Виїхати з небезпечних міст Донеччини — лише початок складного шляху для переселенців. Після евакуації людям потрібно відновити документи, оформити допомогу та знайти місце, де можна жити далі. У транзитному пункті в Лозовій на Харківщині евакуйованим надають необхідну підтримку й допомагають із розселенням. Однак знайти житло з належними умовами, особливо для літніх і маломобільних людей, досі непросто.
Виїхати з небезпечних міст Донеччини — лише початок складного шляху для переселенців/Фото: Вчасно
Для багатьох мешканців Донеччини евакуація — це не просто виїзд із міста, де щодня стає небезпечніше. Це вимушене прощання з домом, невідомість щодо майбутнього та необхідність починати життя на новому місці. Особливо складно тим, хто через вік, стан здоров’я або обмежену рухливість не може самостійно подбати про переїзд і пошук житла.
Одним із місць, де евакуйовані можуть отримати допомогу після виїзду, став транзитний пункт у Лозовій на Харківщині. Тут людей приймають, допомагають із документами, виплатами, медичними та соціальними питаннями, а також шукають варіанти подальшого розселення.
Транзитний пункт почав працювати 19 серпня 2025 року. Відтоді там прийняли вже 67 тисяч людей — усі вони евакуювалися з Донецької області. Саме для них працює пункт ВПО, пояснює журналістам «Вчасно» Бакулін Андрій, відповідальний за транзитний центр евакуйованих осіб від Лозівської РВА. За добу з Краматорська, Слов’янська і прилеглих сіл сюди евакуйовують 150−200 людей. Влітку цифра була більшою — 250−300.
«Зараз до нас їдуть переважно люди похилого віку й маломобільні. Лише поодинокі — молодь або родини з дітьми. Більшість їх виїхали ще влітку — тоді було багато самоевакуйованих людей, які реєструвалися, оформляли юридичну й фінансову допомогу, набір продуктових і гігієнічних наборів», — пояснює чоловік.
Порівняно з літом, стан переселенців помітно погіршав. Відсутність світла та водопостачання ускладнило виживання людей під обстрілами. Тому Андрій Бакулін помічає, що психологічний стан більшості людей незадовільний.
«Люди приїжджають різні — і з понівеченими руками, і ногами. Хтось під обстріл потрапив, а потім до нас, всі у крові. Інколи й не своїй… Першу добу деякі люди плачуть і кричать, потім трошки заспокоюються, коли отримують допомогу від медиків і психологів. А комусь просто треба час побути у тиші й наодинці, щоб прийти до тями після пережитого, бо їх все одно тягне додому», — каже Андрій Бакулін.
Одним із місць, де евакуйовані можуть отримати допомогу після виїзду, став транзитний пункт у Лозовій на Харківщині. /Фото: Вчасно
У транзитний пункт у Лозовій донеччани можуть приїхати як із волонтерами, які їх евакуювали, так і самостійно — без попереднього запису чи попередження. На місці працівники центру допоможуть оформити грошову допомогу (12 300 грн/людину) вимушеним переселенцям.
На сьогодні у пункті в Лозовій, окрім юридичної, психологічної та медичної допомоги, можна отримати продуктові й гігієнічні набори. Крім того, відновити втрачені документи: прописки, оформлення статусу ВПО. Якщо втрачений паспорт, ідентифікаційний код чи свідоцтво про народження, на території транзитного пункту завжди чергують фахівці держорганізацій, які допомагають заповнити заявку на їх поновлення.
Ті ВПО, які потребують пошуку житла чи очікують на заселення, можуть лишитися на три дні у будівлі транзитного пункту. Їх забезпечать триразовим харчуванням, є гаряче водопостачання і практично завжди наявне світло. Однак умови — гуртожиткового типу: в кімнатах може короткостроково перебувати до 10 осіб. Для розділення простору ставлять ширми, окремо розселяють родини з дітьми, людей похилого віку й маломобільних.
Про них у транзитному центрі дбають: у пункті понад десятеро соцпрацівників, які годують людей у кімнатах, вивозять на прогулянки, замінюють постільну білизну та за потреби — памперси.
«За постановою № 841, люди знаходяться тут не більше трьох днів. За цей час ми пропонуємо розселення по Україні — в основному на заході та в центрі. Але справді є випадки, коли через характер або особисті причини вони не уживаються з мешканцями. Так буває. Але і тоді їх не кидають — шукають варіанти альтернативного житла, наприклад. Скажу чесно, людям важко покинути домівку й приїхати в інше місце, де треба почати все з нової сторінки», — пояснює Андрій Бакулін.
У транзитному пункті в Лозовій, окрім юридичної, психологічної та медичної допомоги, можна відновити втрачені документи, отримати продуктові й гігієнічні набори/Фото: Вчасно
За його словами, зараз евакуйованих із Донеччини мешканців практично не розселяють по великих містах чи обласних центрах. Більшість їде у маленькі містечка або села навколо них. У цьому полягає проблема: інфраструктура віддалених населених пунктів не розрахована інколи на мінімальні потреби ВПО старшого віку: наявність медпункту чи бодай лікарні.
