Незламний «Шервуд»: на Донеччині відновлюють популярний лісовий готель

Одним з найулюбленіших місць відпочинку у Святогірську завжди був лісовий готель «Шервуд», куди приїжджали родинами та дружніми компаніями, відпочивали від міських буднів, відмічали дні народження, весілля та ювілеї.

У розмові з журналістами «Вчасно» голова Святогірської ВЦА Володимир Рибалкін зазначає: цей готель сьогодні сміливо можна називати незламним — оскільки він пережив уже кілька серйозних прильотів, потрощений снарядами й ракетами, але власники все одно налаштовані відроджувати бізнес і зустрічати гостей. І планують це зробити не через кілька років, а вже днями, тому що відбудова руками мотивованих і морально сильних людей уже почалася.

«Потрощили й покрали на 3 мільйони доларів»

Власниця готельного комплексу Олена Ковтун — енергійна жінка, яка сьогодні докладає неймовірних зусиль, щоб відновити втрачену справу свого життя. На сьогодні відновлювальна робота триває уже кілька тижнів. Спершу було морально важко — за увесь час окупації Святогірська вона не знала, що відбувається у місті й чого очікувати по приїзду. Однак коли почула, що окупанти гатять і трощать всі будівлі та готелі, повністю знищуючи їх прильотами й пожежами, не мала великої надії на відновлення свого рідного «Шервуда».

«Коли тривала окупація Святогірська, я навіть не знала, що тут і як відбувається. Але коли після звільнення мені надіслали фото і я побачила, що тут є вцілілі корпуси, зраділа, -- розповідає Олена Ковтун. — Порівняно з іншим готелем, який за кілька десятків метрів від нашого повністю знищений, у нас ще більш-менш ситуація. Тому залишила родину в центрі України й приїхала сюди відновлювати наш „Шервуд“. Хотіла на власні очі побачити його. А коли я приїхала й побачила, що не лише кілька корпусів, а принаймні половина будівель вціліла, номера всередині цілі, ліжка та дивани лишилися — зрозуміла, що я можу їх бодай якось та привести до тями, щоб продовжувати бізнес».

Проте ситуація змінилася вже за кілька днів — коли у готельний комплекс потрапив ще один ворожий снаряд. Він розтрощив одну з найважливіших будов, відсутність якої могла поставити «хрест» на усьому відновленні бізнесу.

«До останнього прильоту у нас була цілою котельня й свердловина, з якої подавалася вода у весь комплекс. Я собі навіть картинку склала: зараз дадуть електроенергію, ми зі свердловини беремо воду, запускаємо систему, вмикаємо котли. Є купа побитих дерев через російські ракети — ми їх рубаємо, тим паче у нас ще й запаси вугілля є. І з усім цим відкриваємось — спокійно зимуємо, маємо опалення і можемо обігрівати номери для волонтерів, журналістів, приїжджих тощо — усіх, хто до нас приїжджатиме. Вже чітко уявляла, як відкриваємо ресторан, готуємо піцу. Тим паче я мала з собою ще кавомашини, тому й каву з чаєм могли б робити гостям. І тут — здрастуйте! — приліт. У моїх людей опускаються руки», — пригадує власниця комплексу.

Набратися сил попри знемогу

Після другого прильоту, який потрапив у котельню й завалив її, майже не було сподівання на те, що щось вціліло. Одна з найважливіших складових — вода — могла бути недоступною. Однак коли підлеглі Олени таки вирішили розібрати завали котельні й оцінити збитки, з’ясувалося, що не все втрачено, тому що приліт стався за метр від свердловини. Дивом, але це її врятувало — вона майже не постраждала.

«На той момент ми всі розуміємо, що треба якось зимувати, щонайменше охороняти все те, що лишилося — стільці, столи, номери тощо. Тим паче басейн, джакузі цілі - потрібно лише засклити той корпус. До речі, під ним у нас було сховище — прям під басейном. Але ще на початку цього всього перед входом у підвал стався приліт. Снаряд поцілив просто у вхід. Добре, що на той момент нікого не було ні внизу, ні поруч… Але то вже інша проблема. Тому коли ми почали думати, як тут провести зиму — провели повторний огляд приміщень, обійшли всі кімнати. І знову багато що вціліло! Значить, точно треба відновлюватися», — з посмішкою пригадує пані Олена.

