На Лиманському напрямку працювали підготовані підрозділи окупантів, які не кидали своїх поранених на полі бою. Попри те, наші бійці все одно виконали бойове завдання.
Скріншот з відео Західного ОТО НГУ
Олександр на псевдо «Санчо» воює на Лиманському напрямку в складі вінницького підрозділу Нацгвардії. Чоловік розповідає про штурм позиції, який робили «специ». Саме їх, поранених та загиблих, російські окупанти евакуйовували. Звичайних піхотинців, зазвичай кидали помирати, а загиблих не забирали. Історію чоловіка опублікували в Західне ОТО НГУ.
«Найважче почалося, коли ми приїхали сюди. Спочатку було легко, бо ми потрапили у відносно спокійну ситуацію. Не було обстрілів, не було серйозних подій, ми просто сиділи, спостерігали, чекали. А потім почалось… Заступили на чергування і нам сказали по рації, що буде „дискотека“, буде весело».
Чоловік каже, що бійці сподівалися на недовгі обстріли, однак окупанти гатили протягом усього дня. Спочатку рашисти використовували міномети, потім працювала ствольна артилерія, згодом танки, а в кінці полетіли ракети.
«Коли все заспокоїлось — ми думали, що це кінець… А наступного дня знову почалось те саме. Був обстріл, а крім того, нам переказали, що на сусідній позиції, яка нами проглядалася — наші вороги…».
Військові пустили вогонь по позиції противника, аж коли поранили двох командирів відділення, один зламав руку, іншому руку прострелили. Евакуювали постраждалих теж під звуки артилерії і мінометів. З іншого боку почали наступ окупанти.
«Коли був наступ позиції, працювали „специ“, це були не прості солдати, а спеціалісти. Їх було не дуже багато, може десь з 15 людей. Однак працювали грамотно. Було страшно, кулю летіли і до нас і від нас. Я старався, щоб все було добре і ми змогли виконати вказівку, яка „згори“ від командування була нам дана».
Так завдання виконали. Росіяни втратили багато своїх людей, а їх одразу евакуювали. Зокрема, за словами Олександра, окупантів-штурмовиків на полі бою пораненими не лишали.
Крім того, після одного з боїв «Санчо» тримав свою каску в руках і помітив невеликий отвір, в якому сидів уламок від снаряда. Близько двох сантиметрів відділили його від смерті.
«Лишилось два сантиметри мені до потилиці. Якби не каска, я б тут з вами не розмовляв…», — підсумовує Санчо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Артист» на фронті: історія підприємця, який взяв до рук зброю
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!