Українські командири виявили слабкі місця російських сил на Бахмутському напрямку, вибрали оптимальний час для удару та досягають успіху. Та чи означає це, що довгоочікуваний контрнаступ розпочався?
Ілюстративне фото: сайт "Коментарі"
Українські атаки в районі Бахмута, в результаті яких близько 17 квадратних кілометрів території було звільнено від росіян, наразі є одними з найзначніших у 2023 році.
«З огляду на звіти, в цьому брали участь близько 1000 українських військових і 40 танків, цілком імовірно, що кілька бойових груп або навіть ціла українська бригада. Отже, виникає питання, що це все означає», — розмірковує Мік Раян — австралійський генерал-майор у відставці, який відповідав за весь військовий вишкіл та військову освіту в Австралії.
У своєму блозі він пише:
«Є кілька пояснень нещодавніх українських атак на північ від Бахмута та їхнього успіху в захопленні тилу навколо міста…
І. Це просто локальна контратака. Це одне з можливих пояснень подій останніх кількох днів. Українці демонстрували здатність вчитися та використовувати можливості набагато краще, ніж росіяни протягом усієї війни. І, звичайно, успіхи, досягнуті за останні дні, вимагатимуть пильної тактичної уваги командирів на місцях. Ймовірно, за останні кілька днів (чи навіть тижнів) українські командири виявили слабкі місця російських сил на цьому напрямі та вибрали оптимальний час для удару.
Про те, що це лише локальна контратака, свідчить і те, що український штурм північної частини міста не супроводжувався іншими великими атаками в інших секторах міста. Попри те, що згідно з останнім зведеннями ISW, російські воєнкори повідомили про атаку українських військ у напрямку Хромового (3 км на захід від Бахмута), а 3-тя бригада атакувала на південь від Бахмута, я не думаю, що це є реальним доказом набагато ширшого оперативного «поштовху». Швидше за все, це контратаки, які є частиною звичайного ведення оборонної операції, коли командири на місцях мають повноваження атакувати в разі можливості.
I. Російські сили досягли кульмінації. Військова доктрина визначає кульмінацію як «точку, в якій продовження атаки більше неможливе, і сили повинні розглянути можливість повернення до оборонної позиції або спроби оперативної паузи». Вже кілька тижнів зрозуміло, що наступ 2023 року під керівництвом Герасимова, який є майже зразком його моделі вторгнення 2022 року (4−5 напрямків просування, жоден з яких не має вирішальної сили), зазнав провалу. Це не мало жодного значного військового чи стратегічного значення й дозволило окупувати дуже невелику частину української території. Це призвело до розтрати величезної кількості живої сили та матеріальних засобів, які потрібні Росії для захисту тих частин України, які вона окупувала.
Отже, з огляду на це, чи є російські поразки на північ від Бахмута початковими ознаками того, що російські сили в цьому районі досягли кульмінації та нездатні підтримувати наступальні операції? Можливо. Але в той же час, коли російські війська відступали під тиском українського штурму, вони продовжували досягати незначних успіхів у боях у центральній та західній частина Бахмута. Кілька джерел повідомляють, що росіяни все ще продовжують атакувати ці райони.
Отже, хоча росіяни наближаються до кульмінації своєї атаки на Бахмут, вони зберігають певний тактичний імпульс. Проте загальний російський наступ на сході — як кампанії оперативного рівня — ймовірно, досяг кульмінації.
Росіяни відстрілюють своїх же / ілюстративне фото: УНН
III. Розпочався український контрнаступ. Якби мені платили долар за кожен раз, питаючи, де і коли починається український контрнаступ, я б уже жив десь на приватному острові! Єдина реальна впевненість щодо майбутніх українських наступів полягає в тому, що вони відбуватимуться в Україні, ймовірно, у кількох місцях, і що вони, ймовірно, так чи інакше здивують нас (і росіян).
Лише в ретроспективі ми зможемо повністю зрозуміти, коли почалася офіційна «попередня фаза» їхніх наступальних операцій. Стратегічне планування, підготовка та окреслення почалися ще у 2022 році.", — зазначає Раян.
