29 років назавжди: старший сержант Олег Мороз поліг за Україну

Служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді ДШВ ЗСУ. Був головним сержантом інженерно-саперного взводу, пише Український ветеранський фонд.

Контрактник ЗСУ ще з 2013 року — тоді вирішив стати десантником. Відтак, на війні — з 2014 року. Брав участь у визволенні Лимана від росіян навесні 2014 року, а влітку відділення Олега також брало участь у боях на славнозвісній висоті «Браво».

Під час боїв за Донецький аеропорт отримав важке поранення внаслідок пострілу з танка. Медики врятували ногу, після тривалої реабілітації повернувся у військо.

З повномасштабним російським вторгненням підрозділ Мороза був на сході. Побратим Олега розповідає, за що головний сержант взводу отримав Золоту Зірку Героя України.

«Поїхали разом з Олегом на Щастинський міст — була команда підірвати його. Основний заряд у нас не спрацював, оскільки лінії були перебиті. І тоді командирами було ухвалене рішення — взяти автомобіль “Урал”, закласти вибухівку в машину, і вона повинна була виїхати на міст. Олег сам добровільно викликався завезти машину на міст. Все підготував, і під щільним обстрілом ворожої артилерії загнав цей автомобіль на міст. Повернувся на безпечну відстань в укриття — і підірвав міст. За цю операцію він отримав звання Героя України», — розповів у коментарі Командуванню ДШВ військовий 79-ї бригади.  

Зараз колегам Олега важче без побратима, командира, наставника та товариша. Але стрій тримають.

«Коли ми йшли на завдання — мені з ним було спокійніше. Я йому довіряв.      

Він ніколи нікому ні в чому не відмовляв, ділився своїми знаннями, як сапер був професіоналом своєї справи. З Олегом було набагато легше, він був дуже позитивна людина. Досвідчений та фаховий, на речі дивився під своїм кутом. Коли ми йшли на бойове завдання — він за нас дуже переживав. Він хотів, щоб ми до всього ставилися серйозно», — каже інший колега із підрозділу Мороза.

24 червня 2022 року похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Побратими пообіцяли помститися.