Рішення щодо відновлення готелю було остаточним. Після нього почалася «реанімація» всього комплексу — засклення вікон, прибирання, облік покраденого та вцілілого.

«Ми тоді вже почали відновлювати один із будинків. Якщо казати про гроші, то пошкоджено все у комплексі на суму 2,5−3 мільйони доларів. Такі кошти треба, щоб відновитись до того рівня, стану, в якому ми були до війни. Сюди входить і відновлення будівель і споруд, і корпус, і заскління всіх вікон, і вкрадений інвентар. Бо вкрали кацапи багато чого: всю нормальну і пристойну техніку. Камери спостереження, роутери, всі генератори, інструменти, навіть зварювальні апарати. А коли ще й стався приліт у господарську будівлю — то й усе, що там лишили, згоріло. Навіть бензопилу, щоб пиляти собі дрова на розпалення (зараз ми живемо в ресторані), доводилося купувати. На кухні багато чого вкрали. Обладнання, техніку, промислову м’ясорубку, каструлі, блендери», — пояснює власниця комплексу.

Однак після косметичних робіт вдалося оцінити: відкриватися можна навіть на цей новорічний період, однак проблема у відсутності світла. Якщо мешканці Святогірську його вже мають, то «Шервуд» приєднаний до іншої лінії - і вона поки що не заживлена. Це затягує усі ремонтні роботи.

«Ми відкопали з-під землі й уламків скважину, хоча приліт був у метрі від неї. Вона стоїть, отже, може працювати. Але лишається проблема: немає світла. Я вже писала в РЕМ: дайте електроенергію — і будемо відновлюватися. Без неї я банально не можу перевірити, чи працює скважина, оскільки там електричний насос на 80 кВт. Але поки що безрезультатно звертаюсь. А от коли підключимо насос — мої хлопці-чарівники зможуть відновити систему, подаватимуть воду зі скважини на ті номери, будинки, ресторан тощо, бо номери — хоч зараз заїжджай. Котли практично вцілілі. Є кілька поломок, але хлопці швидко їх залатають. Тому зараз найбільша нестача, яку ми відчуваємо — в електроенергії», — наголошує Олена Ковтун.

«Зі світу — по гривні»: допомагають «стати на ноги» навіть діти

Поки ми йдемо комплексом, навколо змішується звук працюючого генератора, електричної пилки та голосів робочих, які займаються відновленням комплексу. Зараз із власницею «Шервуда» працюють четверо слюсарів. Саме вони й займаються відновленням корпусів, аби в найшвидші терміни повернутися і відкрити двері готелів.

Люди всіма силами намагаються відновити і своє довоєнне мирне життя.

Багато з працівників комплексу готові просто зараз повернутися у Святогірськ і працювати. Війна «розкидала» їх по Україні.

«Мова зараз не про туризм, а про надання послуг — теплого номера для ночівлі іноземних місій чи наших журналістів і волонтерів. Цим я бодай на зарплату колективу зможу заробити. Ми настільки впевнені у своїх силах, що навіть газони підстригли. Тому мені банально треба електрика, щоб домити кімнати — і можна заселяти сюди кого завгодно», — розповідає пані Олена.

У відновленні комплексу, до речі, допомагають і небайдужі відпочивальники, які вже були раніше гостями «Шервуда». Зокрема, виставили пост про допомогу — і отримують невеликі донати.

«Чи 200 гривень прийде, чи й менша сума. А Матвій — хлопчик, який сюди з народження приїжджав на відпочинок з батьками, взагалі 20 гривень надіслав. Дитина, але так приємно», — каже власниця комплексу.

Наостанок Олена Ковтун додає: відновлюватимуть до передвоєнного стану не все. Зокрема, в одному з будинків є вибоїна від ракети — туди прилетів снаряд, але не здетонував. Це місце планують «увіковічнити» — як згадку про те, що пережив «Шервуд».

«В одному з будинків у підлозі дірка від снаряда. Думаємо його залишити як пам’ятне місце, що ми навіть після цього відновимося й будемо ще кращі, ніж до наступу кацапів», — запевняє наостанок пані Олена.