буде дедалі важче.

Саме ця траєкторія — у поєднанні з необхідністю переконати росію, що тривалі бойові дії не в її інтересах — призвела до того, що кілька партнерів України пообіцяли надати велику кількість бойових машин піхоти, танків, артилерійських систем, бойових платформ, а також розширити виробництво боєприпасів для задоволення потреб України. Був також створений цілеспрямований курс навчання, в ході якого українці проходять підготовку у Великій Британії, а потім формують підрозділи та продовжують підготовку в Європі, щоб врешті навчитися формувати загальновійськові батальйони.

Короткострокова проблема, з якою зіткнулася Україна, полягала в тому, що якщо вона розпочне наступальні операції на початку року, то може вичерпати свої резерви та втратити критичну кількість бронетехніки, що залишить її вразливою для росії пізніше цього року. Обіцянки партнерів тепер означають, що Україна може впевнено створювати та використовувати нові бойові одиниці протягом року, а отже, Київ має більше свободи використовувати те, що вже має.

Попри середньострокові можливості, які пропонує обіцяне озброєння, танки НАТО не вдасться швидко привести в дію. Вони суттєво відрізняються від радянських танків, які зараз експлуатуються в Україні. Вони мають інший робочий процес, вимоги до технічного обслуговування та приблизно на 20 тонн важчі. Танки також не матимуть ніякого значення, якщо їх поставити в невеликій кількості. Щоб виставити їх ротним складом за підтримки бойових машин піхоти та артилерії, необхідно, щоб значна кількість українців була навчена тому, як вести бій з відповідними системами, обслуговувати та підтримувати їх стан, а також керувати ними у групах. Все це займе час.

Завдяки обструкціонізму та некомпетентності німецького уряду Україна отримала найгірший із можливих позитивних результатів. Замість того, щоб отримувати велику кількість танків одного типу, вони отримують три різні танки НАТОвського стандарту, усі - в обмеженій кількості та кожен — з окремими складними вимогами до обслуговування. Це затримає доставку цих танків на передову. І це після того, як партнери України змарнували три місяці, вирішуючи, надсилати танки чи ні. У Києві навряд чи забудуть, що безглузде лукавство канцлера Олафа Шольца коштувало і продовжує коштувати життя українцям.