Фото: АрміяІнформ
Олексій Мельник, військовий експерт, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова про військові плани росії щодо захоплення територій (повне інтерв'ю на «Радіо Свобода»)
Російська армія виводить свої війська із Сумської, Київської та Чернігівської областей. Це вимушений крок росії. Знаємо, з яких причин. Але це ще не нагода святкувати перемогу. Так, це важливе досягнення, але до перемоги дуже далеко. Зараз триває перегрупування цих сил, і найближчими місяцями росія кине всі свої резерви, які ще не були задіяні. За даними британської розвідки, але це і очевидно, що ті виведені сили з Чернігівської та Київської областей певний час готуватимуться, переформовуватимуться, доозброюватимуться. І, швидше за все, на черговий етап ескалації можна очікувати, напевно, протягом наступних двох-трьох місяців.
путін та його командування зараз уже почали коригувати якісь оперативні цілі. При цьому основна мета цієї «операції» — знищення України — залишається незмінною. Те, що зараз, на мою думку, вони бачать реалістичним, — це розширення зони окупації від півдня вздовж Дніпра і до паралелей Харкова. Ось це, швидше за все, ті оперативні цілі, які росія ставитиме перед собою на наступні два-три місяці.
Це Херсонська область, яка зараз уже під контролем російських військових, частина Запорізької області, Донецька, Луганська, Харківська, а також і Дніпро — це також стратегічно важливе місто для росії.
Чому Дніпро? Якщо подивитися на мапу: у чому стратегічне значення Ізюму, на ті інфраструктурні об’єкти, а Дніпро було під прицілом ще з часів Януковича. Це дуже важливий об’єкт, з погляду військово-промислового комплексу. У планах росії — або взяти його під контроль, або якщо не вийде, то просто знищити.
Говорячи з приводу Дніпра, я озвучую плани росії. Я не роблю прогнозу, що це станеться, тому що я впевнений, що цього не станеться. Така сама підготовка та оцінка ситуації проводиться західними партнерами та українським військовим командуванням. Я не маю деталей, але я впевнений, що плани росії — це ще не портрет майбутнього, яке обов'язково буде.
Військовий коментатор, журналіст Юрій Бутусов про ситуацію на фронті, про втрати російської армії, загрозу з Придністров'я, та чого чекати далі (повна версія на «НВ»):
Панічний відхід із півночі, кидання багатьох сотень одиниць бойової техніки — все це означає, що провалився путінський план захоплення України, і тепер рф намагається відрізати від України шматки там, де в неї для цього найбільше сил.
Щодо вірогідності того, що російські війська повернуться, перегрупувавшись та з «нормальним планом» захоплення України, то я впевнений: як мінімум цього року, без тривалої підготовки, нікуди вони повернутися не зможуть. Вони отримали нищівну поразку, зазнали великих втрат, втратили боєздатність, загубили величезну кількість техніки, і тепер їм треба тривалий час відновлювати свої сили. Поразка була дуже тяжкою для росіян, під Києвом, передусім, і на інших північних ділянках. Зараз вони намагатимуться зосередити всі сили, щоб добитися військових успіхів, хоча би якихось, на Донбасі та в Маріуполі. Вони зрозуміли, що війна за Центральну Україну ними вже програна.
Призова в Росії, що його було оголошено 1 квітня, я не боюся. Я розумію, що їм треба хоч кимось замістити бойові втрати, але це люди, які не підготовлені до війни, і якимось чином швидко змінити розклад сил на фронті вони не зможуть.
Я вважаю, що Придністров'я має бути силами української армії демілітаризовано, там має бути проведена повна денацифікація і дерашифікація. Україна має звернути на Придністров'я велику увагу і усунути загрозу зі своїх південних кордонів.
Чисельність російської армії вже суттєво скорочена, думаю, відсотків на 30, а пройде ще кілька місяців, і ситуація для них буде ще набагато гірша.
В той самий час, попри нещодавні повідомлення з боку офіційних осіб про те, що от-от звільнять Херсон, він поки дійсно залишається під російською окупацією. Я далеко не з усім згоден, що заявляють офіційні особи. Зараз йде війна, і говорити треба передусім про те, як ми б'ємось, як йдемо вперед, як допомагаємо оточеному Маріуполю, що робиться у нас для активних дій на усіх фронтах — це є головне.
Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко про плани противника, таємну мобілізацію в росії, про те, навіщо ворогу Харків, про контрнаступ в районі Маріуполя (повне інтерв'ю на відео Politeka)
Які плани у противника в даний час?
Вони націлились в першу чергу на Слов’янськ і ведуть відповідні бої: Попасне, Рубіжне. Окрема тема по Харкову: вони намагаються нарощувати там зусилля, але ми даємо їм там прочухана.
Ми бачимо, що скоротилась кількість оперативних напрямків, по яких діють наші війська, змінюється стратегія, нема вже головного: зруйнування нашої держави, зміни керівництва нашої країни. Тепер ці цілі значно скромніші, але сили накопичуються, передислоковуються остання не втягнута у війну кадрована армія, яка була у них в Сибіру. Зараз вона доправляється залізницею, військово-транспортною авіацією, для того, щоб зібрати резерви, сформувати ударне угруповання і почати нову операцію. Але в них не вистачає на це витримки й сил. І тому будь-які поповнення, які вони отримують, йдуть на доукомплектування передових частин, які ведуть бойові дії й несуть серйозні втрати.
Чи є в них сили захопити Харків?
Судячи по тих ворожих військах, які є, поки це неможливо. Але, оскільки путін ставить задачі військовим захопити яке-небудь серйозне місто окрім Херсона, який нібито є, але там не можуть вони вирішити питання з встановленням адміністрації, то Харків — принципіальний для них з багатьох точок зору: перша столиця, певний політичний, науковий та військово-технічний центр тощо.
Але в них це не виходить і маю надію, що не вийде, оскільки наші війська, керівництво військових сил уміло реагують на спроби на окремих оперативних ділянках, які ще лишились у ворога, які вони вважають перспективними й намагаються наростити на них зусилля.
Чому проводять приховану мобілізацію на 60 тисяч чоловік з віддалених республік росії, наприклад, таких, як Інгушетія і Калмикія? Чи можна казати, що це останній путінський резерв, який він кидає аби спробувати здобути перемогу до 9 травня?
По-перше, це не останні їхні можливості, тому що проходить прихована, тобто незаконна мобілізація. Вона збирається з непотребу. Це ув'язнені, люди, які мають несплачені кредити, аліментники і багато всього іншого. В кращому разі, їх навчають тиждень-два, тобто це гарматне м'ясо.
Чому саме з цих республік? Вони спочатку говорили, що ми — один народ. А тепер виникає питання: як же так? Це ж, виходить, братовбивча війна. Хоча цим питанням задається невелика кількість їхніх військовослужбовців, але тим не менш. А в цих республіках — іновірці, які можуть проводити Джихад і все що завгодно.
З точки зору резервів, треба мати на увазі, що крім цієї прихованої незаконної мобілізації, вони проводять з 1 квітня законний черговий призов. Але знов таки, у відповідності до їхнього законодавства та обіцянок, строковики не будуть задіяні у війні. Ну, по-перше, як бачимо, це брехня викрилась в тій війні, яка вже ведеться. По-друге, як тільки вони потрапляють до війська, на них починають давити, щоб вони підписали контракт. Ну, а решта, якщо буде необхідність, з підготовкою на швидку руку кидати, можливо, в останню чергу, в бій.
І тому, коли ми кажемо про резерви, це ті, які вони будуть формувати з угруповань, які були в Білорусі на півночі, на північному сході України, тих, яких нашкребли по закутках в росії і за кордоном, вагнерівців тощо.
У них не вийшло взяти перевагу якістю, військовою майстерністю, значить буде навала. Але ця навала не дожидається всіх, її кидають в бій. Тому що ставляться задачі: де Маріуполь, де Харків?
І до речі, по коридору сухопутному. Треба донести до наших громадян звістку про те, що вдалося виконати асиметричні дії, про які натякав Арестович, в про які навіть говорив Президент. Мається на увазі, контрудар, який вдалося нанести південніше Маріуполя і вийшли на узбережжя Азова. Це, скоріш за все, початок дій, пов'язаний з деблокуванням міста. Тут треба нарощувати зусилля.