Росіяни виснажені боями у 2025 році, але від планів наступати на Донеччину, Харківщину, Запорізьку та Дніпропетровську області не відмовляються.
Фото: 93 ОМБр
Окупанти ніколи не відмовлялися від планів повного захоплення України, який від самого початку для себе і ставила у 2022 році. Заяви, що якщо росії віддати всю Донецьку область, то вона зупиниться — лише маніпуляція, мета якої — без бою взяти під контроль найукріпленіший плацдарм на всій українській території бойових дій.
Після цього вона перейде до окупації інших областей, пояснює військовий оглядач Олександр Коваленко у проєкті «Oboz.ua» та Інформаційного спротиву. За його словами, показовим є те, що росіяни регулярно озвучують свої вимоги, використовуючи термін Донбас, що вже є географічною камуфлет-пасткою.
Використання терміну «Донбас» стосується не територіальної одиниці, а геологічного регіону. Мова й про потенціал Слов’янсько-Краматорського плацдарму — він може остаточно виснажити війська окупантів, що має стати поворотним моментом у війні.
«Сьогодні ми бачимо, що росіяни вичерпали свій колишній ударний потенціал і не здатні проводити масштабні загальновійськові наступальні операції. А на низці напрямків не можуть навіть утримувати зайняті раніше позиції. Уперше з 2023 року Сили оборони України проводять тактичного рівня контратаки з результатом звільнення територій країни, вищим за темпи РОВ з їх окупації — при тому, що наразі відбувається стартова фаза весняно-літньої наступальної кампанії росіян», — каже Олександр Коваленко.
За його словами, окупанти не в змозі до кінця 2026 року захопити понад 5 300 км² території Донецької області, які наразі контролюються СОУ. Ці території є найукріпленішим плацдармом усього регіону. Однак щоб бути готовим до будь-яких загроз, слід готуватися до найгіршого сценарію з усіх можливих. Тож що буде, якщо Донецька область не встоїть під натиском окупантів? Якій області та якому обласному центру загрожує найбільша небезпека?
У разі падіння оборони Донецької області армія рф вийде на адміністративні кордони Харківської та Дніпропетровської областей. Це дасть змогу російському командуванню об'єднати й зосередити більш організовано сили та засоби найчисельнішого ударного угруповання РОВ в Україні. Мова про потенціал 2-ї, 3-ї, 8-ї, 20-ї, 25-ї, 41-ї, 51-ї та інших загальновійськових армій, армійських корпусів, бригад, дивізій, окремо взятих сил і засобів, приданих з інших напрямків.
«Сумарно йдеться про концентрацію понад 300 тисячного угруповання. Але перед цими силами й засобами стоятиме вибір, куди рухатися далі з урахуванням рельєфно-ландшафтних та інших особливостей Харківської та Дніпропетровської областей. І тут слід зазначити, що Харківщина для РОВ не є найкращим, найзручнішим напрямком.
Бо за Донецькою областю починається непростий рельєф для наступу, а також великі лісові масиви — «Сосни», «Ізюмський ліс», «Лука» тощо. Навіть траса М-03, яка дає прямий вихід на Ізюм (а в перспективі на Харків), не є допоміжним елементом з урахуванням передбачуваних затяжних боїв. Як, наприклад, було в Срібнянському лісництві. Вони можуть затягнутися не на місяці, а на роки", — пояснює оглядач.
При цьому в разі падіння Донецької області командування армії рф не зможе просто взяти й перекинути сили та засоби в достатній кількості, наприклад, на Харківський напрямок у Бєлгородську область.
«З досвіду вторгнення 2022 року і провального наступу на Вовчанському напрямку у травні 2024 року очевидно, що для наступу на таке велике місто, як Харків, а також його штурму хоча б у лоб, без охоплення з трьох напрямків, не кажучи вже про оточення, необхідна концентрація щонайменше 300−350 тисяч осіб. Це практично все угруповання росіян, сконцентроване на сьогодні у Донецькій області», — каже Олександр Коваленко.
