Яка ситуація з боєприпасами у росіян, чи багато в них пускових установок с-300/с-400, та чому всі говорять про 2−3 місяці як украй важливі. На ці та інші питання відповів військовий оглядач Костянтин Машовець у програмі «Холодна-Машовець».
військовий оглядач Костянтин Машовець/скрін з відео
Ймовірно, що основними ділянками інтенсивних бойових дій стануть: Куп’янський (Сватівський), Лиманський (Кремінський), Сіверський (Лисичанський) напрямки, Бахмутський — Костянтинівський, район Вугледару та Авдіївки.
Також швидше за все, більша активність буде спостерігатися з боку російських військ, ніж українських.
Обидва міста перебувають під цілком ефективним контролем противника, значними силами та засобами. Надалі звільнення цих міст може стати можливим внаслідок зміни загальної стратегічної ситуації у війні, або зміни на користь України на відповідних оперативних напрямках. Зараз, тобто на найближчий час, це малоймовірно.»
Окрім цього, на ділянках, де противник намагається атакувати, діють дві зведені тактичні групи 40-ї та 155-ї обр МП тоф-у (десь по 2−3 батальйону кожна) + зведена тактична група мвд рф (до батальйону «спеціального призначення») та зведена БТГр 136-ї мсбр.
На період кінця 2020-го року більше, ніж 70% полків та бригад зрв пвк рф були переозброєні на ЗРС С-400. Є інформація, що на початок вторгнення противник мав, принаймні, десь 31−35 зрп\зрбр на ЗРС С-400, ще від 8-и до 12-и на ЗРС С-300 (в тому числі, типу С-300В1 -В4)".
Фактор часу на сьогоднішній момент, як у стратегічному, так й в оперативному сенсах якраз знаходиться не на боці нашого противника.
Особливо, після очевидної публічної об’яви наших союзників про нарощування військово-технічної допомоги Україні вже протягом найближчого часу.
Чим довше «тягне» кремль із закінченням війни, тим більша вірогідність кардинального зростання бойового потенціала СОУ і відповідно меньша вірогідність «благополучного исхода войны» для нього…
Заходи по зміні бойового складу угрупувань військ СОУ, які діють на тому чи іншому напрямках, проводяться українським командуванням регулярно й на певній періодичній основі… як у відповідності із поточною ситуацією, так й згідно плану створення та нарощування оперативних та стратегічних резервів.
російська федерація переважає України у розмірах мобілізаційного резерву по замовчуванню. Тому «зрівнятися» у цій сфері з ними ми апріорі не можемо… але чи потрібно це намагатися робити саме методом власної «тотальної» мобілізації, якщо ефект від мобілізації противника можливо компенсувати іншим шляхом? Явно, що ні…
Серйозна загроза цього виникне, якщо противник таки прорветься до дороги між Вугледаром та Костянтинівкою на будь-якій ділянці.
«Спроможності угрупування військ противника вести успішний наступ на Слов’янсько — Краматорському та Новопавлівському напрямках, щодо конкретних відстаней та глибини, залежить від дуже багатьох змінних факторів» — зазначає Машовець. — До того ж тих, які визначаються як Силами оборони України, так й безпосередньо самими російськими військами та їхнім командуванням.
Можу у цьому випадку лише сказати власну точку зору — швидше за все, це просування навряд чи буде мати оперативний характер та глибину. І навряд воно настільки впливатиме на можливості та спроможності ЗСУ вести різноманітні дії на Мелітопольскому (чи Бердянському), Старобільскому або Сєверодонецькому напрямках, щоб зробити їх ризикованими".
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!