«Пенсіонери приїжджають і питають: „Нам по 80 років, а там є аптека? А там є медичний заклад?“ А цього немає, на жаль. І тому є люди, які негативно вражені перспективами або умовами нового житла. Хоча немало людей, які самостійно знаходять собі оселю, живуть у чудових умовах», — каже Бакулін.
Постійного визначеного регіону для переселення немає: конкретне місце залежить від наявності вільних місць у місцях тимчасового проживання. У жовтні 2026-го 16 областей прийняли 485 евакуйованих, найбільше розмістили Житомирська та Рівненська.
Людей можуть прихистити або на короткий термін, до трьох місяців, або на тривалий, де вони можуть лишитися жити до кінця війни. У деяких пунктах визначений максимальний термін проживання — 5 років, про що ВПО попереджають на моменті заселення. Детальніше про умови житла, регіони консультують фахівці транзитного центру, які попередньо «відфільтровують» варіанти житла. Зокрема, чи є у ВПО тварини, чи необхідна медична допомога або догляд тощо.
База місць тимчасового проживання оновлюється кілька разів на тиждень. Людям показують фото й відео умов. Маломобільних без родини розміщують в інтернатних закладах, а для тяжких випадків залучають пансіонати, санаторії й лікарні Києва, Одеси, Вінниці, Житомирщини, Рівного й Дніпра.
Олександра Володимирівна — пенсіонерка, евакуйована з Краматорська, квартиру якої напередодні виїзду пошкодив російський дрон. Жінка три дні прожила без світла, води й газу, який вимкнули через численні пошкодження газових труб. Тепер у транзитному пункті жінка чекає на розселення: каже, що після пережитого готова ділити житло з землячкою, аби над головою не літали дрони та ракети.
«Я невибагливо: аби вода була, світло і з ким поговорить. У моєму будинку вже пів року жили тільки троє людей, не було з ким поговорити. А тут веселіше: є жіночка з Краматорська зі Старого міста, ми тримаємося разом. Хочемо в якесь невелике село поїхати, щоб там був магазин і можливість зняти гроші з картки, чи поштове відділення. Може, курочок заведу?.. Це я так жартую. Я вже стара, мені кімнати буде достатньо. І щоб спокійно було», — розповідає пенсіонерка.
Обласна гаряча лінія з евакуації: 0−800−500−121, а також +38 073−050−01−21 у Viber, WhatsApp, Telegram і Signal,
«Схід SOS»: запис на безоплатну евакуацію з понеділка по суботу з 8:00 до 18:00 за номером 0 800 332 614, у месенджерах Viber +38 (099) 710 48 72 і Telegram +38 (096) 108 60 48.
Евакуація та супровід тяжкохворих і маломобільних ВПО з медичним персоналом від «Проліски»:
За понад рік існування транзитного пункту в Лозовій волонтери вивезли понад 3,6 тисячі маломобільних людей та 8,5 тисячі дітей. Упродовж цього часу головне питання так і не вирішилося — куди будуть вивозити тих, кого забрали з зони бойових дій. На сьогодні цими територіями є увесь Слов’янськ і Краматорськ, де лишаються понад 50 тисяч цивільних. Частина з них (особливо родини з дітьми) виїжджатимуть самостійно, тож більшість самі займатимуться пошуком житла. Однак на волонтерах лишається найважча категорія населення: маломобільні та старенькі, яких розселяти дуже важко, розповідає Андрій Бакулін.
«Днями ми добре спрацювали з громадською організацією „Океан Добра“ і „Схід SOS“, вивезли 11 маломобільних у Дніпропетровську область. Вони ще чекають людей, кажуть, що можуть до 20 прийняти. Є деякі критерії, по яких людей беруть. Але лишаються і складнощі. Наприклад, родини з тваринами проблематично розселяти. І гуртожитки в більшості випадків проблему не вирішують, бо через завантаженість тварин не хочуть приймати», — зауважує посадовець.
Розселення стареньких та людей з інвалідністю завжди було великою проблемою, каже посадовець — ще з початку повномасштабного вторгнення. Зараз проблему розселення (як «важких» категорій, так і самостійних ВПО) вирішують силами співпраці волонтерів та обласних адміністрацій.
«Моя особиста думка: про це треба було думати ще у 2022 році. Потрібне фінансування будівництва містечок для таких людей, а їх везуть у старі гуртожитки. Так, відремонтовані, але в деяких люди живуть по 6−8 людей у кімнатах», — зауважує Бакулін.
За понад рік існування транзитного пункту в Лозовій волонтери вивезли понад 3,6 тисячі маломобільних людей та 8,5 тисячі дітей/фото: Вчасно
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!