Донецький край – один з найгарячіших напрямів нинішнього фронту. Щодня через обстріли російських окупантів гинуть та травмуються сотні українців – і військові, й цивільні. І попри успіхи Збройних сил на інших напрямках, військові, які служать тут, впевнені: готуватися потрібно до того, що вже найближчим часом ситуація на Донеччині в рази погіршиться.

Олексій – військовослужбовець, який пройшов АТО та повернувся на фронт з першого дня повномасштабного вторгнення. Розповідає, що навіть не обговорював це рішення – зрозумів, що вбити російські снаряди можуть будь-де. Але він може зробити все, аби звільнити Україну від загарбників. 

“Я родом з Балакліївського району, живу за 10 кілометрів від Балаклії. В якийсь день вийшов з хати, сів на ґанку закурити. І тут – “подарунок” від сусіда: касетний обстріл. Одна касета відбилася від металевого гаража й влетіла в хату. Пролетіла в 40 сантиметрах над моєю головою. Отоді я встав і сказав дружині: буду воювати. Звісно, відпускати не хотіла – кричала… Тим паче вдома ще молодший син – 13 років. Але я вирішив, що треба йти – бо вбити може й тут, коли ти проста людина, і там, коли ти борешся…

Сюди мене “занесло” в лютому, в перші дні повномасштабного вторгнення росіян – пішов у воєнкомат зі словами: “Йтиму воювати”. І відразу потрапив на Донеччину. До того пройшов 15-16 роки в АТО. Але ці війни навіть порівнювати не можна – тоді, у 2015-2016 роках була зовсім інша війна”, – розповідає військовий журналістам “Вчасно”.

Без ока, але й без жалю: як війна відібрала у військового око

Ще тодішня війна не пройшла для Олексія без втрат – під час служби, коли він стояв на блокпосту біля Майорська, їх із побратимами “накрили” мінометним обстрілом. Тієї ж миті військовий втратив око – в нього поцілив один з уламків. 

“Жодного разу не пошкоджував, що пішов воювати. Але найбільше шкода, що війну цю можна було закінчити ще у 2014 році, коли “шайка” ЛНР і ДНР лише формувалася. Тоді нам все ніяк не надходив наказ про наступ. Ворога можна було розбити дуже швидко, але ж наказу ми не отримували... А потім підтяглися війська російські. Це й розв’язало війну. І через це сталося багато котлів… “ – пояснює військовий. 

Олексій зізнається: перспективи закінчити війну швидко не бачить. Як і не бачить навіть натяку на те, що Україна “заморозить” конфлікт, оскільки зараз тисячі військових уже роблять все, аби якнайшвидше повернути окуповані території.

“Скільки триватиме ця війна – невідомо. Мирним шляхом вона не вирішиться. Однозначно скажу – війна точно закінчуватиметься на Донбасі. І щоб це зробити, доведеться збирати тут кілька ліній фронту, щоб дотиснути звідси росіян, як це було на херсонському напрямку. І звісно, ми всі розуміємо, що “кільце” російської армії йде сюди, й саме на цьому напрямку буде найгарячіше. 

Вже зараз потрібно готуватися, що війна скоро не закінчиться, як би не хотілося вірити в такі прогнози. Це дуже тяжко, мова навіть не про місяць чи два – тим паче тут уже найтяжчий напрям: бої за Мар’янку, Бахмут, Авдіївку, Вугледар… Далі буде тільки важче, гірше”, – наголошує військовий. 

Доки Олексій бореться за кожен сантиметр України, у нього вже народилася онука – донька старшого сина. Він її вже бачив. Каже, що тепер головне – це зробити все, аби дитина не побачила війни, жила без страху.

“Зараз, поки я тут, у мене й онучка народилася. А вдома чекає дружина, 25-річний і 13-річний син. Молодший все розуміє – що війна триває, треба захищати нашу Україну... Але мене вчили жити по іншому – я віруючий, родина така ж. Хотілося б жити по божому слову.  Але я вже бачу, що все йде по тому, як написано у Біблії. І Україна ще буде дуже гарна. Після розрух прийде щастя. Треба тільки дочекатися”, – каже Олексій.

Донбас, Новини Донбасу, військовий, ЗСУ, війна в Україні, рф