«Поки в Костянтинівці буває світло, люди лишаються виживати. Хоча прильоти — кожних кілька хвилин. Вбиті, поранені - щодня», — зауважують «Білі янголи» про місто, яке нищать окупанти.
На сьогодні заявки на евакуацію з Костянтинівки — нестабільне явище, яке залежить від того, наскільки сильно напередодні обстріляють місто і наскільки довго люди жили без цивілізації, наскільки вона їм взагалі потрібна.
До прикладу, 2−3 тижня тому «Білі янголи» вивозили людей з 15−20 адрес щоденно. Зараз же кількість охочих виїхати скоротилася до 2−3 за добу. Хоча коли росіяни обстрілюють особливо щільно мікрорайони — люди в паніці готові бігти з міста навіть пішки. Але подібна дія може бути розцінена ворожими дронами як підозріла, тож налякані місцеві за кілька секунд перетворяться на живу ціль для оператора FPV.
Тож ті, хто це розуміють, лишають заявки й до приїзду евакуаційного буса «Білих янголів» навіть не виходять на вулицю з будинків. Моляться, плачуть, бідкаються, що їх не можуть забрати через пів години після дзвінка, але сумирно чекають — бо хочуть жити.
Однак доїхати до місця евакуації, де виживають місцеві - завдання з зірочкою. Підготовка починається за кілька хвилин, коли Дружківка, сусіднє місто, лишається позаду. «Білі янголи» вмикають РЕБ, коли бус їде по трасі, яку в соцмережах називають «дорогою смерті». Головна артерія, яка ще з'єднує ці міста, вже не така жвава, як раніше — здебільшого їздять нею сьогодні найсміливіші та відчайдушні. Але всі розуміють, що скоро такий проїзд (навіть на високій швидкості) буде неможливим.
«Росіяни випалюють місто. Цілих будинків не лишилося, — скрізь вікна вибиті, в стіні дірка. Від бомб нічого не може захистити. КАБи, FPV, „Молнії“… На вулицях, коли сонце, блистить оптоволокно, яке чіпляється за руїни», — описують страхітливу реальність у Костянтинівці колишні її мешканці.
Хоча на фоні цього є одна неочікуваність — таксі, які їздять Костянтинівкою й підбирають пасажирів. Викликати авто в місті - завдання не з легких, оскільки потрібно щонайменше знайти зв’язок і під час цього ще й вижити. Інша складність — оплатити, оскільки поїздка до Дружківки коштує 500−700 гривень, з поверненням назад — вартість удвічі більша. Місцеві таксисти, здавалося б, люди винятково божої віри — бо пересуваються машинами по пустих вулицях без жодних РЕБів чи детекторів дронів. Імовірно, через це цивільні автівки так часто стають цілями ворожих дронів.
Детальніше, як виживають місцеві у Костянтинівці, та що змусило дві родини врешті покинути домівку задля порятунку життя — читайте в репортажі «Вчасно».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!