Світлану Леонову вперше війна застала у Шахтарську, вдруге — в Краматорську. Жінка двічі рятувалася від окупантів, втрачаючи домівку.
Світлана Леонова двічі тікала від війни/ Фото: Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
Деяких українців війна змусила неодноразово покидати свої домівки. Світлана Леонова із Шахтарська намагається втекти від війни з 2015 року. Тоді вона переїхала до Краматорська, але 24 лютого 2022 року війна знову прийшла до її будинку.
Нині жінка мешкає в модульному містечку у Бородянці й понад усе мріє повернутися додому, пише Інформаційний портал Харківської правозахисної групи.
«Війна для нас почалася в Краматорську о пів на п’яту ранку 24 лютого з обстрілу аеродрому. Це від нас приблизно за півтора кілометра, — розповідає жінка. — Шостого березня мої діти виїхали з Краматорська. Я залишилася одна. Було, звісно, страшно. Постійні обстріли, і ти не знав, коли їх чекати — вдень, вночі, в який час. Обстріли були такі, що будинок розхитувався. Так я прожила в Краматорську до 20 липня, а потім приїхала сюди, в Бородянку».
У Краматорську внаслідок обстрілів житлових будинків були загиблі. Під час кожного обстрілу страждали люди. Була велика трагедія, коли росіяни вдарили по вокзалу у Краматорську. Багато загиблих і поранених.
«Це були люди, які саме ішли на потяг, їхали в евакуацію. Їх обстріляли. Це був страшний день. У той день я саме була на вулиці. Такий був вибух, що земля під ногами здригнулася, — пригадує Світлана. — Взагалі, там стріляють регулярно. Зараз у Краматорську дуже мало людей залишилося. Наприклад, у нас у під'їзді 36 квартир. То залишилося лише три-чотири квартири, де ще мешкають люди. А більше не було. Всі виїхали. Всі на нервах. Ти ніколи не заспокоюєшся. Ти весь час очікуєш, коли вдарять. Вдень, вночі, зранку, ввечері? Дуже важко було».
Краматорський вокзал після обстрілу, 8 квітня 2022 року /Фото телеграм-канал президента України
Світлана пригадує, що коли почалася війна, в місті в усіх аптеках розібрали заспокійливе. Купити його було неможливо. Згодом все ж таки почали з’являтися ліки, завдяки яким і жили.
«Щодо продуктів, то вони, в принципі, у нас були, адже ми одразу закупили м’ясо, зварили тушкованку й так далі. З хлібом, так, були проблеми, — додає переселенка. — У травні перебило газопровід — і один, і другий. От без газу було важко. Ну, нічого, мене мікрохвильовка рятувала. Так і виживали. Якісь магазини закривалися, а потім почали відкриватися. Тоді навіть два супермаркети відкрилися. Ну, продукти можна було купити, тут нічого говорити. Навіть перукарні відкривалися, лікарня теж працювала».
Жінка пригадує, як до вторгнення її дочка постійно питала: «Мама, чи буде війна?». Світлана впевнено казала «ні».
«Я була впевнена, що не буде. Потім я була впевнена, що навесні вона закінчиться. Потім я думала, що вона восени закінчиться. Тепер я думаю, що вона навесні закінчиться, — каже жінка. — Я живу надією, що вона закінчиться і ми повернемось додому. А коли я повернуся в Шахтарськ, це взагалі невідомо. У мене там дочка залишилася і чоловік. Бо він заїхав якраз перед війною, а потім виїхати вже не зміг».
У Бородянці, в модульному містечку, живе подруга Світланиної доньки. Вона й порекомендувала жінці переїхати сюди.
«Я вже другий рік тут живу. Ну, сподіваюся, що навесні я повернусь додому. Багато років, після переїзду з Шахтарська, ми винаймали квартири. Потім насилу купили власну квартиру, продавши все, що могли, й позичивши гроші. У Шахтарську все втратили й зараз дуже боїмося втратити все в Краматорську. Ще раз піднятися ми вже не зможемо», — додала Світлана
Краматорськ, житловий будинок, обстріляний військами рф
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!