Рідні полонених азовців обурені: про тих, хто був поранений в Оленівці, відмовляється говорити навіть Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець — мовляв, він не може виділяти поранених під час теракту від поранених у будь-якому іншому населеному пункті.
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року загинуло близько 50 військовополонених бійців і ще понад 70 отримали важкі травми.
Марія Алєксієвич, дружина азовця Сергія — одна з організаторок ГО «Спільнота родин Оленівки», створеній наприкінці 2022 року. У розмові з журналістами «Вчасно» вона зауважує, що одна з головних вимог родин азовців на сьогодні - провести розслідування, чому в окремий барак вивели саме тих 193 азовців.
На думку родин спільноти, цьому мали передувати щонайменше допити, які відбувалися напередодні. Проте українські та міжнародні посадовці, причетні до повернення військових додому, заперечують це — за їх версією, вибірка була абсолютно випадкова, оскільки бійці в бараку були не пов’язані ні за посадами, ні за підрозділами, ні за бойовим досвідом тощо.
«До того, як був теракт в Оленівці, не відбувалося жодних судів, не публікувалися ніякі відеодопити. Ці військові просто потрапляли у кадри відео, яке знімали росіяни. Але ми досі впевнені, що тим людям, які вижили під час теракту, загрожує смертельна небезпека — тому що саме їх відібрали на страту. Але державні органи нам кажуть, що в росіян не було критеріїв, за якими військовополонених спеціально відбирали — мовляв, вони нічим не були пов’язані (тобто віком, підрозділами „Азову“ тощо). Але, можливо, розслідування треба проводити не з моменту теракту, а дещо раніше? Опитувати звільнених воїнів, які можуть розповісти, що було в Оленівці за два тижні чи місяць до вибуху. Можливо, саме це й вплинуло на відбір», — розповідає Марія Алєксієвич.
Родини військовополонених важкопоранених азовців уже кілька тижнів мітингують під Офісом Президента, аби до них вийшов хтось уповноважений і нарешті поспілкувався віч на віч, а не ігнорував прохання та питання.
Рідні військовополонених досі намагаються домогтися створення ще однієї міжнародної місії, яка б змогла розслідувати теракт, скоєний росіянами в Оленівці. Попередня, створена ООН, була розформована ще наприкінці 2022 року, бо росіяни не гарантували безпеку членів місії й не надавали доступу до місця теракту чи самих полонених. Місяць тому ГО «Спільноті родин Оленівки» повідомили, що місія ООН взагалі була створена лише для того, щоб потрапити на місце теракту в Оленівці. Тобто мети дістатися до самих поранених і перевірити їхній стан та утримання у місії не було.
«Місія була створена для того, щоб просто потрапити в Оленівку як на місце злочину, щоб зібрати докази. Зараз сенсу в цій місії й немає, — доказів уже давно або не існує, або вони знищені. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб подати подання у Міжнародний кримінальний суд саме цей кейс з Оленівкою. Нам із цим уже допомагають юристи. Є надія, що ми зможемо притягнути РФ до відповідальності за цей воєнний злочин.
Тиждень тому «Спільнота родин Оленівки» також були на зустрічі з незалежною місією ООН по розслідуванню воєнних злочинів в Україні. До них ми також подали офіційне звернення, щоб вони взялись за тему теракту в Оленівці - щоб окрім розслідування вони потрапили до поранених, дізналися їхній стан і умови утримання. Але поки що не знаємо, наскільки це спрацює", — пояснює Марія Алєксієвич.
Рідні військовополонених азовців також обурені тим, що за увесь цей час після теракту не відбулося жодної зустрічі з вищим керівництвом України. Зокрема, неможливо домогтися спілкування з представником ГУР Дмитром Усовим (він був перемовником, коли українські військові виходили з «Азовсталі» у «почесний полон» і є перемовником щодо обміну військовополонених зараз). Він знає усі умови та домовленості полону, проте спілкуватися з рідними азовців відмовляється.
