ВІДЕО. «Помирати не збирався»: як захисники голими руками відбили атаку спецури рф на Добропільському напрямку

Група захисників знаходилася на позиціях дві доби для стабілізації й коли відбулася контратака противника вони мали змінитися і піти на відпочинок.

«Там вже два хлопці були ми ще вдвох прийшли на підмогу, — розповідає військовий „Жокей“. — Стояли в чотирьох, потім одного хлопця одізвали, ми залишилися втрьох».

«Заходили росіяни, відбивали, ну як завжди. Прийшли, застрелили, відсунули», — каже ще один захисник «Шершень».

Одного з днів на позиції близько 14:00 росіяни здійснили черговий штурм. Підійшли максимально близько, їх побачили вже за 5 метрів під позиції. Дрон, через який спостерігав командний штаб, теж відразу не побачив ворога через густу посадку.

«Я на вухо чую за 100 метрів, як йдуть, а тут так тихо підійшли, — згадує „Шершень“. — Моя позиція найближча була і я перший завдав удар».

Росіяни присіли, захисники почали викидати гранти й підстроюватися. В цей час у «Шершня» від рації відпав провід, через який йому передавали інформацію.

«Все я глухий, — каже захисник. — Гранати закінчуються».

Тим часом у «Жокея» з 18 гранат залишилося дві. Закінчилося БК на трофейній зброї, а штатна заклинила. В цей час до нього сунув окупант.

«Зняв рукавиці, почав розбирати, але не допомогло. Почув постріл в амбразуру й присів на коліна. Росіян передав іншому, що мене завалив», — розповідаає військовий.

Тим часом в «Шершня» заклинила граната. Він кинув її на землю й дістав автомата. Потім почув «клац» від гранати і тільки встиг її викинути з окопа. Поки вона вибухала, військовий поцілив у росіянина, який був неподалік позиції «Жокея». На той час «Шершень» думав, що він вже загинув.

«Вже нічого не було, але й помирати не збирався, — каже „Жокей“. — На броні був трофейний ніж. Я відразу підірвався й однією рукою вихоплюю автомат росіянина і тягну на себе в амбразуру, іншу руку висуваю ніж і б’ю по руках аби не натиснув на курок».

Командний пункт в цей час бачив рукопашний бій, але не міг розібрати з дрона що відбувається. Після гамору у штабі на 15 секунд все командування затихло.

Потім «Жокей» взяв радіостанцію, його попросили помахати рукою, якщо це він. Бо він чув, а командування його не чуло.

«Він махає рукою і ми розуміємо, що це наший, — каже „Горік“, начальник штабу 2-го штурмового батальйону 1-го ОШП. — В цей момент, коли ми розуміємо, що це наший і він виграв цей двобій, то командний пункт був схожий на стадіон».

Шершень же бачив на власні очі, як побратим вбивав росіянина:

«Я до Жокея, а дивлюся він маслачить ножем, —згадує побратим. — А в мене з боку російський автомат і я зверху стріляю, щоб Жокея не зачепити, але не можу попасти. Потім десь хвилина і він вилазить».

Після цієї бійні чекали на евак. «Жокей» показав під час евакуації руки, які спік через гарячий ствол за який вхопився, коли затягував росіянина.

«Трач» — третій військовий сидів тим часом з однією гранатою в руках, яка лишилася. Він думав або росіянина підірвали, або якщо той прийде до нього підірватися разом з ним.

«Я думав якщо я піду, то вже разом з ним», — розповів військовий вже на евакуації.

За даними військових бій захисників відбувся із спецурою з 3-ї бригади ГРУ. Хлопці героїчно відбили атаку й відправили росіян у пекло.

«Це історія про життєлюбство, честь і некіношний героїзм. За цей бій Жокея подано на найвищу нагороду — Героя України», — додали військові.