Подружжя переселенців з Селидового Донецької області розповіло школярам Кременчука про загиблого сина, воїна, журналіста-розслідувача Олександра Цахніва. До повномашстабного вторгнення він працював у редакції «Вчасно» та сприяв просуванню демократичних реформ у прифронтовому регіоні.
У Кременчуці навчальний рік розпочався з Уроку пам’яті про Олександра Цахніва, журналіста та захисника з Донеччини/ Колаж "Вчасно"
У Кременчуцькій гімназії № 22 перший шкільний день для учнів 8-В класу розпочався з уроку пам’яті про загиблого героя Олександра Цахніва. Щоб розповісти про захисника родом із Селидового, заклад запросив його батьків — Лідію та Олександра.
Учнів цікавили згадки про Олександра: як працював журналістом-розслідувачем у редакції «Вчасно», як боровся з корупцією та незаконними рішеннями влади рідної області, та чому пішов у військо добровольцем на початку повномасштабного вторгнення.
«Було неочікувано, але приємно, що нас запросили розповісти про Сашу. Спершу показали його фотографії, розповіли, чим він займався у Селидовому до нападу росії у 2014 році, як став розслідувачем. Діти питали, як він працював, розпитували про військову службу нашого молодшого сина Артема, який також служив усі ці роки», — розповідає мама загиблого героя Лідія Цахнів.
Нагадаємо, Олександр Цахнів, журналіст інформаційного агентства «Вчасно» з Донецької області, загинув 25 березня на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання. До мобілізації він викривав корупцію чиновників і проводив моніторинг державних закупівель. Він не терпів несправедливості, тож із мобілізацією до війська не зволікав. Потрапив відразу на гарячий напрямок і загинув під час бойового виходу.
Поховали героя у його рідному місті Селидовому, яке зараз зруйноване та окуповане росією.
Кременчук та вся Полтавська область стали одними з найбільших хабів для вимушених переселенців із 2022 року. Зокрема, у місті перебуває близько 10 тисяч переселенців із Донеччини. Туди у 2024 році евакуювалася й родина Цахнівих. Лідія зауважує, що в класі, в якому відбувся Урок пам’яті, навчається і їхній земляк — школяр із Селидівської громади, із селища Новожеланне.
«Його мама теж працює вчителькою. Було дуже приємно побачити когось із тих, хто ріс, жив поруч із нами, з нашим домом. Але прикро, що почалася повітряна тривога — дітей забрали в укриття задля їхньої безпеки», — зауважує Лідія Цахнів.
На сьогодні Уроки пам’яті відбуваються у школах України задля вшанування та нагадування про тих, хто віддав життя за майбутнє школярів, їхню волю та можливість навчатися не під російським триколором.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!