Фото: МІПЛ
«Ми намагалися організувати цю зустріч неодноразово й різними шляхами, проте щоразу, нам нічого не обіцяють — кажуть, що «невідомо точно, чи він прийде, чи ні». Коли зустріч відбувається у Координаційному штабі чи до Уповноваженого з прав людини — і його немає. так само ми писали лист до Офісу Президента, але отримали відмову — «під час воєнного стану прийом громадян не відбувається». Хоча ми знаємо, що представники ОП уже зустрічалися з іншими родинами. Чомусь ігнорують лише нас. До нас на зустрічі приходять лише консультанти, які в очі нам кажуть, що наші рідні - не особливі, і обмінювати їх першими (чи одними з перших) спеціально не будуть. Тобто державним органам і їх представникам доводиться доводити, що теракт був спланований і ті 130 хлопці, які під час нього вижили — у смертельній небезпеці. Бо в бараці повинні були загинути всі. А за понад рік обміняли лише 11 хлопців з усіх поранених в Оленівці.
При цьому Дмитро Лубінець каже. що він не може виділяти поранених в Оленівці внаслідок теракту від поранених у будь-якому іншому населеному пункті. Але ж теракт відносно полонених військових був один, до цього має бути окремий підхід", — пояснює Марія Алєксієвич.
Дружина полоненого азовця додає: проблема існує і з тим, що Україна не визнає отримані поранення азовців в Оленівці.
«Мало того, що РФ понад 15 місяців не підтверджує, що наші чоловіки перебувають у полоні - і це за наявності відео, в якому видно наших чоловіків. Увесь цей час ми дивимося відео з нашими чоловіками, в яких вони живі, але офіційно їхній статус — зниклі безвісти. І щодо поранень, які азовці отримали під час теракту — нам доводиться їх доводити. Тобто під час теракту понад 120 воїнів були важкопоранені. Їх поранили уже в полоні, однак Україна не визнає офіційно ці поранення. Нам так і відповідають: те, що хлопці поранені - це тільки з наших слів. Хоча є навіть відео хлопців з лікарні після теракту, є списки, які виклала сама Росія, і є свідчення звільнених захисників, які на власні очі це бачили — і теракт, і отримані поранення в інших воїнів і про багатьох щось знають.
Ми зверталися до військової частини, щоб нам надали офіційні довідки про поранення, отримані в полоні. Навіть щоб вони просто в них написали. що характер і локалізація поранень буде встановлена після звільнення з полону. Але навіть цього Україна не хоче зробити, просто щоб офіційно підтвердити. Нам кажуть, що «все буде», але вже після звільнення з полону — коли чоловіки проходитимуть ВЛК. Хоча хлопці з цими пораненнями вже понад рік. І як довести, що вони отримали ці поранення саме в полоні - абсолютно незрозуміло", — зауважує Марія Алєксієвич.
Фото: ВВС
Анна Лобов, дружина важкопораненого в Оленівці азовця Олега Лобова, додає: лише днями їй повідомили, що міжнародна місія нібито отримала вже достатньо доказів для того, щоб почати окрему справу. яка стосуватиметься теракту в Оленівці. Однак що це за докази та чому їх було недостатньо, наприклад, пів року тому — невідомо.
«Нас дуже дивує, чому лише через такий величезний проміжок часу ООН нарешті визнало, що не обов’язково для доказів їхати в Оленівку. Але чим закінчиться навіть те, що доказів достатньо — ми не знаємо. Це велике питання, на яке нам не дають відповіді. Ми просто сподіваємося, що це допоможе повернути додому наших захисників», — каже дружина полоненого.
На сьогодні з полону звільнили лише близько 500 бійців, які вийшли в «почесний полон» за наказом Вищого командування України. Усього ж Росія взяла в полон понад дві тисячі захисників Маріуполя.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!