«Він мав стільки внутрішнього світла, що до нього тягнулися всі»: історія захисника та професійного кінолога, який загинув у Маріуполі

Степан Єрьоменко — захисник Маріуполя. 11 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі металургійного комбінату «Азовсталь» отримав вибухову травму несумісну з життям.

Факт смерті Степана встановлено Солом’янським районним судом міста Києва, одна його тіло й досі не знайшли. Свідків загибелі не встановлено і десь у глибині душі у рідних та знайомих все ж таки ще жевріє невеличка надія на диво, пише Національна гвардія України.

Нині про нього лишаються тільки згадки. Він був усміхненим, позитивним, зарядженим на результат, висококласним кінологом — його любили всі, хто його знав.

Степан Єрьоменко починав свою кінологічну кар'єру у Національній поліції. За чотири роки він перетворився на справжнього фахівця. Своєю роботою горів, водночас лишаючись люблячим сином, чоловіком, батьком та вірним товаришем.

«Степан зростав дуже чемною, доброю дитиною. У нього було надзвичайно розвинуте почуття гідності та справедливості, а також неймовірне почуття гумору. Дуже любив тварин, особливо собак», — згадує мама гвардійця Олена Степаненко.

«Веселий, закоханий у свою справу і собак. Саме таким був Степан Єрьоменко. Ми разом служили в поліції Донецької області. Його дуже любили собаки, а він їх. Я жодного разу не бачила його похмурим чи сумним. Що найбільше дивує: так само як він знаходив спільну мову з собаками, так він міг знайти спільну мову з будь-якою людиною. Мабуть, в ньому було стільки багато цього внутрішнього світла, що до нього тягнулися всі», — ділиться його колега Іванна Ященко.

З серпня 2021 року Степан служив у гвардійській родині. Він підписав контракт з військовою частиною 3057 та обійняв посаду начальника 1-ї кінологічної групи кінологічного взводу. Товариші-гвардійці згадують, що Степан мав потужний професійний бекграунд та виразні лідерські якості, прекрасно відчував людей та службових собак

«Нас спочатку об'єднала кінологія, друге — це спорт. Він все життя займався кінологією. Останні змагання у 2021 році ми, завдяки Степану, зайняли перше місце на Східному ОТО по розшуковій тематиці. Він був класним фахівцем і першокласним „фігурантом“. Він дуже круто працював. Основні напрямки — розшук людей, слухняність, захист. Це дуже світла людина, дуже добрий, завжди прийде на допомогу. Я хрестив його доньку Софію», — говорить товариш Степана на псевдо Зібер.

Протягом лютого-травня 2022 року росіяни перетворили життя Маріуполя на пекло. Сотні тисяч мешканців оточеного міста зазнали нелюдських поневірянь. Десятки тисяч були поранені та вбиті. Українські захисники відчайдушно бились з ворогом у майже повній ізоляції від ресурсів та резервів.

«Спочатку нас вивели всіх в Азовсталь. Потім звідти розподіляли по позиціях у місті. Ми з ним були не поруч. Одного разу ми зустрілися у госпіталі. Ми привезли туди свого пораненого товариша. А вони привезли туди пораненого побратима зі взводу. Більше я його не бачив. Тільки до його смерті ми переписувались в телеграмі. Знаю тільки, що у бункері, у якому він був, туди влучила авіабомба. І пробила декілька поверхів», — пояснює гвардієць Зібер.

Побратим Степана гвардієць Музикант згадує, що вони потрапили на Азовсталь 15 квітня 2022 року. Частина військовослужбовців заступила на бойові позиції. Інші шукали запаси провізії та води, під постійними обстрілами розбирали завали. Між цехами пересувались тунелями.

«Це була територія 11 кв. км і були свої рубежі оборони. Пам’ятаю, як Степан зі своїм побратимом заступив на бойове чергування. Ворог ударив по нашій позиції з „Граду“. Степан стояв поруч з вікном. Град влупив просто два-три метри від нього, але застряг десь в проміжку між стінами та розірвався. Ми думали все, але той випадок закінчився добре. Всі жахливі події ми пережили разом. Я пам’ятаю, як він щемливо згадував про свою сім'ю, дуже переживав за свою дружину, доньку. Постійно говорив про доньку, як він її хотів побачити та обійняти. Про дружину, яку кохав», — розповідає гвардієць Музикант.

За останніми даними, сержант Степан Єрьоменко потрапив під авіаційний удар противника о пів на третю дня 11 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі металургійного комбінату «Азовсталь», він отримав вибухову травму несумісну з життям. Десь у глибині душі у рідних та знайомих Степана все ж таки ще жевріє невеличка надія на диво. Адже, де наразі знаходиться тіло Степана, невідомо. Свідків загибелі не встановлено. Факт смерті встановлено Солом’янським районним судом міста Києва. Степан та сотні загиблих захисників Маріуполя назавжди залишаться у наших серцях.