На стабілізаційних пунктах біля Покровська ситуація невтішна — ворог подекуди не дає днями, а то й тижнями забрати поранених бійців з позицій. Тож інколи до медиків може не доїхати жоден екіпаж, оскільки по них прицільно б’ють окупанти. Інколи ж, коли видається вдале «вікно», за добу доводиться рятувати понад сотню бійців.
Кожна вилазка чи штурм росіян сьогодні супроводжуються великою кількістю дронів, які постійно перебувають у небі. Через це навіть відбиття атак ускладнилося — окрім того, що окупанти можуть вдаліше ховатися у рослинності, їх прикривають і безпілотники, які ворог не економить навіть на поодинокі чи непідтверджені цілі. Максим Бакулін, пресофіцер бригади НГУ «Червона Калина», додає: Покровськ лишається пріоритетним для захоплення, тож штурми на напрямку не припиняються. Навпаки — стали інтенсивнішими, оскільки росіяни хочуть вийти на адміністративні межі Донецької області.
«Зараз для росіян дуже вдало складаються умови для штурмів. „Зеленка“ грає проти нас, бо коли стоїш в обороні - майже не переміщуєшся по лінії. Тому якщо тебе вже виявили — то ворог знає, де ти є або вони знають чітко, де нас шукати. А нам доводиться їх розшукувати по всьому полю бою, щоб орки не підійшли до наших піхотних позицій. І це робити досить складно. Тож ворог має велику перевагу над нами — йому не потрібна настільки велика кількість дронів, щоб нас знайти. Він і так орієнтовно знає, де ми, що відбувається на наших позиціях», — пояснює військовослужбовець.
Пресофіцер «Червоної Калини» додає, що ще одне оновлення в окупантів — їхні транспортні засоби, якими вони намагаються дістатися до позицій. І якщо раніше з цього глузували, то на сьогодні доводиться визнати, що це досить дієвий спосіб переміщення.
«Тепер орки їздять не лише на мотоциклах, а й на електросамокатах. Якщо є дороги, по яких він може проїхати — його розкладають і застосовують, швидше долають ту відстань. Якщо ж немає такого покриття, яке б дозволило їхати на самокаті - його складають і несуть у руці, і топчуть із ним. І з часом ці самокати накопичують на місцях. Десь проїхалися, десь пройшлися — і тепер це серйозний транспорт. Раніше це було дуже сміховинне явище, але зараз ми не здивуємося навіть якщо в них з’являться електровелосипеди», — каже нацгвардієць.
Максим Бакулін додає, що ворожі пілоти на Покровському напрямку стали професійними. Зараз мова не йде про початківців — безпілотниками керують добре навчені росіяни, крім того — добре (водночас для нас — погано) відпрацьовує артилерія. Єдине, що лишається незмінно кепським — піхотинці.
«Ми бачимо, як піхоту множать на нуль, і якість цих піхотинців просто жахлива. Це, скоріш за все, пов’язано з тим, що росіяни зробили професійних дронщиків, розвідників, артилеристів і мінометників. А ті, хто приходить (або ж когось заманюють, змушують чи ловлять) йдуть у цей «відбійник», — каже військовий.
Через новоприбулих піхотинців у лави ворожої армії збільшилася й кількість полонених, яких вдається захопити бійцям «Червоної Калини».
«Росіяни розуміють, що йдуть по трупах недопобратимів, і обирають життя. Але найстрашніше зараз на полі бою — це запах. Орки не забирають трупи, тож вони там лежать і смердять. Це не запах загиблої тварини — цей сморід дуже задушливий, його важко винести. Тож полонених побільшало — на деяких ділянках вони просто здаються нам, щойно відчувають, як можуть смердіти самі вже за кілька днів», — каже пресофіцер бригади НГУ.
Нині багатьом розрахункам БпЛА у Силах оборони доводиться ставати операторами розвіддронів на тих «пташках», які вони мають. І, на жаль, багато з них летить — і не повертається.
«Малими піхотними групами окупанти намагаються продавити лінію оборони. Крім них, у повітрі завжди багато розвідувальних дронів, тому оркам стало простіше виявляти наші машини й періодичність, з якою ми на них їздимо, щось чи когось підвозимо. Доводиться воювати в умовах, коли логістику перебивають ще на етапі її виїзду. Зараз доїхати до точки дуже важко, доводиться використовувати хитрощі. Але в питанні доставки провізії вже є інша тактика — тепер доводиться дронами доставляти на позиції маленькі пакуночки з водою, бо вона стає особливо важлива зараз», — розповідає нацгвардієць.
Проблема з доставкою води актуальна кожного літа, щойно розпочинається спека. Фактично провізія в умовах бойових дій — це гарантія того, що особовому складу буде легше тримати оборону. Тож якщо окупанти знають, що в автівці їде лише водій із запасами води та їжі, навіть без БК — очікувано, що саме за ним у повітря підіймуть бойові дрони.
Дороги, якими рухаються автівки, постійно прострілюють. І мова вже не лише про основні трасові шляхи, а й обхідні, які помічають оператори ворожих БпЛА завдяки великій кількості дронів. Вплинути на це складно — попри велику кількість засобів протидії, оскільки спостерігають не лише дрони на оптоволокні, а й великі бойові та розвідувальні. Тож змінювати підходи доводиться не лише до укомплектування бійців перед виходом на позиції, а й до того, у якому вигляді доведеться зберігати або доставляти провізію.
«Зараз ми по повітрю можемо доставляти дуже багато і дуже різне хлопцям. Це вимагає часу, інакшої підготовки, але нам вдається закривати логістику навіть у такий спосіб», — каже Максим Бакулін.
Крім того, доводиться реагувати на всі сигнали повітряної тривоги — на Покровському напрямку жоден із них не буває «хибним» чи умовно безпечним. Якщо вмикається сирена — це означає, що окупанти гарантовано обстрілюватимуть прифронтові населені пункти. Однак зважаючи на кількість загиблих та поранених цивільних — часто вони готові поцілити будь-куди. Через це бійцям досить важко відновлюватися після позицій — оскільки доводиться реагувати навіть на ті боєприпаси, які проходять транзитом повз них.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!