З Родинського до Добропілля пішки: історія жінки, яка вийшла з міста, рятуючись від обстрілів

Жінка свого часу працювала на шахті «Родинська» головним бухгалтером, вона любила свою роботу і свій дім, розповідає історію врятованої жінки Гуманітарна місія «Проліска».

«Це було моє місто, моя доля, а тепер там немає нічого живого», — ділиться жінка.

Разом зі знайомим вони вирішили йти пішки до Добропілля. О дев’ятій ранку залишили місто, де щохвилини гриміли вибухи. Артилерія, авіація, «Гради», FPV-дрони — весь цей жах супроводжував їх дорогою.

«Найстрашніше було бачити, як дрони били по машинах. Ми думали, що це кінець», — додає Олена.

У Добропіллі люди залишилися на ніч просто на зупинці громадського транспорту. Це був короткий перепочинок після важкої дороги. Звідти волонтери вивезли їх до транзитного пункту у селищі Олександрівка. Там Олена вперше за довгі дні змогла перепочити. Далі жінку евакуювали до транзитного пункту у м. Лозова. Там вона отримала допомогу у вигляді консультацій у сфері захисту — щодо відновлення документів та оформлення статусу ВПО, а також психологічну підтримку.

«Попереду у пані Олени — нова сторінка життя. Це буде нелегко: залишити рідне місто, де залишилась пам’ять, дім і все минуле, дуже боляче. Але поруч є ті, хто простягає руку допомоги, допоможе їй знайти нове місце, де немає вибухів і страху, де можна знову навчитися мріяти, планувати і посміхатися. Це історія про біль утрати, але водночас і про силу надії. Бо навіть коли позаду залишаються руїни, попереду завжди є життя», — зазначають волонтери ГМ «Проліска».