Ще один момент, який не на користь РОВ — відсутність достатнього якісного і кількісного ресурсу для проведення таких загальновійськових операцій. З іншого боку, кількість, але не якість, може бути вирішена шляхом проведення загальної мобілізації. Харківська область і Харків безпосередньо — це найскладніший напрямок, на який узагалі РОВ можуть наважитися наступати після виснажливих, кровопролитних боїв у Донецькій області. Проте це не означає, що вони не будуть діяти за принципом повзучого наступу, вигризаючи по метрах території. Особливо якщо вони не будуть підготовлені до цієї загрози, а тому формування оборони залишається не просто актуальним, а обов’язковим для області незалежно від того, наскільки цей сценарій реалістичний.
«У разі падіння Донецької області основна увага росіян буде сконцентрована на просуванні вглиб Дніпропетровської області, яка найбільше розташовує до таких дій.
Російським окупантам дуже важко дався вихід на Дніпропетровщину у 2025 році в межиріччі Вовча-Ворона, по річці Янчул, а також трасі Н-15 до Покровського. Зараз РОВ практично повністю втратили контроль над ситуацією на цій ділянці фронту, а 29-та і 36-та армії змушені переходити замість наступу до оборони. Але це не означає, що окупанти відмовляються від поставлених завдань, оскільки контроль над Покровським, трасою Н-15 і Р-85 — це важливий елемент у формуванні плацдарму для наступу на Запоріжжя. Тому в південному підчерев'ї Дніпропетровської області росіяни продовжуватимуть намагатися встановити контроль над вузловим містом Покровське та розширити зону контролю на правий берег річки Гайчур", — розповідає оглядач.
Своєю чергою, у разі вивільнення ресурсу 2-ї, 41-ї та 51-ї ЗВА на Донеччині, вони можуть зосередитися на Новопавлівському напрямку, північним берегом річки Солона, а також трасами на Межову і Павлоград. Відсутність серйозних рельєфно-ландшафтних перешкод до самого Павлограда, за винятком річки Чаплини, сприяє помірному, на тактичному рівні, просуванню угруповання з 3−4-х армій рф і низки приданих сил і засобів.
Фото: 153 ОМБр
У випадку розвитку подій за апокаліптичним сценарієм противник може бути загальмований або зупинений на Дніпропетровщині тільки багаторівневою, ешелонованою обороною, орієнтованою на протипіхотні загородження як пасивного, так і активного типу.
«Оцінюючи оборонні можливості областей, не зважаючи на зведені штучні перепони, лінії оборони, а винятково на рельєфно-ландшафтні особливості, очевидним стає, що Дніпропетровська область може опинитися під більшою загрозою наступу росіян у випадку падіння оборони на Донеччині.
Але у випадку з Харківською, так і Дніпропетровською областями серйозною перепоною для окупантів будуть великі міста — Ізюм, Павлоград, не кажучи вже про Харків і Дніпро. Водночас операція зі штурму Дніпра пов’язана зі ще більшими труднощами, ніж Харковом, що для початку лобової операції змушує РОВ сконцентрувати в зоні бойових дій до 500 тисяч особового складу", — зауважує оглядач.
Олександр Коваленко каже, що на сьогодні окупанти значно виснажені через штурми у 2025 році. Оборонна стратегія Сил оборони України, головним завданням якої є виснаження противника, дає результати. Але розслаблятися не можна.
«Противник концентрується на терорі обласних центрів: Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми. Удари стають системними й в міру наростання катастрофи для РОВ на полі бою будуть тільки масштабуватися. Чим провальніша ситуація в окупантів на фронті, тим інтенсивніший терор цивільного населення. Формування багаторівневої, ешелонованої оборони лишається обов’язковою частиною безпеки кожної області, розташованої в близькості від зони бойових дій або які межують із росією», — пояснює Олександр Коваленко.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!