Чому антикорупційні органи повертаються до вже відомих активів і чи справді йдеться про новий злочин — з’ясовували журналісти «Вчасно».
У колажі використані фото НАБУ та зі сторінки Антимонопольного комітету
Рік тому журналісти програми «Схеми: корупція в деталях» виявили, що під час керування Донецькою ОВА Павло Кириленко почав користуватися нерухомістю, оформленою на родичів. Зокрема, його тесть та теща придбали кілька об'єктів у Києві й Ужгороді загальною вартістю щонайменше кілька десятків мільйонів гривень.
Спроби пояснити походження майна були промовистими. Тесть посадовця стверджував, що заробив 300 тис. доларів на вирощуванні та продажу малини — й саме ці гроші вклав у нерухомість в Ужгороді. Дружина Кириленка Алла заявила, що її бабуся отримала значну суму за акції заводу «Стирол» у Горлівці, де вона працювала.
Вже 22 березня 2024 року, майже одразу після виходу розслідування журналістів, НАБУ та САП відкрили перше кримінальне провадження за ст. 368−5 (незаконне збагачення) та ч. 2 ст. 366−2 (подання недостовірних відомостей на суму понад 6 млн грн) КК України.
Через чотири місяці Павлу Кириленку оголосили підозру в незаконному збагаченні на 56,2 млн грн та поданні недостовірних відомостей. НАБУ клопотало про взяття посадовця під варту, але суд обрав запобіжний захід — заставу у 30,28 млн грн.
У грудні 2024 року досудове розслідування завершили. Одночасно захисту повідомили про зміну підозри: Кириленка звинуватили у збагаченні на 72,1 млн грн. А вже на початку червня 2025 року Вищий антикорупційний суд пішов назустріч посадовцю та частково зменшив розмір застави до 25 млн грн.
У червні 2025 року НАБУ і САП вдруге повідомили Павлу Кириленку про підозру вже за ч. 1 ст. 366−2 КК України — подання недостовірних відомостей від 1,5 до 6 млн грн у декларації за 2024 рік.
Попередню підозру за тією самою статтею Кириленко отримав у 2024 році — за декларацію за 2023 рік. Але в новому документі про майновий стан, попри вже відкрите розслідування і широкий суспільний резонанс, він знову не задекларував об'єкти, якими фактично користується його родина: елітну нерухомість, оформлену на тестя, тещу та бабусю дружини, а також автомобілі.
Відтак, хоч мова йде про ті самі активи, правопорушення — інше. Декларація за 2024 рік — це окрема подія, окрема юридична дія і, відповідно, окреме кримінальне правопорушення.
Це стало можливим завдяки юридичній природі декларації. За антикорупційним законодавством кожен посадовець щороку зобов’язаний подавати нову декларацію, яка має бути повною і достовірною. А за ст. 366−2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за кожен факт подання недостовірних відомостей, якщо розбіжність перевищує порогові суми.
Тобто, навіть якщо у 2023 році посадовець уже ймовірно збрехав у декларації — неподання майна у 2024 році розглядається як нове кримінальне правопорушення, а не продовження старого. Тому, щоб оформити цю дію юридично, НАБУ та САП не просто «додали епізод», а відкрили нове кримінальне провадження і виділили її в окрему підозру.
Така тактика — звична для антикорупційної юриспруденції. Вона дозволяє не лише посилити доказову базу (адже якщо одна справа розвалиться, інша може бути доведена), а й розширити процесуальний тиск на підозрюваного — від нових запобіжних заходів до додаткових експертиз чи арештів. Окреме провадження також знімає часові обмеження: навіть якщо першу справу вже передано до суду, слідство не зобов’язане чекати вироку, аби фіксувати нове порушення. У підсумку формується системний підхід: щороку — нова декларація, і кожна з них може стати підставою для перевірки та кримінальної відповідальності.
Таким чином, нова підозра — це не нові факти, а нове юридичне порушення. Держава фіксує кожен окремий акт приховування — і це створює прецедент: посадовець під слідством не уникне уваги навіть за повторне недекларування. Водночас ситуація вказує на слабкі сторони системи: жоден запобіжник не зупиняє посадовця від повторного порушення.
Чи дійде ця справа до обвинувального вироку — покаже час. Але вже зараз очевидно: антикорупційні органи не закрили очі на справу Кириленка.