Росіяни пробують оперативно оточити позиції Сил оборони в районі Мирнограда, проте про фізичне оточення мова не йде. Поки що ситуація контрольована, оскільки коридори для логістики ще можливо виставляти.
Фото: 14 бригада НГУ "Червона Калина"
Після того, як на Покровському напрямку змінилася погода та природні укриття, військовослужбовці, які обороняють відтинок, очікували на зменшення кількості банзай-атак з боку росіян. Однак на тлі перемовин та через тисячі вбитих під час «м'ясних штурмів» кількість штурмів лише збільшилася, пояснює «Вчасно» начальник відділення комунікацій 14 бригади оперативного призначення «Червона Калина» 1-го корпусу НГУ «Азов» Максим Бакулін.
Кількість штурмів, каже начальник відділення, «просто нереальна». Якщо кількість атак на напрямку розділити на 24 години, буває по 5−7 атак на годину. Тобто перерва між групами ходаків на штурм — менш як 10 хвилин.
«Росіяни не шкодують сил. Позиції вимотують малими піхотними групами, бо вже навчилися ходити в групках. Зараз дроном уразити можна лише одного ходака. Хоча в аналогічний період минулого року ми могли „покласти“ і 4−5 осіб одним дроном. Тобто їх уже навчають тактики виходу й пересування. Евакуацій поранених росіян не відбувається взагалі - для них це завжди дорога в один кінець. Хоча їхні РЕБ-щики, дронщики та інженери з вибухівки — на дуже високому рівні», — каже військовий.
Росіяни на Покровському напрямку використовують різні тактики, основна — заходять нові підрозділи, і кожен з них переконаний, що зможе протиснути оборону. Зокрема, лише учора ввечері росіяни намагалися прорвати лінію оборони в зоні відповідальності «Червоної Калини» двома танками, шістьма БМП та понад десятком квадроциклів. Водночас в корпусі НГУ «Азов» повідомляють, що були знищені шість танків, дев’ять БМП, п’ять БТР, один БРМ, 10 мото- та квадрациклів.
«Кожен новий підрозділ, який заходить сюди на напрямок, думає, що продавить нашу оборону. І кожен ми знищуємо. Вони просто сточують об нас зуби», — каже військовий.
Людей росіяни не шкодують — їх спеціально виділяють, щоб вивісити в Мирнограді російську ганчірку, наголошує нацгвардієць. Один встановлений триколор — це близько десяти вбитих росіян. Саме стільки йде на цей «похід» в один кінець. Але тактикою флаговтиків вони тиснуть і на українське суспільство, і намагаються виправдати, чому на Покровському напрямку вже рік ростуть гори трупів. Земля всіяна їх тілами й технікою.
«Нещодавно вони намагалися на джипах просунутися в наш бік, у них нічого не вийшло. До цього також була спроба: окупанти вишикувалися й почали рухатися вперед, але нашу бригаду обійшли. Тобто нас вони стережуться. Але коли накопичуються й бачать, що ми подекуди видихаємось — туди роблять основний натиск. Зокрема, і за допомогою техніки, яку супроводжують рої дронів. Густі тумани й дощі не давали нашим дронам літати й бачити достатню картину фронту, що дало їм пошикуватися в похідну колону й висунутися до ЛБЗ. Інколи, коли погода їм це дозволяє, нам доводиться вступати й у близькі бої з цими колонами й піхотою у ній», — додає Максим Бакулін.
Однак досить погана ситуація — із полюванням росіян на українські дрони. Не лише на точках зльоту, а й у повітрі.
«Особливо вони бояться „Вампірів“ (росіяни називають їх „Баба Яга“). В одному з перехватів я особисто чув обіцянку, що за збиту „Бабу-Ягу“ до них „приїдуть дівчата“. Тобто це додаткова мотивація шукати наші розрахунки, точки вильоту, чи збивати вже самі дрони в повітрі. Фактично це створює величезні перепони для забезпечення позицій, на яких люди дуже довго перебувають. Ротації - це ціла операція, яка потребує детального планування, великої кількості дронів, конкретних погодніх умов, провідників, які фізично зустрінуть хлопців, і групи евака, яка доставить хлопців чи до медзакладу, чи до точки евакуації. Це фізично важко для всіх учасників операції. Тому логістика — те, що повинно дати протриматися якомога довше на місці. А вони цю можливість обрізають», — пояснює Максим Бакулін.