За його словами, українці проводили стратегічне планування протягом принаймні шести місяців, готуючись до великої серії наступальних дій. Але, на його думку, ці атаки в Бахмуті не обов’язково свідчать про початок українського наступу. Однак триваюча оборона міста може бути ключовим елементом підготовки українців до наступу, адже вона забрала увагу Росії та змусила залучити сили.
«Є деякі остаточні висновки, які ми можемо зробити.
По-перше, атака на півночі Бахмута, схоже, була загальновійськовою механізованою операцією. Це надасть корисну інформацію тим українським солдатам і лідерам, які навчаються, тренуються та готуються до майбутніх наступів. І це добре підвищує моральний дух для українських сил у Бахмуті та для українців загалом.
По-друге, це надасть додаткову інформацію про моральний стан російської армії та їхній потенціал у районі Бахмута у ширшому плані. Повідомлення про те, що найманці «Вагнера» стріляють по відступаючим російським військам (якщо це правда), швидко поширяться в обох сторін. Це навряд чи покращить моральний стан росіян і, сподіваємось, призведе до нових інцидентів у росії в найближчому майбутньому. Ймовірно, розуміння, що ці проблеми постійно погіршують згуртованість і мотивацію ворога, підбадьорить українських солдатів.
По-третє, атаки на північ від Бахмута (та в інших районах) свідчать про те, що українські командири в Бахмуті впевнені, що межа російських операцій там або близько, або вже пройдена. Принаймні, це може свідчити про те, наскільки крихкою є тактична, а можливо, і оперативна позиція Росії на сході.
Незважаючи на невизначеність справжнього значення цих українських атак в районі Бахмута, я вважаю, що одне можна сказати точно. Атаки під Бахмутом показують, що українці готові до бою. І якщо вони демонструватимуть таку саму креативність, рішучість, лідерство та цілеспрямованість, як і протягом цієї війни, росіяни матимуть величезні проблеми", — підсумовує Мік Раян.
Українське командування почне наступ, коли відчує, що настав слушний час — таку думку висловив у своєму Твіттері екскомандувач Сухопутних військ Збройних сил США в Європі Марк Гертлінг.
Він роз’яснює, що існує таке поняття, як RSOI — це абревіатура наступних слів: Reception («прийом»), Staging («організація»), Onward Movement («переміщення») & Integration («інтеграція»).
«Коли підрозділи входять в зону бойових дій, їх «приймають» в країні, «організовують» для руху вперед, потім «розміщують» у зоні бойових дій, а далі інтегрують в більший підрозділ, — пише Гертлінг. — Як це пов’язано з Україною, запитаєте ви?
Пам’ятайте, що українська армія отримує різноманітне обладнання з багатьох країн світу, і вони тренуються на різних полігонах ЄС, набуваючи нових навичок роботи з цим обладнанням. Деякі тренування тривають довше, ніж інші, залежно від комплектації.
Після завершення навчання, скажімо, в Німеччині, Польщі, Естонії чи інших країнах, вони повертаються в Україну, де їх «приймають» і «розміщують» разом з іншими типами підрозділів. Всі разом вони «рухаються» вперед, ближче до лінії фронту, і «інтегруються» в ще більші підрозділи.
Тепер помножте це на дев’ять бригад — бронетанкові, інженерні, артилерійські, логістичні, штабні, командування і так далі (багато з них разом вперше збираються) — і зрозуміло, чому це займає стільки часу, скільки потрібно. Командири оцінюють готовність.
Одного разу я почув, як старший сержант сказав: «RSOI перетворює купу частин пазлу на боєздатні підрозділи». Дуже влучні слова. Ці «частини пазлу» збираються разом по всій лінії фронту протяжністю понад 400 км, в точках, передбачених українським планом".
Українська армія буде атакувати, коли буде готова, в обраний нею час і місці, підсумовує експерт.
«І українська армія буде успішною в своїй операції з повернення суверенної території; перехід до наступу вимагає значної підготовки, координації та синхронізації. Це не відеогра».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!