«Сказали, що самі заїдуть»: у Покровську росіяни депортують місцевих мешканців, щоб заселитися в облаштовані ними підвали.
Скриншот із російських телеграм-каналів
Від Маріуполя до Покровська — окупанти не змінюють тактики: поки вцілілі меблі та техніка вивозяться вантажівками, цивільних примусово виселяють з облаштованих підвалів. Людей змушують долати кілометри пішки та перетинати протитанкові рови під дулами автоматів, щоб зрештою поселити у зруйнованих школах Селидового та змусити дякувати за «визволення».
Російські окупанти у Покровську продовжують звичну «традицію», яку наслідують ще з Маріуполя: грабують будинки, в яких донедавна жили люди. Цивільні, які лишилися у місті, примусово евакуюються у так звану «буферну зону» — міста, захоплені росіянами раніше, розташовані на відстані понад 50 кілометрів від Покровська. Серед них — Українськ і Селидове, знищені авіаударами та нальотами БпЛА. Проте саме там терористи облаштували пункти «пропуску» для цивільних, де примушують отримувати російський паспорт і розповідати про «щастя бути звільненими» для пропаганди.
Евакуація з Покровська відбувається з залученням бойовиків, які ведуть цивільних просто неба. Люди вимушені дертися та падати у протитанкові рови, оскільки обходити їх росіяни не дають, прокладаючи маршрут навпростець. Відмовитися від цього неможливо: коли бойовики приходять до підвалу чи відносно вцілілого будинку, вони виселяють звідти людей. Варіантів у них немає, оскільки бойові дії в місті тривають.
Скриншот із російських телеграм-каналів
Зокрема, Світлана з сусідами місяцями утеплювала підвал у Покровську, сподіваючись пережити війну. Але кілька тижнів тому до них прийшли чоловіки зі зброєю та поставили перед вибором: депортація або життя під обстрілами у квартирі, в якій немає вікон і загалом неможливо вижити.
«Чоловіки зі зброєю прийшли й сказали, що в місті дуже небезпечно, тому нам потрібно виїжджати. Ми відмовилися, бо облаштували підвал, утеплили. Але вони сказали, що потрібно, бо самі заїдуть. І якщо ми відмовляємося виїхати, то повинні будемо жити у квартирах. Тому ми погодилися. Спершу нас вивезли двома пікапами — нас було восьмеро, з двох підвалів нашого дому. Потім ми пішки йшли 4−5 кілометрів. Коли перейшли поле, всіх посадили в бус, довезли до Селидового, тут поселили у школу», — розповідає у місцевих телеграм-каналах Світлана, мешканка Покровська, евакуйована росіянами в сусіднє місто.
Жінка обурюється, що останніми тижнями постійно спостерігала, як «невідомі солдати» виносили з квартир меблі й вцілілу техніку. Щоправда, жінка жила на території, яка з осені перебуває під контролем російських солдатів. Однак їм вони боялися заперечити чи розмовляти до них. Тому на власні очі бачили, як ці військові (за її версією, невідомо якої армії) вивозили машинами посуд, телевізори та пральну машину.
«Ми нічого не казали, оскільки світла немає більш ніж пів року. Не знаємо, навіщо це все їм і де вони зможуть ними користуватися», — обурюється покровчанка.
Зараз пропагандисти відкрито хизуються «завоюванням» Покровська, показуючи випалені будинки, де біля будівель стоять десятки мисок, відер чи порізаних пляшок. Так окупанти у «визволеному» місті збирають воду. І жоден з них для пропаганди не скаже, що їхній напад на мирний Покровськ — це наслідок того, що вулиці смердять трупами, які лишаються під завалами, а люди останній рік виживали в жахливих умовах, бо окупанти позбавили їх усього. Не лише дому та свободи, а навіть гідності.
Цивільна мешканка, яка нібито родом із Покровська і зараз там виживає, розповідає, що поховала сина в сусідньому дворі. Той помер, наступивши на міну. З великою імовірністю, це була пелюстка, якою росіяни дистанційно мінували й Покровськ, і попередні міста, намагаючись їх захопити, а перед тим — обірвати логістику. Так званий похорон чоловіка тривав під час боїв.
На пропагандистських відео російські блогери подекуди скаржаться, що «не змогли доїхати буквально 400 метрів до контрольної точки», оскільки автівку почали наздоганяти українські дрони. Раніше зелене та яскраве місто перетворилося на суцільну зранену й обвуглену руїну: усі вулиці, якими їдуть окупанти, не мають жодної вцілілої будівлі. У кожному будинку зяють дірки від дронів чи ракет, якими Покровськ обстрілюють досі, оскільки на околицях ще лишаються наші бійці.
«В місті - запах важких боїв за звільнення цього міста», — каже росіянин у відео, йдучи на фоні знищених багатоквартирних будинків. У них немає вікон, подекуди верхніх поверхів, а стіни чорні від пожеж, які окупанти розпочинали, атакуючи будівлі дронами.
Олександр Коц, один із пропагандистів рф, показав, який Покровськ зараз — спустошений, випалений і вбитий.
«Ворог чіплявся за квартали, які підготовив для оборони. Бійці кажуть, що таких фортифікацій давно не бачили. Їх ще треба було вигризати — кожен тактичний клаптик землі в цьому місті», — каже пропагандист.
Один з окупантів, Олександр Литвинок, розповідає пропагандистам рф, що в Покровськ вони проривалися з Шахтарського мікрорайону, де було найважче закріпитися й затриматися. Коли вдалося захопити його — «пішли» по району міськради, залізниці, центр Покровська. При цьому не шкодували жодної будівлі чи людини, яку помічали на вулицях.
У своїх відео російські терористи відкрито хизуються тим, як підривають будинок, поруч із яким йдуть люди, атакують ще цілі будівлі - і одноповерхові приватні будинки, і багатоповерхівки. Однак на камеру інший окупант каже, що цивільні розповідали їм, ніби у будинках сиділи «ворожі розрахунки операторів, і просто з квартир запускали дрони «Бабу Ягу». Щоправда, не врахували, що навіть за мінімальними розрахунками це було неможливо через віконні рами, з яких ті нібито вилітали.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!