Маріупольцям, які втратили свої квартири під час бомбардування міста орками, рашисти не видають ніяке інше житло. Щобільше — деяким доведеться уже другу зиму переживати без опалення та вікон.
Фото: мешканка Маріуполя Хель
В окупованому Маріуполі рашисти при владі забули про обіцянку дати житло тим місцевим, чиї будинки знесли. Люди вимушені скитатися притулками та орендувати квартири за власний кошт, хоча ще нещодавно рашисти божилися, що вони отримають квартири у відбудованих багатоповерхівках чи не першими.
«Нічого не чути з приводу трьох дев’ятиповерхівок на Курчатова, які благополучно знесли та зрівняли із землею? А що робити людям, які там мали квартири? Обіцяли збудувати, навіть паспорт висів із термінами. У нас, як під іпотеку, хоч завтра. А, може, треба насамперед їх видати людям, що тут живуть і не їхали нікуди, побудувати й дати житло? Про Пентагон і Курчатова зовсім забули. Магазину типу „Грації“ більше ніякого немає. Може, почнуть звертати увагу і на Курчатова? Бо освітлення теж лише на центральній дорозі», — скаржаться маріупольці.
Інші містяни додають: скоріш за все, така «схема» — надія окупантів на те, що половина нині живих помре або кудись виїде, тож виділяти їм нові квартири не доведеться.
«Вони, мабуть, прикинули: «50% міста назавжди поїхали до росії і Європи, ще 10% загинуло, залишилося 40%. Серед них 10% - бабки — які відкинуться, поки будуватимемо, решту на околиці перемістимо», — зауважує маріуполець, обговорюючи «квартирне питання» в місцевому телеграм-каналі.
Маріуполець Олег Морозюк, який нині є представником влади в одному з будівельних секторів міста, також додає: окупаційна влада деяким групам населення заявила, що будівництва компенсаційних будинків у Маріуполі зупинене. Хто не встиг отримати житло — це його проблеми, тому що тепер вся нерухомість може бути придбана чи віддана виключно під іпотеку.
«Компенсаційного житла в Маріуполі не будуватимуть. Лише іпотека. Це офіційно. Я написав це не від ліхтаря. Я це знаю. Робота така. Тому порада: якщо ваш будинок під питанням: знесення чи ремонт — домагайтеся ремонту. Нехай без ремонту, але квартира у вас буде. А так залишитеся ні з чим. Ви бачите нові забудови компенсаційного житла в місті? Квартири в „Тарутинських“ будинках роздадуть, а далі лише в іпотеку», — додає чоловік.
Маріуполець додає: він сам — представник влади, курує будівництво в Іллічівському районі міста. Тому єдине, що лишається місцевим — це сіпати чиновників і вимагати від них хоча б якихось компенсацій, а не «дарувати» своє майно просто тому, що зрозуміло: вони нікому не потрібні.
«На жаль, ми живемо (сподіваюся, тимчасово), поки що в днр. У нас усі виплати та компенсації менші, ніж навіть у російській частині Херсонської та Запорізької області. І зарплати у бюджетників менші, і компенсація на ремонт житла не 7 тис. за кв. метр (за умови наявності всіх правовстановлюючих на житло документів), а в 3 рази менше. Поки що у нас працюють російські підрядники за федеральний бюджет — будівництва йдуть. А підуть — буде зовсім погано. Донецьк нас фінансувати не буде», — каже Олег Морозюк.
Абсолютно погана ситуація і з будинками барачного типу в Маріуполі. По-перше, ремонтувати їх приїжджі робочі не хочуть. По-друге, навіть за умови «погодження» такого об'єкту росія може їх не прийняти на законодавчому рівні.
«Із бараками найпроблемніша ситуація. Будинки баракового типу є в Україні, але в росії існують лише поняття БКБ (багатоквартирний будинок) та ІЖС (індивідуальний житловий сектор). І до чого віднести бараки — незрозуміло. А до ремонту БКБ та ІЖС абсолютно різний підхід. Наприклад, БКБ ремонтують незалежно від того, скільки квартир житлових, чи є у мешканців правовстановлюючі документи тощо. Для ІЖС власнику потрібно бігати самому, мати всі документи, знати, куди бігти й що краще. Але в Кам’янську (не знаю, хто прийняв таке рішення) підрядників на бараки поставили. І зробили ремонт. Внутрішні роботи не робили, але вікна, вхідні двері, пошкоджені стіни, дахи (найякісніші дахи) — все відремонтували», — пояснює Олег Морозюк.
Щобільше — аналогічна ситуація і з квартирами, які вже погоджені на компенсацію. Зокрема, близько сотні маріупольців повинні вже на сьогодні жити у відбудованих багатоповерхівках. Проте на це годі сподіватися — такої «розкоші» вони навіть не можуть уявити понад пів року.
