Віталій Сапач - доброволець, ветеран АТО
Ви замислювалися як ми живемо сьогодні? Народилася дитина — плати, пішла в садок, в школу, в вищий чи середній навчальний заклад — плати, в лікарні, в правоохоронних органах та інших установах — плати, померла людина — теж плати. І так платимо хабарі від народження до самої смерті. Хіба це нормально?
Що робити? Майдан, революція, ще купа вбитих та скалічених? Гадаю, що ні. Достатньо вже натерпілися. Та не треба забувати про ворога, який стоїть не на порозі, а вже увійшов до нашої оселі та тільки і чекає, що ми знову почнемо чубитись між собою і в котрий раз втратимо свій жаданий шанс на незалежність.
Дивлюсь на Францію, де дві найпотужніші політичні сили змагалися на виборах президента, задіяли всі свої політичні, економічні та медіа ресурси, а перемогу отримав інший. І нехай зараз кажуть, що явка на виборах була низькою, що один з претендентів віддав йому свої голоси, але ж люди проголосували саме за нього і з величезним відривом від конкурентки. Іншими словами гроші і адмінресурс не головне, головне — воля людей. Чи можливо таке в нашій країні? Вважаю, що можливе.
У владі повинні працювати всі нові люди, не повинно бути там прогульників, наркоманів, дебоширів, олігархів (зі сліпими трастами ми вже знайомі). І важливо, щоб нарешті зняли недоторканність з депутатів.
Наразі влада, тобто її представники, на всіх рівнях цинічно та зневажливо ставиться до добробатівців, особливо поранених, яким не дають статус Учасника бойових дій (УБД), не розуміючи, що захисників держави потрібно у всьому підтримувати, інакше в час наступної загрози для Батьківщини, нікому буде її захищати!
Один знайомий повідав мені, що деякі працедавці своїм кадровикам дали негласний наказ АТОвців не брати, тому що в нас пільги, відрядження на збори, можуть призвати до війська та й взагалі з нами одні проблеми.
Загалом, надивився я на інвалідів, яких зробили здоровими, на здорових, яких зробили інвалідами, на АТОвців, які бідкаються без роботи, яких б’ють тітушки, б’ють поліцейські, яких зневажає влада, які ходять просять обіцяну їм землю, пільги.
Тому треба гуртуватися разом. У нас залишається єдиний шанс — врятувати залишки демократії та в подальшому розвинути її до належного рівня. Для цього ми повинні разом піднятись, як тоді, коли піднялись на захист Батьківщини, бо якщо не ми, то ніхто для нас і наших дітей не зробить цього. І тоді ніхто не зможе скривдити нас поодинці, тому що разом ми така сила, що не по зубам ні олігархам, ні провладним «баригам», ні зовнішнім ворогам.