Моменти щастя для дітей війни: українські військові та актори вирушили до міст та сіл уздовж лінії розмежування, аби привітати малечу з прийдешніми новорічними й різдвяними святами. Це репортаж про щирі емоції, зцілення мистецтвом та заповітні мрії дітлахів Сходу України.

Дітям на лінії фронту українські військові привезли свято
Дітям на лінії фронту українські військові привезли свято

Кілька кілометрів до лінії фронту. Тиждень до Нового року. Ранок та засніжені дороги. До Мар’їнки, Красногорівки та сусіднього села Костянтинівка з солодощами та театральною інтермедією їдуть українські військові та актори.

Core memories — термін, що відсилає до відомого мультфільму студії Pixar «Думками навиворіт». Коротко кажучи, це спогади, що відіграють важливу роль у становленні особистості дитини.

Аби відволікти дітлахів від буднів війни та подарувати найважливіше. Як їх можна назвати core memories — моменти радості й щастя дитинства, які точно закарбовуються в пам’яті.

Докладніше про те, як це було — у матеріалі інформаційного агентства «Вчасно».

«Коли під час вистави дістаємо прапор України, діти голосно кричать „ура“, плескають та підстрибують зі своїх місць»

За день святкова акція охопила три локації та понад 600 дітлахів. Вони стали не лише глядачами, а й учасниками інтерактивної україномовної інтермедії «Дарунки Святого Миколая», що була створена спеціально під цю подію творчим колективом Чернігівського обласного театру ляльок ім. Олександра Довженка та приватного театру «ХТО».

Це наповнена іграми, конкурсами та танцями історія про те, як два комічних персонажі Льоля та Оля, кожна у міру свого характеру, намагаються підготуватися до зустрічі зі Святим Миколаєм за допомогою маленьких глядачів. Наприкінці кожна дитина отримувала від Святого та його помічника — українського військового — солодкий подарунок.

Режисер інтермедії — Антон Шеремок, який також виконав роль Миколая. Акторки — Ольга Маджуга, Ольга Ільо та Вікторія Язичан. Художній керівник проєкту — Максим Добролюбов.

«Це лаконічна, яскрава, цікава та інтерактивна історія, яка зараз дуже потрібна, як мені здається. Тому що з 2014 року на території Донецької та Луганської областей не існує театрів для дітей. А діти, особливо у таких проблемних районах, не повинні рости без театру. Тому що ми його розглядаємо не лише як вид розваги, а і як інституцію, що займається освітніми та реабілітаційними процесами. За моїми спостереженнями, якусь роль терапії ми також несемо», — каже художній керівник проєкту Максим Добролюбов.

Максим Добролюбов та Антон Шеремок

Під час вистави діти спілкуються і один з одним, і з акторами. Якщо розглядати глибше, це такий необхідний момент соціалізації та емоційного розрядження. Часто дитина, яка живе в постійному стресі, пов’язаному з бойовими діями, може замовчувати свої переживання, «закриватися» від усіх.

«Дітки починають навіть з акторами комутувати. У нас інколи були накладки з часом, і діти бачили, як ми збираємо спектакль. Але це теж свого роду магія для них. Вони потрапляють за куліси, бачать, як усе створюється», — розповідає Максим Добролюбов.

Дуже зворушливою є реакція зали маленьких глядачів на один із моментів вистави, що пов’язаний з українським прапором.

«У нас в інтермедії є історія з валізами. Що, мовляв, ми шукаємо у них листи до Святого Миколая з різних країн. І ми відкриваємо один ящик — там лист з Америки, другий ящик — з Великобританії. І наприкінці беремо найбільший ящик. І коли звідти дістаємо прапор України з фразою „А це валіза з України!“, у дітей просто неймовірна реакція. Вони починають голосно кричати „ура“, плескати та підстрибувати зі своїх місць. В них такі шалені емоції. Я просто не очікувала», — ділиться акторка Ольга Маджуга.

Моментів вистави, що пов’язані з українським прапором

У Красногорівці вистави пройшли у реконструйованій опорній школі. Як розповідає директорка закладу Олена Михацька, місто досі піддається обстрілам. Буває вдень, буває вночі. Як би моторошно це не було, і дорослі, і діти тут вже звикли відрізняти та розуміти, чи варто бігти ховатися до підвалу.

Олена Михацька
«Коли стріляють, дорослій людині страшно. А тим паче дитині. Це ж психологічна травма, що залишається на все життя. Наші молодші школярі народилися, коли вже йшла війна. А діти мають радіти, в них має бути щасливе дитинство. Подарунки, вистави — це такі моменти щастя для них», — вважає пані Олена.

За словами Максима Добролюбова, уже три роки їхня команда привозить кращі спектаклі України для дітей Сходу. І запит та тяжіння до якісного мистецтва є не лише в молодших школярів чи дошкільнят, а й у підлітків. Вони не мають стати втраченим поколінням.

«Діти підсвідомо тягнуться до культури. Важливо, аби покоління, які зараз є тут, розуміло, що таке справжній сучасний театр. Я іноді моніторю і дивлюся на приїжджих навіть не циркових артистів, а циркачів. Це страшно насправді. Тому що у дитини яка асоціація буде? Що театр — це якась тітка з обручем, затягнута як гусінь. Клоуни, що наганяють страх. Сюди треба возити те справжнє… Тому що діти — це майбутнє цієї землі», — підкреслює пан Максим.

