Анжела Юрківська — народний майстер та авторка власної техніки багатошарового витинання. Мисткиня встановила рекорд, відтворивши через витинанку відому мозаїку «Квітуча Україна» Алли Горської. Нині жінка намагається популяризувати цей вид мистецтва збагачуючи витинанками українську культуру.
Анжела Юрківська встановила рекорд, відтворивши через витинанку відому мозаїку «Квітуча Україна»/ Фото: Анжела Юрківська
Російські загарбники знищили багато цінних пам’яток, які є невід'ємною складовою української культури. Зокрема від рук окупантів постраждало багато муралів, картин та мозаїк. Однак попри це, українське мистецтво та культура продовжує жити та розвиватися завдяки творчим людям, однією з яких є маріупольчанка Анжела Юрківська. Вона — народний майстер Національної спілки майстрів народного мистецтва України, авторка власної техніки багатошарового витинання.
Мисткиня встановила рекорд, створивши витинанку з 56 шарів кольорового паперу «Україна квітуча» — інтерпретація мозаїчного панно «Квітуча Україна». Анжела Юрківська дала друге життя відомій маріупольській мозаїці, яку створили художники-монументалісти Галина Зубченко, Григорій Пришедько за ескізами Алли Горської. Нині панно перебуває в окупації, частково зруйноване російськими загарбниками.
«Вирішила у цьому році подати на конкурс „Квітуча Україна“ — прототип мозаїки Алли Горської, — розповідає журналістам „Вчасно“ Анжела Юрківська. — У центрі міста Маріуполя є три мозаїки Горської та Віктора Зарецького — „Квітуча Україна“, „Дерево Життя“ і „Боривітер“. З першим панно у мене пов’язано дуже багато спогадів. Ця мозаїка єдина, яка вціліла. Інші дві - зазнали значних пошкоджень».
Фото: Анжела Юрківська
Фото: Анжела Юрківська
Нині мисткиня працює ще над однією роботою — «Дерево Життя», яку теж створює за допомогою авторської техніки витинання.
«Загалом працюю без попереднього ескізу, якщо це своя робота. А якщо я роблю копії, такі як мозаїки з Маріуполя, то роблю ескіз і масштабую. А потім по ньому витинаю, — каже мисткиня. — Найголовніше, треба розуміти, що витинанка — це не аплікація. Вона витинається по всім встановленим правилам, це цільна витинанка, шар накладається на шар, який доповнюється, збагачується різними елементами».
Жінка розповідає, що зазвичай витинанки створюють класичним методом, а вона їх робить у зворотному порядку.
«По класиці спочатку вирізають, автор створює свій задум, а потім накладається зверху і йде нашарування, — каже жінка. — У мене все навпаки — можна почати із невеличкого елементу, потім я під низ підкладаю папір, який я вважаю далі мені потрібен для розширення і збагачення композиції й розкриття задуму. Потім додаю різні елементи, під низ підклеюю папір і те, що в мене вже вийшло приклеюю зверху».
«Дерево життя» — не завершена робота/ Фото: Анжела Юрківська
Фото: Анжела Юрківська
Головним елементом у витинанці, мисткиня вважає трикутники й всі інші фігури, які складаються із них.
«Я пов’язую їх із фізикою, коли призма заломлює світло, кольори. Так і в мене, саме ці трикутники дозволяють лаконічно змішувати кольори. З них можна створити багато форм, тому визначальний елемент для мене є саме трикутники», — каже Анжела.
За словами мисткині, всій творчий шлях вона розпочала ще у 2015 році. З того часу вона створила близько 50 витинанок. Деякі з них вже подарувала знайомим та близьким.
«Дарувала, всім кому сподобається, хто попросить. Але найперші мої роботи я зберегла, бо тоді мені було соромно їх дарувати, бо вони незграбні. Але нині вони для мене дуже дорогі», — каже жінка.
Перша витинанка/Фото: Анжела Юрківська
Початкові нариси витинання Анжели Юрківської з’явилися саме в Маріуполі, коли до міста вперше прийшла війна. Саме ці обставини стали поштовхом для розвитку мистецтва. Тоді з’явилися на світ багатошарові витинанки, які мисткиня назвала «Роксоляна», «Котилася писаночка Всесвітом» та «Останнє літо в Маріуполі».
«Пам'ятаю, як мені було морально важко пережити цей період життя і я почала витинати. Спочатку не виходило, але я вирішила не здаватися й продовжувала спроби, — розповідає Анжела. — Я купила кольоровий папір, різак і почала пробувати нашаровувати. І все вийшло. Вдруге я взялася за витинання, коли почалася повномасштабна війна. Тоді я теж змусила себе вирізати папір, бо колись це мене вже врятувало. Знову було важко, оскільки рідні не виходили на зв’язок із Маріуполя, тому я відклала новини, телефон і взяла аркуш білого паперу. Без задуму, бо у голові коївся хаос, почала витинати. У важкий період життя мене рятувала витинанка. Так двічі я починала витинати по-новому».
«Роксоляна"/ Фото: Анжела Юрківська
«Останнє літо в Маріуполі"/ Фото: Анжела Юрківська
«Котилася писаночка Всесвітом"/ Фото: Анжела Юрківська
Нині мисткиня продовжує цю діяльність і намагається популяризувати свій вид мистецтва серед української культури.
«Витинанка — це традиційне мистецтво, у якому немає меж. Мені хотілося б популяризувати українське мистецтво та збагачувати його. Приємно, що несу таку місію й ту техніку, яку я винайшла. Пишаюся тим, що можу робити це в Україні», — додала Анжела Юрківська.
Фото: Анжела Юрківська
«Воскресіння Маріуполя» — перша робота на початку війни/ Фото: Анжела Юрківська
«Зима» — остання робота перед війною/ Фото: Анжела Юрківська
«Україна квітуча» — Інтерпретація мозаїчного панно «Квітуча Україна"/ Фото: Анжела Юрківська
«Квітуча Україна» площею 60 кв. м. Композиція прикрасила всю тильну стіну приміщення гастроному «Київ» у Маріуполі/ Фото до повномасштабного вторгнення
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!