Фото: 14 бригада НГУ «Червона Калина»
Військовослужбовець наголошує, що в якийсь момент на Покровському напрямку росіяни зробили акцент саме на евакуаціях поранених, щоб морально через це тиснути на наших бійців — через те, що забрати їх буде вкрай важко.
«Тобто дрон може літати й бомбити будівлі, а коли російський дронщик помічає евакуацію нашого пораненого чи загиблого — вони різко перемикаються на це й накривають той район щільним вогнем з артилерії та навіть КАБами. Не лише для того, щоб 200-й чи 300-й лишився на полі бою, а й щоб поруч із ним лягли й ті, хто намагався евакуювати його. Але все одно евакуації проводяться, зокрема й завдяки комунікації між бригадами», — каже Бакулін.
Через умови на напрямку, не завжди ті, чий це боєць, проводять евакуацію. Зараз це подекуди роблять суміжники.
Поранення у бійців Сил оборони знову почастішали через ближні зіткнення. Якщо кілька місяців тому кульове поранення було рідкістю, то зараз через велику кількість «лобових» зіткнень поранень, отриманих у перестрілці, збільшилося в рази — майже стільки ж, скільки й уламкових.
На жаль, на напрямку неодноразово були зафіксовані нелюдські вчинки росіян стосовно наших полонених. Зокрема, збільшена кількість розстрілів. Однак зараз це здебільшого роблять приховано — у підвалах чи бліндажах. Про ці злочини вдається дізнатися лише з перехоплених наказів російських командирів «обнулить» полонених.
Начальник відділення комунікацій «Червоної Калини» каже, що лінії оборони більше не існує. Тобто позиції, на яких потрібно закріплятися, з’являються на ходу. Зокрема, упродовж року Покровськ стояв завдяки грамотно побудованій обороні й кількості вогневих засобів, які були виставлені. Хоча зараз навіть 120-й міномет «вимирає», бо стріляє на 3−5 кілометрів. А так близько піднести вогневий засіб і розрахунок просто нереально.
Максим Бакулін додає, що росіяни стягують велику кількість резерву близ лінії фронту. Кожна бригада в них має призначення: якщо вони підтягують підрозділ з БТРами — отже, вони їх і застосовуватимуть. Тож через це складно зрозуміти їх тактику на окремих відтинках. Хоча тактика загальноармійська на Покровському напрямку — одна: вони йдуть у фланги й намагаються взяти в півкільце населений пункт чи ділянку. Коли це вдається — центр оточеної території «переорюють» КАБами, артилерією та дронами. Потім, уже по випаленій землі, де неможливо було лишатися нашим бійцям, вони проходять далі. Ця тактика досі актуальна для рф.
«Багато хто не розрізняє, що означає оперативне оточення, а що — фізичне. Перше — це повністю відрізане забезпечення позицій, логістика. Тобто бійців рф може не бути в тій зоні, але й своїх бійців нам замінити немає можливості через правильно розставлені точки зльоту російських дронів. Зараз у смузі нашої відповідальності склалася така ситуація: окупанти фізично не оточили бійців. І коли заявляють про оточення — не уточнюють, про яке саме йде мова. Бо оперативне оточення — дуже нестабільне: достатньо виставити кілька точок з РЕБ-установками, як відразу створюється коридор для наших дронів. Відповідно, логістика продовжує забезпечувати позиції», — пояснює військовослужбовець.
Оперативне оточення може тривати недовго. Хоча варто розуміти, що без забезпечення провізії, води та БК позиції довго утримувати не можуть. Проте станом на зараз перевага Сил оборони на Покровському напрямку — у сильній комунікації між підрозділами на Покровському напрямку. Зокрема, коли в одному місці щось відбувається (на кшталт атак) — на іншому кінці фронту про це знають, переконує Максим Бакулін.
«Взаємодія між бригадами на Покровському напрямку дуже сильна. Це постійна комунікація, підтримка суміжників, грамотно вибудовані вогневі точки», — додає військовослужбовець.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!