Минулого тижня росія не припиняла масованих ударів по українських містах. На Донеччині водночас загострилися бої на кількох напрямках. Попри небезпеку, з прифронтових громад продовжують евакуювати людей, фіксувати російські воєнні злочини та протидіяти наступу ворога.
Колаж "Вчасно", фото: 24 омбр, Слов'янська МВА, "Вчасно"
Підписуйтеся і на наш Telegram-канал — так зручніше оперативно отримувати важливу і цікаву інформацію.
Минулого тижня росія продовжила масовані атаки по українських містах. За словами Володимира Зеленського, під ударами опинилися 16 регіонів. Росія випустила близько 1900 дронів, майже 1600 авіабомб і 144 ракети, зокрема балістичні. Пошкоджено понад 1500 об'єктів, серед них сотні житлових будинків.
На фронті протягом тижня тривали важкі бої. Найбільш активним залишаються Покровський та Костянтинівський напрямки. Сили оборони продовжують стримувати російські штурми та завдавати ударів по позиціях і військових об'єктах противника.
Україна водночас посилює далекобійні удари по території росії. Президент наголосив, що значна частина російських підприємств, які виробляють компоненти для ракет, дронів і КАБів, досі не перебуває під санкціями. Україна закликає посилювати тиск на російський військово-промисловий комплекс.
Попри постійні обстріли, в Україні триває евакуація цивільних із найбільш небезпечних громад.
У липні російські війська зазнали рекордних втрат у живій силі з початку року — 42 860 осіб, заявив український Генштаб.
«За перші сім місяців 2026 року втрати особового складу противника становили 238 650 осіб», — йдеться в повідомленні.
Загалом втрати росії у війні проти України наблизилися до 1,45 мільйона військових.
1 серпня 2026 р. о 11:20
Росіяни уже «розповзлися» всім містом: крайніх полонених вдалося взяти у полон вже на межі Костянтинівки та Осикового. Окупанти переважно зневоднені й покинуті, але намагалися виконати наказ «зверху» й закріпитися на виїзді з «сіряка».
На Покровському напрямку російські війська змінили тактику штурмів, але не припиняють тиску на позиції ЗСУ. Тим часом у районі Костянтинівки бої входять у вирішальну фазу, а на Добропільському напрямку окупанти намагаються розширити зону свого просування. Якою є ситуація на найгарячіших ділянках фронту — розповіли українські військові.
Через інтенсивні бойові дії у Часовому Яру наразі неможливо доставляти гуманітарну допомогу, а безпечних умов для проживання більше немає. Водночас українські військові продовжують оборонні бої та стримують російські війська на цьому напрямку.
Російські війська щодня атакують Слов’янськ дронами, керованими авіабомбами та реактивною артилерією. Попри постійні обстріли, у місті досі залишаються понад 32 тисячі жителів, а влада закликає людей не зволікати з евакуацією.
Миколаївка на Донеччині, яка залишається останнім великим містом на підступах до Слов’янська, стрімко перетворюється на руїни. Російська авіація, артилерія та дрони вже кілька місяців знищують її вулиці, а спалена техніка й зруйновані будинки стали звичною частиною міського пейзажу. За словами українських військових, битва за Слов’янськ уже фактично розпочалася.
Дружківка щодня потерпає від російських ударів авіабомбами, артилерією та дронами. Попри небезпеку, у місті досі залишаються близько 4 тисяч жителів, які живуть серед руїн і пожеж.
Краматорськ продовжує втрачати місцевий бізнес через війну. На тлі постійних російських обстрілів дедалі більше закладів — від кафе й ресторанів до магазинів одягу, ветеринарних клінік та інших підприємств — оголошують про закриття або призупинення роботи. Власники пояснюють, що змушені ухвалювати такі рішення заради безпеки працівників і клієнтів, сподіваючись повернутися до роботи, коли це стане можливим.
Майже тисяча українців звернулися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця через проблеми з отриманням компенсації за зруйноване житло. У 354 випадках вдалося поновити порушені права, однак Омбудсман вважає проблему системною та закликає уряд змінити механізм встановлення факту знищення нерухомості на територіях бойових дій.
На Донеччині розпочали роботу над створенням електронного календаря «Донеччина українська», до якого увійдуть історичні події та постаті регіону. Ініціатори проєкту переконані: в умовах війни збереження історичної пам’яті є не менш важливим, ніж захист території, адже знання власної культури руйнує нав’язані росією міфи про неукраїнську Донеччину.
16-річний Степан Чубенко став одним із символів українського спротиву на Донеччині. Юнак не приховував своїх патріотичних переконань та не зрікся проукраїнської позиції навіть у полоні бойовиків, які його викрали, катували, а потім розстріляли. Минуло 12 років, але його історія й досі залишається прикладом мужності та незламності.