Маріуполець Василь Сарбаш наприкінці весни разом із дружиною вирвалися з окупованого міста, пройшовши всі кола рашистської фільтрації. Зізнається, що під час цього процесу людей наскільки «топчуть» морально, що навіть невинні відчувають незрозуміле відчуття провини, а дрібні неточності й «телефонні помилки» можуть погано закінчитися навіть для членів родини цієї людини.
Пройти фільтрацію родині Сарбашів довелося для того, аби виїхати з-під окупації. Інакше ніяк не можна цього зробити, не пройшовши через російських «фільтрантів».
«Взагалі нам потрібен був цей клаптик паперу з печаткою „Дактилоскопований“, щоб виїхати з області. А так цей папірець потрібний для переміщення між селищами й районами. Без нього ніяк — сидиш, як тварина, в клітці», — пояснює Василь журналістам «Вчасно».
«У мене з дружиною процес розпочався з відбитків пальців та фото, як зеків, лише без таблички на грудях. Начебто нічого не зробив, а таке напруження моральне, ніби в чомусь винні.
Потім було кількагодинне очікування в коридорі в наступний кабінет, до нібито військових психологів. Уже там починають ставити дурні питання: як ставишся до влади України, як ставишся до влади нової, чи є знайомі або родичі в армії, міліції чи якихось силових органах. Питають, чи є у вас вишиванка. Якщо кажеш, що є — то запитують, чи ви її самі купили, чи вас змусили. Весь час дивляться на реакцію, як відповідаєш і як поводишся", — пригадує Василь Сарбаш.
Під час цього процесу триває й інша «процедура» — перевірка будь-яких засобів зв’язку. Для родини маріупольців це стало перевіркою смартфонів.
«В телефонах переглядають фото та особисте листування у месенджерах та соцмережах. Якщо щось не сподобалося, з’являються нові питання. У деяких людей опитування займало понад годину», — каже Василь.
Конкретних відповідей на питання окупантів немає - кожен сам для себе обирає стратегію, щоб пройти фільтрацію.
«Хтось каже, що проти всього українського і що йому все подобається. Коли мене запитали, я відповів, що політикою не цікавлюся, до силових структур ніяк не належу, на що мені відразу заперечили, що це не відповідь, якась думка має бути. На що я відповів: родичів та друзів в армії, поліції та прокуратурі не маю, з цього і ставлення нейтральне. Можна, звичайно, патріота там включити, але тоді немає сенсу взагалі йти на фільтрацію, ти її не пройдеш, а до себе привернеш непотрібний інтерес», — пояснює Василь Сарбаш.
Маріуполець пригадує: до листувань на телефоні й у месенджерах, додатках рашисти ставилися серйозно — «копали» доволі глибоко. Але люди, які в страху видаляли чати або додатки соцмереж, робили величезну помилку.
«Багато людей у себе на телефоні видаляли месенджери, а це категорично не можна робити, бо в рашистів виникає ще більше питань. Тоді вони телефон підключають до ноутбука і з телефону з кешу дістають все сміття, яке там залишилося за пів року мінімум. Бо насправді звичайні програми-очищувачі нічого не видаляють», — пояснює Василь.
Василь Сарбаш розповідає, що варіант «забув телефон», загубив його чи «зламав під час вибухів, не відремонтував» окупантська влада навіть не розглядає.
«Багато народу відразу розвертали й говорили, що це нісенітниця, „буде телефон — тоді й буде розмова“. Особливо це стосувалося молоді та людей середнього віку, років до 45. Рашисти вважають, що зараз людина не може без телефону і він завжди при тобі, особливо у важкий час, щоб хоч якось залишатися на зв’язку», — пояснює маріуполець.
Сам Василь підійшов до цього процесу разом із дружиною серйозно, знаючи наперед, що їх очікує.
«Ми з дружиною підготувалися до цього процесу: почистили листування в телефонах, я очистив папку кешу через ноутбук і файловий менеджер, бо інакше інформацію не дістати. І після цього приблизно тижнів зо три ми намагалися не писати чогось компрометуючого. Якщо був зовсім порожній телефон без листування, це теж викликало багато питань», — каже маріуполець.
Чоловік пригадує, як знайома його родини одразу безпроблемно пройшла фільтрацію. Проте коли зайшов її 14-річний син, усе пішло не за планом.
«У нього на телефоні був видалений телеграм. Тому його підключили до ноутбука, побачили листування на українську тематику. І знайомій просто там і сказали, що це таке виховання в сім'ї й позиція батьків, а не дітей. І в результаті у неї забрали цей клаптик папірця, який зараз важливіший за паспорт», — пригадує маріуполець.
Не «вмикати патріота», оскільки це може привернути увагу до всіх членів родини, що не закінчиться позитивно;
«Чистити» лише проукраїнські листування, чати українською. Не видаляти всі листування, а лишати «масу», яка датуватиметься кількома місяцями й роками, аби не привертати зайву увагу;
Не тримати компрометуючих фото та відео на телефоні.
Якщо очищувати телефон — то за допомогою спеціальних, ґрунтовних чисток, які не зберігають кеш після «поверхневого» видалення.
Нині Василь разом із родиною перебуває на підконтрольній Україні території, на свій страх і ризик пройшовши піший перехід між окупованою та вільною територіями. Нині цей перехід, як повідомляють у місцевих спільнотах, більше не діє - наприкінці літа його «закрили» окупанти, попри
«Люди сидять недурні, і за деталями вони дуже слідкують. Тому під час фільтру треба бажати пройти це, щоб повернутися в безпеці додому, а потім у безпеці їхать. Тому якихось проукраїнських закликів чи патріотичної поведінки, двозначних гасел чи жартів не можна допускать», — наголошує Василь Сарбаш.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!