Російські війська продовжують наступ на Слов’янському напрямку, намагаючись наблизитися до Слов’янська та Краматорська. Передові штурмові групи 3-ї загальновійськової армії рф уже перебувають приблизно за 10−12 км від цих міст. Водночас українські підрозділи продовжують утримувати ключові рубежі та проводять контратаки, що сповільнюють просування противника і ускладнюють реалізацію його планів на цьому відтинку.
Росіяни рвуться до Слов’янська та Краматорська, але через контратаки ЗСУ не можуть розвинути наступ — військовий оглядач/ Колаж "Вчасно"
На Слов’янському напрямку російські війська силами своєї 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) зі складу угруповання військ (УВ) «Юг» намагаються продовжити наступальні дії в рамках Слов’янсько-Краматорської оперативно-стратегічної наступальної операції.
Ворог намагається основними силами своїх передових частин і з'єднань вийти на ближні підступи до Слов’янська зі сходу та південного сходу, а частиною сил — до Краматорська зі сходу. Про розвиток бойових дій на цьому напрямку повідомляє військовий оглядач Костянтин Машовець.
За його словами, ворог тисне переважно на двох оперативно-тактичних напрямках — Сіверськ — Слов’янськ та Бахмут — Слов’янськ, а також діє частиною сил у напрямку Міньківка — Краматорськ.
«Протягом звітного періоду противник здійснив низку атакувальних/штурмових дій на деяких ділянках цих напрямків, однак не зміг досягти значних успіхів. Більше того, очевидно, що щонайменше на двох ділянках Слов’янського напрямку ЗСУ, своєю чергою, здійснили низку контратак. І хоча це не призвело до повного припинення наступу російських військ у смузі їхньої 3-ї ЗВА, але суттєво його сповільнило», — пояснює Машовець.
Оглядач зазначає, що на напрямках Крива Лука — Стародубівка, Каленики — Миколаївка та Рай-Олександрівка — Миколаївка противник демонстрував досить високу активність у тактичній зоні, намагаючись повністю взяти під свій контроль Стародубівку та Пискунівку.
Також російські війська намагаються завести максимальну кількість своєї штурмової піхоти як у напрямку Слов’янської ТЕС, так і в північну частину Миколаївки. Крім того, очевидно, противник намагався досягти цього за допомогою дуже наполегливих «проникаючих» дій у Миколаївку — як з боку Рай-Олександрівки, так і з боку Калеників.
«Основні сили передових підрозділів противника днями продовжували займати позиції по рубежу Крива Лука — північно-східні околиці Рай-Олександрівки. Російське командування таки змогло інфільтрувати до бойових порядків українських військ на певну тактичну глибину щонайменше три свої штурмові групи в загальному напрямку Рай-Олександрівка — Слов’янська ТЕС», — зазначає Машовець.
За його словами, найзначніша з цих груп зафіксована між Стародубівкою та Пискунівкою, а ще дві, менші, — у Миколаївці.
Крім того, російські малі піхотні групи більшою мірою присутні на території природного заповідника «Крейдова флора», у лісовій місцевості на південний схід від Миколаївки, а також у 4-кілометровій смузі між Юрківкою та Рай-Олександрівкою.
«Однак у цьому контексті варто зазначити, що передові українські підрозділи на цьому напрямку все ж таки змогли утримати під контролем саму Миколаївку, запобігти проникненню невеликих піхотних груп противника в район Слов’янської ТЕС, — додає оглядач. — Вони також продовжують утримувати позиції в районі Рай-Олександрівки і навіть на південь від Юрківки. Варто зазначити, що передові позиції українських військ у цьому районі також розташовані навіть на схід від Липівки. Це було б неможливо, якби противник впевнено контролював територію на південь від Рай-Олександрівки».
Як зазначає Машовець, ймовірно, російські малі піхотні групи, які досі фіксуються в Рай-Олександрівці та Юрківці, з низки причин просто не можуть ефективно контролювати у вогневому відношенні навколишні ділянки місцевості.
Разом з цим ЗСУ, очевидно, за останні кілька днів здійснили серію контратак у тактичній зоні в напрямку Оріхуватка — Рай-Олександрівка.
Хоча це й не призвело до значного просування українських підрозділів, але сприяло відтісненню російських піхотних груп від каналу Сіверський Донець — Донбас назад на західні околиці Рай-Олександрівки — на ділянці від насосної станції № 2 до району на південь від Оріхуватки.
Також Машовець зазначив, що, враховуючи те, що ЗСУ продовжують утримувати низку позицій на північ і південь від Рай-Олександрівки, це знизило загальну активність передових російських підрозділів, які їхнє командування спрямувало на Миколаївку та Слов’янську ТЕС.
«Вперті бої також тривають на південь від дороги Е-40, де, очевидно, ЗСУ також контратакували в напрямках Першомар'ївка — Малинівка та Васютинське — Тихонівка. І хоча кількість російської штурмової піхоти, розташованої на цих напрямках, на захід від каналу Сіверський Донець — Донбас залишається досить значною, темпи її просування значно зменшилися», — пише Машовець.
