Звична піжама для маріупольців і донеччан — куртка чи светри один поверх іншого, кілька шарів шкарпеток і шапка — щоб під час сну не замерзали вуха.
Маріуполь. Фото місцевої мешканки Ольги
У будинках у Маріуполі та Донецьку середня температура — 8−12°C. Її дивом вдається стримувати такою, обклавши всі вікна ковдрами або забивши дошками, тому що про опалення місцеві навіть не мріють. Окупаційна влада це навіть не приховує - і коли люди телефонують зі скаргами, їх навіть не слухають — а лише монотонно кажуть: «не знаємо, коли буде опалення, ви не одні такі» — і кидають слухавку.
Ольга, мешканка Маріуполя, пояснює: проблеми з опаленням для маріупольців уже більш ніж звичні - оскільки минулу зиму під окупантами місто так само замерзало, як і цього року. І, так само як у 2022 році, у 2023 окупаційна влада клялася, що все місто буде в теплі. Проте обіцянки та їх виконання лишилися на тому ж доцивілізаційному рівні.
«Маріуполь замерзає. Влада обіцяла, що багатоповерхівки, які заселені, будуть з теплом, але у квартирах по 12 градусів! Грілися від обігрівачів, але світло зникає. останні дні (16 та 17 грудня — ред.) зникало світло. Якби не були забиті вікна — температура опустилася б майже до нуля. Вдома неможливо бути, спимо — у куртках і шапках, так само ходимо по квартирах. А владі все одно! Вони звітують, що все нормально. Хоча маріупольці дуже чекали, що Олег Моргун (окупаційний мер Маріуполя — ред.) вийде з заявою, що за тепло платить не треба буде, але він нічого не сказав. І платіжки приходять за тепло! Це казкова республіка: опалення немає, але платити за нього треба, бо воно якось нараховується», — обурюється дівчина — попри те, що має проросійські погляди.
Ольга додає: опалення підтримують лише на рівні кімнатної температури (ті самі 12°C). За словами працівників тепломережі, навіть цю температуру підтримують з останніх сил — аби у квартирах не замерзли труби. І причина цього — нібито нестача палива.
Такі самі «заморозки» за квартирними мірками — і в Донецьку, окупованому ще з 2014 року. Там росіяни так само не спромоглися провести нормальне безперебійне опалення, хоча щороку, вже 9 років поспіль, обіцяють це. Тому донеччани сьогодні живуть не лише без світла та центрального водопостачання, а й без опалення.
«Четвертий день без світла, тепла, води. Центр Макіївки, а вулиці Сєдова, Батова, Робфаківська та Конструкторська без усього! Скрізь у світі світло вже давно є, а ми замерзаємо — у будинках 8 градусів», — обурюються донеччани у місцевих чатах.
Місцеві також зауважують, що у Макіївці зникненню світла передували стрибки напруги, які «вбили» немало техніки. Проте й на це, і на дітей та пенсіонерів. які виживають у холоді, окупантам байдуже.
«Карла Маркса, вул. Фестивальна та прилеглий район без світла четверту добу. Мало того, що кілька годин напруга була 380 В, і незрозуміло що з побутової техніки пережило це, так ніхто навіть не намагається щось зробити. В „аварійках“ четвертий день ніхто не бере трубку зовсім, зате магазинчики через зупинку швиденько відремонтували (вони працюють не на генераторах). А те, що старі люди та маленькі діти сидять у холоді й темряві, немає можливості проводити дистанційне навчання — це нікого не хвилює. Майте совість, хоча б спілкуйтеся з людьми, повідомте терміни, це ж не по-людськи. Діти та люди похилого віку замерзають, зате магазинчики тепер зі світлом», — додають донеччани.
Крім того, що в місті немає тепла, а часто — й світла, окупаційна влада так і не спромоглася провести бодай якісь заходи, щоб знищити мишей, які лише нещодавно перестали атакувати багатоквартирні та приватні будинки. Але на заміну їм повернулися таргани, яких самостійно місцеві не можуть вивести ще з початку окупації. Антисанітарія, яка лишається у Маріуполі до цього дня, лише провокує тарганів — тому їм в рази більше, аніж людей живе у будинках. Водночас із тієї отрути, яка є в місті, лишився лише дихлофос, який майже не допомагає.
Крім того, що Маріуполь лихоманить від морозів, а в результаті - й від хвороб, місто в ліках доволі обмежене. Найстрашніше для інсулінозалежних — російський аналог препарату, який радше доводить їх до скону, аніж лікує. Принаймні так люди відгукуються про наявні ліки в місцевих аптеках, оскільки усі тамтешні пропозиції медпрепаратів — виробництва рф, з цілком московськими цінами. Тому єдиним варіантом отримати якісніші ліки лишаються «передачки» від рідних — або передані міжнародними рейсами, які курсують до окупованих територій, або ж поштовими відділеннями. Хоч ця «операція» й доволі складна, на неї зважуються.
Однак на етапі отримання посилок на поштових відділеннях виникають головні труднощі - оскільки попереду завжди є черга з пенсіонерів, яким росія пообіцяла виплачувати пенсію та виплати… і вже кілька місяців як відхрестилася від цього.
«Виявляється, пенсіонерам з початку грудня не виплачують пенсії, незалежно від паспорта. Пенсіонерів усіх об'єднали районами на одне число і досі нічого не дали. На картку сусідам теж пенсія не прийшла, а раніше приходила частинами, тричі на місяць.
На пошту неможливо навіть зайти купити поповнення рахунку — там натовп пенсіонерів із з’ясуванням, де їхня пенсія. Усі злі, готові вбити за будь-яке слово. Якщо що, то тут ще гірше, ніж на початку березня 2022 року, коли світло відключили", — розповідає Ольга, маріупольчанка.
Мешканка Маріуполя, Любов Володимирівна, також проросійських поглядів. Жінка лишилася в окупації, зауважуючи в розмові з журналістами, що просто не хотіла виїжджати з міста. Натомість зараз обурена:
«З пенсіями — треш! Людей навіть на інші поштові відділення відправили, а багатьох взагалі немає в списках у грудні. Оце вам „З Новим роком, пенсіонери!“. Кажуть, ніби перехід на російське фінансування, але влітку або восени не можна було це зробити? Під ялинку подарунок у вигляді дулі кинули? А потім кажуть — „ждуни“! Логіка залізна, а хіба тепер у цьому місті щось робиться не через ж**у?!» — обурена жінка.
Водночас ціни на продукти та товари для дому — немалі. Місцеві обурені: хоч у Маріуполі багато чого можна купити — його немає за що придбати.
«Якщо говорити про продукти харчування, то в Маріуполі їх дуже багато, але за цінами вони доступні лише тим, хто як Моргун. Ковбаса будь-яка, на будь-який смак, але ціни на неї - 1−2 тис. рублів за кілограм і вище.
Після трьох годин дня покупців у магазинах взагалі немає. Якби не робочі узбеки, які в обід купують собі їжу, магазин прогорів би — дуже високі ціни на всі продукти харчування", — додають маріупольці.
Натомість заробітчани з Астрахані, які приїхали в Маріуполь, попереджають місцевих: те, що вони бачать і проживають зараз — лише початок «знайомства з родіною». І далі буде лише гірше — оскільки диктатура та цензура на публічне обурення починає набирати обертів, як це було десятиліттями у самій росії.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!