"Я розумів, що мені, можливо, залишилось жити пів години" — Герой України Євген Соловйов про польоти до блокадного Маріуполя

Оборона маріупольської «Азовсталі», яка стала надійною фортецею для українських захисників та прихистком для цивільних, тривала майже три місяці. Це стало можливим не тільки завдяки відважності воїнів, але й підтримці ззовні — зокрема, організації спецоперації «Азовсталь», у рамках якої у блокадне місто на гелікоптерах доставляли боєприпаси, ліки, продукти та навіть підкріплення.

Якими були польоти в заблоковане місто, «Арміяinform» розповів один із учасників спецоперації — Герой України Євген Соловйов.

«Під час другої спроби вдалося долетіти до Маріуполя, доставили ліки, боєприпаси, вивезли поранених, проте один із чотирьох вертольотів не повернувся»

«Польоти в Маріуполь, коли допомогу потрібно було доставляти на 100 км у глибину контрольованої ворогом території, це було не просто складно… Коли мені вперше поставили завдання, це особисто робив командувач армійської авіації, я розумів, аби погодитись виконувати її, потрібно бути або дуже сміливим, або дуже дурним. Чесно сказав, що я не такий сміливий і не такий дурний. Саме тоді командувач і запитав мене: «Як гадаєш, скільки життів коштує одне твоє життя?». Коли я поставив собі це запитання —  усе зрозумів. Ризик однозначно того вартий», — згадує Євген.

У льотчика було два такі польоти до заблокованого міста. Один політ виявився невдалим, це була найперша спроба прорватись у Маріуполь. Борт обстріляли, і екіпаж повернувся. Під час другої спроби вдалось доставити ліки, боєприпаси, вивезти поранених, проте один із чотирьох вертольотів не повернувся…

 «Бортовий комп’ютер показує, що до місця призначення пів години. Я розумію, що, можливо, мені залишилось жити пів години»

Підготовка до польотів у Маріуполь кожного разу тривала по-іншому. Усе було засекречено.

«Під час другої спроби на підготовку було лише декілька годин. Насправді операцію повністю планувало Головне управління розвідки і командування армійської авіації. Я в цьому ланцюжку був лише виконавцем. Мені показали, де потрібно летіти, де повернути, як прокласти маршрут, пояснили всі нюанси. На всі запитання, що виникали, мені дали відповіді. Операція була спланована блискуче. Проте після перших польотів для окупантів вже не було раптовості, але іншого способу доставити боєприпаси та забрати поранених не було…

Звісно, було страшно. Коли ми йшли туди, бортовий комп’ютер показував, що до місця призначення пів години. Я розумів, що мені, можливо, залишилось жити пів години. Летиш і розумієш, що шанси повернутись — мізерні…»

Фото Арміяinform

«Вдалось вивезти понад двадцять поранених. Ризик був того вартий!»

Чоловік досі тримає зв’язок із людьми, яких вивозив із Маріуполя.

«Мені вдалось вивезти понад двадцять поранених. Ризик був того вартий? Безумовно!, — каже Євген. — Про те, що летітиму в Маріуполь, не казав нікому, режиму «секретності» дотримувалися суворо, як ніколи. Навіть дружині написав звичне смс на ніч: «Кохаю, добраніч». Що вона сказала, коли дізналась правду? Чесно кажучи, це було щось трішки матюкливе.

Щодо польотів у Маріуполь, я прекрасно усвідомлюю і те, що для мене це буквально кілька стресових годин — долетіти туди і назад. А для хлопців, яких я відвозив у Маріуполь, — це лише перший крок. Вони самі виявили бажання їхати в це пекло, захищати його».

На зворотному шляху з Маріуполя, за шість кілометрів від міста, у двигун вертольота влучила ракета, але не здетонувала. Двигун відмовив, проте пілоту вдалось повернутись. Якби ракета здетонувала, він би згорів.

«Вертоліт, який летів позаду мене, росіяни збили. Половину дня в нас була надія, що хлопці вижили, що хтось ховається в лісі, виходить через посадки, чіплялись за кожну найменшу надію… Там загинув Дмитро Тимусь, командир екіпажу з Бродів. У нього немає жодних високих звань, про нього я не бачив жодного сюжету, але він свідомо йшов на цей ризик, він так само як і ми всі, розумів, що шансів повернутись — небагато. На жаль, з того екіпажу вижила тільки одна людина».

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!