«Пікасо» на війні: як військовослужбовець Ярослав Байда малює портрети своїх побратимів

24 лютого чоловік перебував у Києві, адже працював там в училищі. Він вирішив, що треба йти захищати країну, своїх рідних та учнів. Попри те, що досвід мав невеликий, каже, що ті, хто має бажання захищати свою Батьківщину — точно зможуть це робити.

Спочатку чоловіка мобілізували у Черкаси, а вже через півтора місяця відправили доукомплектувати Сватівське ТРО Луганської області. Відтоді він воює у цьому батальйоні, а у вільний час займається улюбленою справою — малює.

Наступні малюнки з’явилися вже на блокпосту. Це були портрети товаришів, з якими несли чергування.

«Малюю військових, своїх побратимів. Взагалі таке бажання з’явилося після знайомства з ними, перебування в бойовій обстановці. Захоплювала їхня мужність — хотілося їх малювати та вносити у їхнє буденне життя хоч якусь радість, світлий промінчик».

За словами художника, найбільше йому запам’яталось бойове завдання у Сєвєродонецьку. Чоловік згадує, що було трохи страшно, бо це було вперше. Поруч лягали ворожі снаряди, було чутно сильні вибухи. Однак після цього стало вже легше сприймати ці звуки війни, особливо коли вони постійно поруч.

«Коли виконували бойове завдання в Сєвєродонецьку, ми перебували в бункері. В цей час я малював, але портрет був ще не закінчений, у нас сталася швидка евакуація, адже на цій території стало небезпечно залишатися. Портрет лишився там, де і згорів разом із бункером. Однак я намалював його заново».

Спочатку Ярослав дарував портрети, однак за кілька місяців вирішив їх зберігати, щоб зробити виставки. Люди відгукуються та кажуть, що хочуть бачити такі речі. До того ж в деяких галереях роботи вже експонуються, наприклад у Школі мистецтв у Корсуні. Наступну виставку митець планує робити в Києві. Каже, що для нього це пам’ять про побратимів, які вже стали друзями. Пам’ять про ці роки.

«Іноді дехто просить, каже: „Намалюй“. Іноді я підходжу та питаю, чи можна намалювати. Мене дуже надихає сміливість».