У Покровську досі лишається понад 6,8 тисячі людей — попри те, що щоденно у місті є поранені, а щотижня — загиблі внаслідок полювання дронів по цивільних та через прильоти російських ракет.
Фото з евакуації родини із дітьми. Автори світлини - Ліберови
Покровськ із літа 2024 року став містом-руїною, де полюють на цивільних у будь-який спосіб. Це стосується не лише тих, хто вирішив лишатися під щоденно вибухаючими снарядами, а й тих, хто намагається їм допомогти — тим, хто здебільшого з власної волі опинився в біді. Обстріли рятувальних екіпажів стали регулярними — окупанти намагаються знищити розрахунки настільки часто, що кожний виїзд минає фактично в мовчазному очікуванні, розповідає журналістам «Вчасно» Володимир Журбенко, начальник гарнізону ДСНС у місті Покровськ.
«Ми зараз залучаємося за крайньою потребою — лише коли необхідно врятувати людей або не дати пожежі розповсюдитись на більші території. Особливо — коли через одне загоряння може згоріти ціла вулиця, — буває й таке. Але завжди рішення про виїзд ухвалюється з урахуванням безпекової частини, і це багатостороннє питання — чи взагалі можна їхати в населений пункт без ризику травмування особового складу. Тобто якщо є ризики, але при цьому пожежа не пошириться на інші ділянки або будинки, не несе загрози людям — тоді ми можемо не залучатися», — каже рятувальник.
Володимир Журбенко наголошує: єдиний варіант вижити на Донеччині - евакуюватися з тих міст, які перебувають під постійним прицілом ворога, допоки ще є можливість виїхати. Оскільки з часом можуть скластися такі умови, що виїзд і волонтерів, і «Білих янголів» й тим паче рятувальників буде неможливий.
Волонтер Денис Христов зауважує, що станом на початок лютого у Покровську на заїзд та виїзд евакуаційних місій є кілька доріг, але всі вони ще з попереднього місяця під постійним ворожим наглядом (і вогнем) дронів. І кожен такий заїзд може бути останнім, або ж лишити без кінцівок.
«На жаль, є волонтери та представники різних церков, що нехтують правилами безпеки й дозволяють собі зупинятися на найнебезпечніших ділянках таких доріг в місті. Кілька разів доводилося зупинятися, щоб попередити їх, що Бог тут не допоможе», — зауважує чоловік.
Фото волонтерів ГО «Парк та особливі друзі»
Фото волонтерів ГО «Парк та особливі друзі»
Деяких мешканців Покровська доводиться вивозити проти їх волі - але задля того, щоб врятувати їхні життя. І мова не про виживання у підвалах та під ракетами, а про реальне виживання — через крововтрату та внутрішні пошкодження.
«Місцевого чоловіка Володимира, наприклад, ніхто не питав, чи він хоче їхати, а просто йо**ули зі спини — дроном в автівку. Володя дивом вижив. Зараз контужений в лікарні. Як це по-руськи… Загалом усе йде за російським планом „сво“ — місто руйнується, не лишилося цілих будівель. Десь немає стіни даху чи стіни, ніде немає вікон — люди забили все фанерами», — каже чоловік.
Волонтери ГО «Парк та особливі друзі» також зауважують, що попри все, що відбувається у Покровську — люди відмовляються виїжджати навіть коли до їх двору приїжджає евакуаційне авто. Не допомагають ні вмовляння волонтерів, ані слізні дзвінки їхніх рідних.
«Людям дуже важко прийняти таке важливе рішення покинути назавжди свої домівки та поїхати, хоч жити уже у Покровську зовсім нестерпно через постійний терор агресора. З самого Покровська ми вивезли четверо людей, одна людина була поранена. Також були у селах Покровської громади. Шукали людей, які хочуть виїхати. Поки намагалися вмовити бабусю виїхати з цього пекла, по нашій автівці мало не поцілив ворожий ударний дрон», — зауважують волонтери.
Вони додають: від постійного страху та стресу деякі люди, особливо похилого віку, подекуди втрачають зв’язок з реальністю. Вірять, що війна вже майже закінчилася і все добре, тому команді психологічно важко з такими людьми.
Фото волонтера Дениса Христова
Олена Заруднєва, покровчанка, обурена: дивують та турбують родини з дітьми, які досі лишаються у місті. Таких ще вистачає - попри те, що волонтери та поліція максимальними зусиллями намагаються вивезти неповнолітніх та їх родини якомога далі від жахів війни. І попри це її знайомі розповідають, що в місто досі пробираються родини з дітьми, буквально — крадучись посадками та бездоріжжям.
«Я не розумію, чому в Україні досі не почали позбавляти прав за те, що ці недобатьки роблять із дітьми. Родина, яка жила неподалік від мого дому, тричі заїжджала в місто після того, як їх вивезли „Янголи“ у Дніпро. І не просто вивезли, а знайшли будинок, де вона мала жити з двома дітьми, волонтери назбирали й притягнули їй одяг для неї й дітей. Але вона більше думала за чоловіка, який лишився там, і потягнула їх у Покровськ. Заїжджали начебто машиною, але не знаю, як їх пропустили — може, дітей заховала якось. Їх через кілька днів знову вивезли, бо вся вулиця тоді кричала їй, що вона дурна — привезти п’ятирічну й восьмирічну дітей під ракети», — зауважує покровчанка.
Після того жінка разом з двома неповнолітніми здійснила ще одну спробу проникнути в місто — щоправда, цього разу вже невдалу, оскільки її зупинили військовослужбовці, коли вона нібито через посадки намагалася йти «коротким шляхом» за руку з дітьми.
«На нашій вулиці різні люди живуть, але всі були шоковані цим. На сусідній вулиці був приліт ракети, — рознесло половину будинків, які там були. Дрони постійно літають, скількох уже вбило — і все одно тягне. Хоча вона це все знала. Як так — думати про дорослого чоловіка, який невідомо чому там сидить, і геть не думати про дітей», — каже Олена Заруднєва.
Фото Владислави та Костянтина Ліберових
Покровчанка, яка ще у грудні була у місті, резюмує: вижити у місті зараз — не завдання, а квест з обмеженим часом. Щобільше — на її думку, якщо люди звідти не виїдуть, до так званого «звільнення» або припинення обстрілів.
«По Покровську ходять живі трупи. Люди вже не живуть, а просто їдять, сплять і бояться виходити з підвалів, щоб їх не вбило. Але вічно ховатися не вийде. Така історія вже була в Маріуполі. Бахмуті, Авдіївці, але це нічого не навчило людей», — пояснює жінка.Фото волонтерів ГО «Парк та особливі друзі»
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!