Маріупольський журналіст, інженер та письменник Юрій Некрасовський помер на Київщині, проживши лише два дні у будинку, збудованому для переселенців.
Юрій Некрасовський, маріуполець, повномасштабне вторгнення зустрів у місті, яке вже за кілька днів стало блокадним. Невдовзі будинок журналіста окупанти зруйнували — це відбулося фактично після першого потрапляння снаряда у багатоповерхівку на вулиці Карпинського, 37. Тоді у підвалі будинку було понад 35 осіб. Коли будинок горів після ракетного удару — Юрія врятували двоє чоловіків: 20-річний Даня і німий сусід.
Спершу Некрасова принесли до училища людей, які слабо чують. На його даху був встановлений кулемет, з якого щоночі обстрілювали Маріуполь і сам будинок Юрія. Проте там його росіяни погодували творогом і вклали на матрац. Проте наступне місце «притулку», куди його перенесли окупанти, нагадувало карцер, розповідав Юрій Некрасовський для сайту «0629».
«Там я став заручником у росіян та голодував майже два тижні. Цей кошмар (мерзотники з російської адміністрації це називали „харчуванням“) — відбувався один раз на день о 16:00 у вигляді однієї склянки пійла з 4−5 макаронів, 2−3 шматочків картоплі, 100 грамів хліба (причому, далеко не завжди; гадаю, росіяни самі могли його розкрасти) і гарячої води (теж 100 грамів). Навіть без солі. Там можна було за 2−3 тижні померти з голоду, чого я сам уже хотів. Від голоду я втратив 14,5 кг ваги, вже нічого не відчував. А розмови про те, що наше харчування нібито оплачували окупанти — це нісенітниця, бо всі продукти були українські», — каже журналіст.
Юрій Некрасовський також пригадував, що усі так звані медпрацівники всіляко удавали на камеру пропагандистських ЗМІ, нібито лікують поранених цивільних. Але насправді здорові хлопці-«практиканти» та «медсестра» у білих халатах нікого з поранених за ці тижні не лікував і не відвідував — вони опікувалися лише пораненими окупантами.
З цього пекла маріупольця врятувала колишня туристка Приазов’я — вона була ексчленкинею клубу туристів Маріуполя. Дивом жінка домовилася з окупантами — й за добу за допомогою двох хлопців (Юрій уже не міг самостійно рухатися) забрала його з окупантської «лікарні». Юрій Некрасовський також згадував, що «в дорогу» охоронець-росіянин побажав чоловіку у 84 роки самостійно «здохнути».
«Та туристка та її друзі (від голоду я навіть не зумів подякувати їм) притягли мене до друзів померлої дружини. Мене багато хто шукав, щоб витягти з цієї ями (російського ярма, яке окупанти називали „визволенням“). Допомогли маріупольці, друзі з Дніпропетровська та Боярки, а єврейське товариство сплатило мої витрати на транспорт, підтримали морально та матеріально. Врешті 21 травня після тижня страху та мук, їдучи через Микільське, Бойове, Бердянськ, Мелітополь, Василівку — через стежки та бруд — мене та п’ятьох супутників довезли до Запоріжжя», — розповідав маріуполець.
Юрій Некрасовський постійно наголошував: він ненавидить росіян. Вони — вороги.
«Я втратив усе — будинок, квартиру, бібліотеку, колекцію філателії, мою кішку, все майно. У мене після „лікарні“ лишилися паспорт, штурмовка, літні штани, туфлі й все», — казав за життя чоловік.
Після порятунку з окупації Юрій Некрасовський оселився на Київщині, проте в будинку для ВПО чоловік прожив лише два дні. Він хотів написати книгу спогадів, однак не встиг.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!