«У Маріуполі людям не видають помешкання навіть після рішень про компенсацію. Багато жителів міста, які отримали позитивні рішення щодо компенсації квартир, досі їх не отримали. Причому найгірша справа з дво- і трикімнатними квартирами: черга на них не рухається з березня, тобто вже пів року. А нещодавно взагалі було припинено.
Історія для прикладу: жінка з дитиною до початку бойових дій жили на Азовстальській, 17. Це лівий берег Маріуполя, неподалік заводу «Азовсталь». Будинків у цьому районі майже не залишилося, весь лівий берег дуже постраждав. Але жінці пощастило: вона має позитивне рішення про компенсацію двокімнатної квартири, знищеної під час боїв. Рішення ухвалили аж у січні. Коли вона вперше прийшла до адміністрації дізнатися, який термін очікування — їй просто відповіли «чекайте». Чекає вже вісім місяців. Кожен подібний похід до адміністрації закінчується нічим.
Нині родина винаймає однокімнатну квартиру у Маріуполі. У сина жінки одна група інвалідності, він зовсім не може розмовляти, йому потрібна щоденна реабілітація. Тож жити за містом родина не може. Пільг на квартирну чергу за інвалідністю хлопчика теж немає, тож «чекайте».
Можна подумати, що Маріуполь просто не встигають відновлювати, але це не так. Прямо зараз у місті кілька готових мікрорайонів із відбудованими будинками. Наприклад, будинок на Урицького, 93а, стоїть уже порожній понад пів року. Роботи там закінчені, навіть розподілені квартири між людьми, але ключів досі ніхто не бачив. Такі самі будинки стоять на Ялтинській, бульварі Шевченка, проспекті Леніна. Забудовники кажуть, що вони передали будинки на баланс місту одразу після закінчення робіт. Чому квартири не видають тим, хто вже одержав позитивні рішення? Не відповідає ні адміністрація міста, ні уряд ДНР, а всі звернення до президента спускаються саме на рівень днр", — обурюються маріупольці у місцевому телеграм-каналі.
При цьому місцеві обурені: у їхні будинки вже почали заселяти донецьких (приїжджих) та росіян, які в місті з’явилися як найняті працівники. При цьому для місцевих роботи «не знаходиться», як і вільних квартир.
Крім того, маріупольці тепер чекають і «удару в спину» від своїх. Зокрема, в будинку ключі «роздають» наліво й направо, і під час такої роздачі в житла зникає техніка.
«На щастя, житло за містом уціліло, а квартира у місті дуже постраждала. Підрядник почав відновлення будинку. Щодня особливо не приїдеш, тому ключі дали старшому по будинку. За місяць дуже здивувалися, що з квартири зникла вся техніка. Пізніше, зненацька приїхавши, побачили у своїй квартирі нових мешканців. Вони сказали, що старша дозволила. Ключі ми забрали, двері зачинили. Тепер день за день дзвінки від старшої - за світло, воду, газ. Ми приїжджаємо на ці ремонтні роботи (чи перевірки), але при цьому ключі не даємо — самі відкриваємо й зачиняємо її. Тепер пряма загроза: „не дасте ключі - напишемо, що ваша квартира безхазяйна“. Ось такі старші по дому, з якими пережили все», — розповідають маріупольці у місцевих телеграм-каналах.
Вікторія, маріупольчанка. додає: це — не найгірша ситуація, тому що деякі старші по будинку взагалі віддають ключі різноробочим, аби ті зробили їм якусь послугу за безкоштовно.
«У моїх знайомих у під'їзді „старша“ бабка по під'їзду за ремонт у себе у квартирі дала узбекам ключі без відома господарів, які живуть за кордоном, і ці узбеки живуть там безкоштовно. Чому дивуватися, що у нас є такі люди, на жаль», — каже Вікторія.
Маріуполь. Фото: маріупольчанка Хель
Маріупольці обурюються: зараз чітко видно, наскільки росії не потрібні «нові люди».
«Очевидно, маріупольці не потрібні, потрібна територія біля моря. Влада вивозить метал, усе, що напрацювали ми, городяни, своєю працею. Знищуються вулиці, зносяться будинки під виглядом реконструкції, а потім — іпотека. А ось донеччани та гості міста зараз відриваються та живуть як господарі. Ну що, потрібні ми Росії? Путіну потрібен Маріуполь як сухопутний проїзд до Криму, ми — транзитні пасажири. І все. А все, що збудували — це пряник, тільки щоб показати, як все добре і чудово в Датському королівстві. Простий приклад: навіщо зараз робити Нахімовське училище, ковзанка, парки, якщо люди не мають простих речей?» — зауважують місцеві в телеграм-каналі.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!