Вони боролися за правду та Україну: сьогодні — День пам’яті українських журналістів

Професія журналіста доволі небезпечна, вимагає відповідальності та часом стає цілим стилем життя. Справжній журналіст стоїть до кінця, відтак за правду іноді доводиться вмирати.

Виконуючи свої професійні обов’язки, на початку 2000-х загинув журналіст зі Слов’янська Ігор Александров — директор телекомпанії «ТОР», телеведучий.

За даними Донецької ОВА, зухвалий напад на журналіста стався 3 липня 2001 року близько 7:45 ранку в холі телекомпанії. 7 липня від отриманих травм Ігор Александров помер у місцевій лікарні. Перед смертю він провів кілька ефірів з колишніми працівниками управління боротьби з організованою злочинністю. Вони повідомили про замовні вбивства бізнесменів у Донецькій області та звинуватили владу і правоохоронні органи у зв’язках із кримінальними угрупованнями. Автор передачі обіцяв у наступних програмах оприлюднити імена причетних до вбивств. Але його смерть не дозволила це зробити.

Розслідування вбивства Александрова просувалося завдяки тиску громадськості. Через п’ять років після загибелі журналіста були засуджені організатори й виконавці злочину. Втім, як і у багатьох випадках, замовники не отримали покарання.

Їх убила росія: медійники, яких втратив Схід

Команда медіа «Вчасно» також втратила колегу через російську агресію. Наш журналіст Олександр Цахнів загинув 25 березня 2023 року, боронячи позиції на Бахмутському напрямку під час обстрілу військ рф. Олександр був одним із небагатьох медійників-розслідувачів у регіоні — він провів низку важливих розслідувань, завдяки яким люди дізнавалися правду про корупційні схеми чиновників, керівників комунальних та вугільних підприємств. Його матеріали неодноразово допомагали попередити розтрату бюджетних коштів, а також ставали підставою для початку розслідувань і перевірок уповноваженими органами.

Успішні розслідування отримали високу оцінку міжнародних партнерів зі США та Європи. Завдяки статтям Олександра вони вірили, що в навіть в невеликих містах Донеччини є люди, які готові боротися за демократію і розвиток своїх міст.

Стати на захист України Саша добровільно вирішив на початку повномасштабного вторгнення. Приєднався до лав 37-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ і, обійнявши посаду стрільця-помічника гранатометника, вирушив на передову. На службі отримав позивний «Журналіст»… Йому назавжди залишилося 37 років.

Наталія Харакоз загинула 29 березня 2022 року в підвалі свого, вже зруйнованого російськими ракетами будинку в Маріуполі. Вона була керівницею літературного клубу «Азовье», працювала журналісткою в місцевій газеті «Приазовский рабочий». Наталія Харакоз була першою в Маріуполі жінкою, яка стала членкинею Національного союзу письменників України.

Віктор Дєдов, фотограф, оператор та режисер маріупольського телеканалу «Сігма» загинув 11 березня 2022 року внаслідок обстрілу російськими військами міста Маріуполя. Він опинився під завалами, коли снаряд влучив у квартиру його родини. Син та дружина Віктора Дєдова вижили. Його не змогли поховати, бо будинок згорів.

Віктор Дєдов був і фотохудожником — робив неймовірні світлини рідного Маріуполя. Він увічнив в історії місто таким, яким воно було до російських обстрілів та фактичного знищення.

Віктора не змогли навіть поховати, адже за 4 дні через приліт снаряда будинок, в якому його вбило, згорів.

19 березня 2022 року у Маріуполі загинула Лілія Гумянова — керівниця юнкорівського об'єднання, завідувачка художнім відділом Лівобережного районного будинку дитячої та юнацької творчості, яку називали «мамою юних журналістів».

«Не кинула людей до останньої миті. Відкрила бомбосховище у маріупольському будинку творчості. Вболівала за долю Маріуполя і за майбутню журналістику», — писала про Лілію Гумянову її учениця, викладачка соціальних комунікацій Маріупольського держуніверситету Олена Мельникова-Курганова.

Багато ївипускників Лілії стали справжніми професіоналами. Пані Лілія до останнього свідомо займала принципову патріотичну позицію.

Олександр Махов з Луганщини, український журналіст, учасник бойових дій, військовослужбовець, загинув у бою поблизу Ізюма Харківської області 4 травня 2022 року.

Олександр Махов багато років працював на каналах «Україна» та «Україна24» і висвітлював події війни на Сході. З 2021-го року працював воєнним кореспондентом телеканалів ДОМ та UA. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Олександр став на захист України, служив на лінії бойових зіткнень на Харківщині. Не полишаючи журналістику, він регулярно публікував фото з фронту і розповідав про бої.

У своєму останньому дописі у Facebook журналіст показував, який вигляд має українська земля після атак росіян.

«Під Ізюмом мій упертий підрозділ ЗСУ відбив штурм російської армії. росіяни штурмували після тривалої артпідготовки — танками в кількості щонайменше 10 штук. Бехами з піхотою. Вертольотами. Селяни, прораби, кухарі гасять „другу армію світу“. Я хочу, щоб ви пишалися нашою армією. Ми б'ємося за нашу країну. За наш дім. Вірте в ЗСУ», — писав журналіст.

Після катувань окупантів 2 квітня 2022 року помер 78-річний письменник і журналіст, капітан І рангу у відставці Євген Баль. У його будинку в Мелекіному окупанти знайшли фотографії з українськими морпіхами. Це стало приводом для затримання колишнього військового 18 березня. Його забрали в один із підвалів у Мангуші, де кілька днів били та знущалися.

Страшно побитого літнього чоловіка кати відпустили через три дні знущань. Провели словами, що «не воюють з ветеранами радянського флоту». Після повернення додому Євген Баль ще встиг розповісти друзям і рідним, що сталося. Багатьох навіть підбадьорював — мовляв, живий, все буде добре. Але за кілька днів помер.