На початку повномасштабного вторгнення бізнесмен Михайло Пуришев з Маріуполя вивіз родину до Івано-Франківська, а сам повернувся до міста, аби допомагати іншим. Про це він розповів у інтерв’ю для проєкту “НЕЗЛАМНІ”.
Свій вже легендарний червоний бус, на якому він евакуював багатьох людей, чоловік купив разом з іншими волонтерами. Каже, що під час таких поїздок вміщував до машини стільки людей, скільки могло туди влізти. Дітей намагався посадити спереду і накрити бронежилетом.
Згадує, як одного разу вирішив їхати на “Азовсталь”. Саме тоді, вже на шляху до Маріуполя його затримали окупанти та повезли в СІЗО. Раніше Михайла затримували, але цей допит був найважчим. Тут тримали дві доби, перевіряли речі, адже думали, що він агент. На щастя, волонтера відпустили. Тоді вирішив, що припиняти свою діяльність не варто. Тепер, після того, як до Маріуполя їздити стало неможливо, Михайло їздить з волонтерськими місіями до Бахмуту.
Нещодавно чоловік створив перший пункт “Незламності” у Бахмуті. Розповідає, що до того тут було кілька місць, куди можна було прийти, аби зігрітися, однак йому хотілося, щоб людям в цьому місці було приємно перебувати.
Аби там був телевізор, де транслювали “Єдині новини”, чай та кава, а також зв’язок, аби люди могли подзвонити та повідомити рідним, що з ними все гаразд. За його словами, Маріуполь – це біль, але зараз Бахмут — це другий Маріуполь.
Окрім гуманітарної допомоги, чоловік привіз до міста ще й інформацію. До приїзду волонтера в Бахмут, люди тут слухали російське радіо, адже альтернативи не було. Каже, що зараз волонтерам, які везуть гуманітарну допомогу до міста, треба боротися за серця людей, які зараз лишаються в місті. Робити це треба інформаційно, адже російська пропаганда дає своє.
Чоловік ділиться, що зараз хоче робити бомбосховище для бахмутян.
Тут досі є багато людей, які категорично відмовляються куди-небудь виїжджати, тому для них варто зробити принаймні безпечний підвал, адже серед мешканців є велика кількість дітей.
Окрім того, маріуполець разом з іншими волонтерами працює над порятунком тварин. Для них у Бахмуті теж зробили імпровізований пункт “Незламності”. Для цього встановили коритця, куди хвостаті можуть приходити, аби поїсти корму чи випити води.
За словами Пуришева, у місті є велика кількість саме маленьких покинутих котів та песиків, які тиняються населеним пунктом.
Михайло ділиться, що його найбільшим страхом є загиблі діти. Каже, що якщо побачить таке, то зламається, адже й сам є батьком чотирьох. За його словами, він досі пам’ятає очі майже всіх, хто помирав у Маріуполі, тому робить все можливе, аби в Україні було все менше постраждалих.