За його словами, принаймні вже півтора тижня противник фактично не зміг просунутися з цього боку ні до Васютинського, ні до Першомар'ївки, ні до Василівської Пустоші.
Як зазначає оглядач, єдина ділянка на крайньому лівому фланзі 3-ї ЗВА, де противник зміг просунутися на глибину 1,5−2 км, — це тактичний напрямок від Маркова в бік Білокузьминівських крейдяних скель.
Однак самих скель російські штурмовики так і не дісталися та були заблоковані на північний схід від Федорівки.
На перший погляд, ситуація на Слов’янському напрямку й частково на Краматорському, через наступ російської 3-ї ЗВА, виглядає складною для ЗСУ.
Передові штурмові групи цієї армії вже перебувають на відстані в середньому 10−12 км від Слов’янська і безпосередньо намагаються захопити Миколаївку та дістатися до Слов’янської ТЕС. Від Краматорська вони перебувають на ще меншій відстані — 9−10 км.
«Однак насправді російська 3-тя ЗВА поки не може виконати своє головне завдання в рамках усієї Слов’янсько-Краматорської наступальної операції — дістатися основними силами своїх передових частин і з'єднань безпосередньо до Слов’янська та Краматорська, — пояснює Костянтин Машовець. — Більше того, чим довше і наполегливіше вона намагається це зробити, тим більше з часом вона втрачає будь-яку перспективу все ж таки виконати це завдання. Однією з причин такого становища стала ситуація на Лиманському напрямку».
Як пояснює Машовець, фактично станом на даний момент формування північного флангу Слов’янсько-Краматорської агломерації, що передбачало повну ліквідацію українського Лиманського плацдарму в смугах російських 20-ї та 25-ї ЗВА УВ «Запад», було зірвано.
Однак слід зазначити, що саме цей фактор лише опосередковано впливає на здатність російської 3-ї ЗВА й надалі просуватися до Слов’янська.
Більше того, поки що лише російська 20-та ЗВА одноосібно відступає від Лиману, тоді як 25-та ЗВА, безпосередньо спрямована на Лиман і така, що має прилеглий фланг із 3-ю ЗВА, фактично продовжує «тримати» раніше здобуті рубежі. Зокрема, йдеться про своєрідний «стартовий майданчик» для штурму Лиману — протяжний лісовий масив між Ямполем і Лиманом.
«Більш вагомою причиною можливих труднощів російської 3-ї ЗВА, безумовно, є ще один фактор. Наразі ЗСУ продовжують успішно утримувати рубіж Миколаївка — Оріхуватка та територію Слов’янської ТЕС, хоча, звісно, відбувається це не без труднощів для них. Те саме стосується районів Василівська Пустош — Заповідне — Васютинське — Першомар'ївка та Семенівка — Білокузьминівка — Віролюбівка — Куртове відносно Краматорська. Усе це досі успішно утримується й обороняється українськими військами», — зазначає Машовець.
За його словами, якщо ці два фактори продовжуватимуть поєднуватися більш-менш тривалий час, то командування російської 3-ї ЗВА явно може зіткнутися з перспективою появи відвертої потреби в утриманні позицій уздовж південного берега Сіверського Донця.
Ще більш ілюзорною може стати перспектива подальшої участі частини сил 3-ї ЗВА у наступальних діях на Краматорськ зі сходу.
«Якщо після російської 20-ї ЗВА розпочне свій відступ за річку Чорний Жеребець й 25-а ЗВА почне відступати (а це дуже ймовірно, адже українські підрозділи, очевидно, вже діють у районі Ямполя), то російській 3-й ЗВА доведеться розгорнути достатньо значні сили і засоби фронтом на північ. Більше того, очевидно, це відбудеться незалежно від того, чи бажає цього саме командування 3-ї ЗВА, чи ні. Воно просто буде змушене зробити це, аби надійно убезпечити свій правий (північний) фланг від українських контратак», — пояснює оглядач.
Також, враховуючи всі вигини річки Сіверський Донець на цій ділянці, командуванню російської 3-ї ЗВА доведеться «розгорнути» тут, очевидно, не менше однієї повнокровної бригади, а можливо, відразу дві.
Це, своєю чергою, не може не вплинути на здатність армії вперто просуватися зі сходу до самої Слов’янсько-Краматорської агломерації.
«Принаймні йому доведеться використати навіть ще до прориву на її ближні підступи більшість своїх оперативних резервів (або майже їх усі). Особливо враховуючи, що принаймні одна з бригад 3-ї ЗВА наразі „заклопотана“ на Костянтинівському напрямку, — зазначає Машовець. — Звісно, можна також попросити „старшого начальника“ (командування УВ „Юг“ і власний Генеральний штаб), аби ті підкинули „щось“ зі своїх, уже явно достатньо виснажених резервних „закромів“. Але в цьому випадку саме це „щось“ російським „командирам“ для потреб 3-ї ЗВА доведеться додатково звідкись діставати. Однак вони — далеко не фокусники».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!