У Мирнограді на Донеччині більше сотні працівників ДП «Мирноградвугілля» на декілька годин перекрили дороги в центрі міста. Доведені до відчаю люди понад 3 місяці не отримують заробітну плату. У зв'язку з цим вони звернулися до Президента України Володимира Зеленського.

На державному підприємстві «Мирноградвугілля» останнім часом сформувалася доволі критична ситуація: вугілля не відвантажується, збагачувальна фабрика простоює, а борги перед працівниками усе накопичуються. Країна заборгувала шахтарям Мирнограда вже більше 48 млн грн, повідомляє ІА «Вчасно».

Сьогодні працівники ДП вдалися до радикальних дій та на декілька годин перекрили дороги і заблокували рух транспорту в центрі міста. Пропускали лише автомобілі військових, «швидкі» та транспорт рятувальних служб.

В інтерв’ю журналістам гірники розповідають, що без відсутньої місяцями заробітної плати ледве виживають та не мають змоги утримувати сім’ї:

«Наші діти голодують, наші жінки голодують, ніякого майбутнього, перспективи немає», — каже шахтар Леонід.

«Я потрапив під скорочення, через 2 місяці звільнять, а жити якось хочеться ж. Допомагають батьки, а самі напевно вже б пропали», — зазначає гірник Дмитро.

«У нас повна безвихідь, я не пам’ятаю, коли ми востаннє отримували зарплату. Такими темпами наше підприємство перестане існувати, а місто зникне», — впевнений учасник акції Сергій.

Серед протестуючих було багато жінок: окрім працівниць підприємства, дехто прийшов підтримати чоловіків-гірників та пенсіонерів галузі.

Хоча сьогоднішня акція тривала недовго, протестувальники кажуть: якщо Уряд та Президент їх не почують, готові продовжувати протести.

«Зверніть увагу на людей», «Приїдьте сюди, подивіться, як люди живуть», «Нехай побуде в нашій шкурі», «Нехай приїде і подивиться на голодних шахтарів», — звертаються до Президента Володимира Зеленського обурені шахтарі.

ЧИТАЙТЕ: Кропачов, збитки та протести: сьогодення шахти «Краснолиманська» на Донеччині

Зазначимо, проблема розрахунків за відвантажену вугільну продукцію є не тільки на «Мирноградвугіллі», але і на усіх державних підприємствах Донбасу. При цьому, вугільну галузь безрезультатно намагаються реформувати протягом чи не всієї незалежності України. Із 2014 року ця задача ускладнена війною на Донбасі, де зосереджені вугледобувні підприємства.

Що стосується нової влади, то Президент Володимир Зеленський минулого року поставив міністру енергетики Олексію Оржелю завдання реформувати вугільну галузь до травня 2020 року. На початку цього року чиновники підготували «Концепцію „зеленого“ енергетичного переходу України до 2050 року», яка включає і план реформування вугільної галузі. За 30 років країна має повністю згорнути вугільний сектор.

ЧИТАЙТЕ: Профспілки Донеччини звернулися до Сивохи через борги із зарплати перед шахтарями

Скорочення числа державних шахт передбачено, зокрема, і проєктом ще однієї концепції реформування вугільної галузі, яка була представлена в Комітеті Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Із 33 шахт, які перебувають у державній власності, планується зберегти тільки 14 шахт. Таким чином, більше половини шахт хочуть закрити.

При цьому борги із зарплат перед шахтарями можуть і не погасити. Неясно також, яка перспектива чекає на шахтарів, які будуть звільнені, і на шахтарські міста та селища, яких на Донбасі чимало.

Підготовка концепції пройшла без обговорення з трудовими колективами, профспілками і громадськістю. Буквально днями профспілки шахтарів Донеччини направили на ім’я радника секретаря РНБО звернення з вимогою створення «Кризового штабу» для обговорення реформ.

Зазначимо, питання реформування галузі вуглевидобування поставало у різні часи перед багатьма країнами світу. Наприклад, у 80-ті у Великобританії команда прем'єр-міністра Маргарет Тетчер закрила 20 неприбуткових шахт і скоротила на 20 тисяч кількість робочих. У подальшому вона розробила масштабну урядову програму з перекваліфікації шахтарів.

У Польщі галузь реформували поступово. Скорочення шахтарів відбувалося шляхом виходу на пенсію працівників старшого віку. З 1997 Польща додатково обмежила набір нових шахтарів. Паралельно закривалися збиткові шахти. Держава вкладала кошти в оновлення шахтного обладнання та компенсацію собівартості вугілля. На момент вступу Польщі в ЄС кількість шахтарів зменшилася з майже 400 тисяч до 150 тисяч. Натомість продуктивність виросла майже удвічі.

Який шлях чекає Україну, покаже час.


Додати коментар