На його думку, на Донеччині та Луганщині обов’язково має бути створено дитячий театр — особливий вид мистецтва, що розвиває та виховує душу й розум дитини.

«Щедрик» та різдвяна пісня німецькою у розстріляній Школі мистецтв

Коротку, але важливу зупинку зробили в Школі мистецтв у Красногорівці. У 2014 році вона на пів року зупинила роботу через пряме потрапляння снаряду в дах. Стіни закладу досі понівечені обстрілами, школа потребує ремонту. Але попри все, продовжує роботу. Актори та військові передали колективу викладачів та вихованцям музичні інструменти — подарунок від Консульства Німеччини в Україні.

На знак вдячності талановиті діти виступили з невеликим концертом: гітарний колектив зіграв всесвітньо відому композицію «Щедрик» Миколи Леонтовича. А хористи виконали різдвяну пісню «Тиха ніч» не лише українською, а й німецькою мовою. Такі моменти, такі сенси, такі емоції можливі тільки тут, на лінії фронту.

«Мистецтво завжди допомагає справлятися з усім цими проблемами, які наразі є в нашій школі, нашому місті, в нашій країні. У нас тут немає політики. Тільки музика та натхнення. І ми всі зцілюємося мистецтвом», — підсумовує Наталія Гонтаренко, директорка Школи мистецтв Красногорівки.

Відео виступу дітей Красногорівки:

Виростити з дітей справжніх українців

Акція «Дива Святого Миколая» для дітлахів проводилася в рамках відомого міжнародного гуманітарного проєкту «Допомога Схід» за підтримки командувача об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Наєва.

Керівником-координатором проєкту є офіцер командування ОС ЗСУ, письменник Борис Кутовий. За його словами, такі акції важливі моментом об’єднання: військових, жителів громад, органів влади, освітян, артистів, журналістів, закордонних діаспор, що фінансово до цього долучилися тощо.

Свято до дітей Донеччини та Луганщини пройшло за допомоги учасників проєкту «Допомога Схід»: «Асоціації медична та благодійна допомога Франція — Україна» (віцепрезидентка — пані Діана Дольс) та українському підприємству ТОВ «Санагро Україна» (директор — Олександр Скрипка).

Борис Кутовий

«Усе вдається завдяки тому, що ми, військові, працюємо з місцевою владою. Я завжди наголошую, що сила у співпраці. На акцію не було витрачено жодної копійки з бюджету. Ми не чекаємо, поки хтось щось за нас вирішить, дасть гроші. Це унікальна формула порятунку країни — робити сьогодні і зараз те, що ти можеш», — вважає пан Борис.

Він переконаний: виховання та навчання дітей у таких прифронтових невеликих населених пунктах — свята справа. І людям, які цим займаються, потрібна підтримка та допомога.

«Головна цінність — це люди. Подивіться, вони живуть саме тут, у Мар’їнці, Красногорівці, в інших містах і селах. Не тому що не можуть поїхати. Я впевнений, що є можливість поїхати жити й працювати до Києва, Харкова чи Дніпра. Але ні. Люди залишаться на рідній землі і виховують тут дітей. Щоб вони виросли українцями. Навчити, виховати у серці дитини свідомість українця — це нелегко. Ми до цієї справи долучаємося цими заходами. Змінюються президенти, змінюється влада, проводяться реформи. У нас зміни кожного дня. Життя вирує. Але люди продовжують робити свою справу», — зазначає Борис Кутовий.

На думку військових, у перспективі такі акції сприятимуть вихованню гарних рис у дітей, а також поваги до країни та її захисників.

Борис Кутовий та Олексій Загородніков
«Нам потрібно дарувати дітям свято та показувати, що військові — це їх друзі. Щоб вони були доброзичливі до нас, як ми до них. Я вважаю, що це такий маленький момент виховання. Та хоча б краплинка щасливого дитинства. І ми можемо розраховувати на те, що діти будуть виховуватися в правильному руслі, з правильним розумінням того, що відбувається. Що є ми, є країна, в якій вони живуть, та розуміти, якою вона повинна бути. Якщо діти все-таки виростуть у доброму руслі, яке ми такими акціями намагаємося вкласти, це матиме позитивні наслідки для України», — наголошує начальник групи цивільно-військового співробітництва ОТУ «Схід», майор Олексій Загородніков.

Окрім Мар’їнки, Красногорівки та Костянтинівки, акція охопила дітлахів Торецька, Тошківки, Золотого, Нижнього, Гірського, Попасної. Провідний меседж святкових заходів — «Із турботою про майбутнє». І, напевно, кращої фрази, яка б підсумувала результати акції, годі й шукати.

P. S. Про що мріють діти Донеччини й Луганщини?

Під час свята у розмові з нашими журналістами, діти ділилися мріями та заповітними новорічними бажаннями. Як і багато їхніх однолітків, хлопці та дівчата з прифронтових регіонів мріють про нові іграшки на кшталт поп-ітів чи плюшевих ведмедиків. Про планшети, велосипеди та гіроскутери. Та лише на Сході з вуст 7-річної дитини можна почути глибоку та не властиву такому віку фразу: «Щоб не було обстрілів, щоб був мир…»

Новини Донбасу, Донеччина, українські військові, ЗСУ, свято, Святий Миколай, діти, школа

Додати коментар