За даними правозахисної організації, у Маріуполі загинули близько 8 тисяч людей — такий висновок зробили з кількості зафіксованих могил у місті.
Одна з братських могил у Маріуполі. Фото з соцмереж
Міжнародна правозахисна організація «Human Rights Watch» оприлюднила нові дані про руйнування Маріуполя через повномасштабний напад росії на Україну. Звіт ґрунтується на 240 інтерв'ю (переважно з переселенцями із Маріуполя), на аналізі понад 850 фото- та відеоматеріалів, документів і десятків супутникових знімків.
Дані правозахисників базуються на аналізі могил на чотирьох міських кладовищах і на міському кладовищі Мангуша неподалік.
«Ми оцінюємо, що з кінця лютого 2022 року до середини лютого 2023 року на п’яти кладовищах у Маріуполі та його околицях поховано щонайменше 10 284 людини. Це число просто представляє мінімальну кількість людей, які, здається, були поховані в цих місцях між цими датами. Це не оцінка того, скільки загинуло під час військових дій або скільки загинуло в цей період через інші причини», — зауважують правозахисники.
Багато могил, на думку дослідників, містили кілька тіл. Рештки інших, скоріш за все, були поховані під завалами та вивезені під час знесення. Деякі з похованих у тимчасових могилах ніколи не були перенесені на більші кладовища, а інші або померли, або були поховані за межами Маріуполя.
«Ми не змогли визначити, чи були поховані в місті цивільні особи чи військові, чи скільки загинуло внаслідок незаконних нападів на людей», — додають дослідники.
Могили людей на прибудинкових територіях у Маріуполі
За даними правозахисників, станом на середину травня 2022 року з 477 багатоповерхових будинків у центральній частині міста було пошкоджено 93%. Усі 19 лікарняних містечок по всьому місту були пошкоджені, а також 86 із 89 навчальних закладів, які ідентифікували по всьому Маріуполі.
«Ми задокументували 14 тематичних досліджень, які охоплюють 18 місць, багато з яких стосуються очевидно незаконних російських нападів: напади на дві лікарні, відомий міський драмтеатр, продовольчий склад, пункт роздачі допомоги, супермаркет і житлові будинки, які слугували укриттями. У кожному з цих інцидентів ми не знайшли жодних доказів присутності українських військових в або поблизу обстріляної будівлі, що зробило б атаку необхідною», — йдеться у звіті.
Навчальний заклад поблизу розбомбленого пологового будинку в Маріуполі. У нього стався приліт через кілька хвилин після авіаудару по лікарні. Фото місцевої мешканки.
Один з керівників підрозділу ДСНС у Маріуполі очолював ліквідацію пожеж у місті в період з 24 лютого по 14 березня. Він пригадує, що підвал слугував для містян — зокрема, й рятувальників і їх сімей — сховищем. І 10 березня, коли частину почали знищувати російські окупанти, у сховищі перебували 287 людей. Тоді внаслідок обстрілу одна людина загинула, ще дев’ятеро отримали поранення.
«Це було між 9 і 10 ранку. Я був на третьому поверсі з сім'єю, коли почув вибух. Він влучив у другий поверх, і ми опинилися на другому поверсі, під завалами. Нас із дружиною врятували через 30 хвилин, а сина — через три години. В обох були важкі травми рук і ніг. Більшість людей, які жили в пожежній частині на той момент, перебували у підвалі й не постраждали. Інші, хто перебував на верхніх поверхах, отримали легкі травми. Загинув мій колега Панков Олексій, але його тіло знайшли лише через кілька місяців», — пригадує тодішні події один із людей, які перебували в укритті.
За словами керівника ДСНС, допоки гасити пожежі було можливо — команда пожежників надавала пріоритет гасінню у житлових будинках, а не комерційних будівлях. Намагалися врятувати життя людей, яких вбивали росіяни. Однак пізніше, через постійні обстріли та пошкодження і знищення техніки, навіть ці виїзди стали неможливими.
Критична ситуація під час облоги Маріуполя була і з медициною, оскільки туди не допускали вантажівки з гуманітарною допомогою.
Лікар-анестезіолог, який працював в Обласній лікарні інтенсивного лікування з 25 лютого по 15 березня 2022 року, бачив, як щодня до лікарні надходять десятки постраждалих. Щодня він надавав допомогу від 30 до 40 людям, кілька з яких щодня помирали — у тому числі й через відсутність засобів для післяопераційного догляду. Наприклад, 13 березня двоє маленьких дітей загинули незабаром після того, як їх привезли з серйозними травмами, спричиненими через скло, що розлетілося після обстрілу школи № 27.
А хірург, який працював у лікарні № 3 з 4 березня по 25 квітня 2022 року, сказав, що він лікував «постійний потік» поранених цивільних, починаючи з 10 березня. Більшість операцій він проводив з використанням місцевої анестезії або нестероїдних антибактеріальних чи протизапальних препаратів. В одному випадку він штик-ножем ампутував пацієнту руку. В іншому випадку — вийняв з ока пацієнта шматок скла довжиною близько 1,5 сантиметрів, врятувавши цим око.
Керівник Маріупольського шкірно-венерологічного диспансеру розповів, що бачив сотні постраждалих у багатьох лікарнях міста. Він описав деякі поранення, які бачив перед виїздом з міста 25 березня:
«Рідні приносили поранених без рук і ніг, з пораненнями внутрішніх органів живота чи осколковими пораненнями голови, іноді без половини черепа. Близько половини привезених людей померли, перш ніж ми змогли їх прооперувати. Деякі ноги ми врятували, а інші довелося ампутувати. У нас були деякі знеболюючі препарати, але щоб вони не закінчилися — ми їх розбавляли. У лікарнях ніхто не помер від болю, але деякі пацієнти, яких ми оперували, померли від переохолодження, тому що температура в лікарнях була як на вулиці, до -13 градусів у першій половині березня», — йдеться у звіті.
Медсестра, яка працювала у військовому госпіталі № 555, який лікував мирних жителів під час битви за місто, розповіла, що доглядала 18-річного юнака, який під час нападу втратив очі та ноги…
А на початку березня керівник однієї з приватних медичних клінік міста повідомив маріупольському чиновнику, що в нього закінчилися ліки, і його співробітникам довелося ампутувати руки й ноги без анестезії.
Потрощений Маріуполь після приходу російський військ. Фото: Reuters
За даними правозахисників, 2 березня усе місто опинилося без води — крани буквально на той момент «висохли». Через це воду доводилося брати посеред вулиць — буквально у залишках в автоцистернах, озерах, криницях тощо. Але волонтери, які організовували роздачу води, самі резервуари для води та жителі, які йшли вулицями міста, щоб дістатися до колодязів, піддавалися шквальним обстрілам з боку росіян. При цьому в чергах доводилося стояти до шести годин заради кількох літрів рідини.
Один з опитаних маріупольців описав напад російських вояк на людей 15 березня, близько 8 години ранку, коли вони йшли забирати води з криниць із гаража, розташованого за 500 метрів від металургійного заводу «Азовсталь» на Лівому березі.
«Нас тоді було близько 30 осіб, коли почався обстріл. Він убив 20 людей, поранив решту — зокрема й двох людей, які прийшли зі мною з будівлі, де ми ховалися. Але українські бійці прибули швидко і доправили поранених до лікарні», — сказав він.
А військовій медсестрі в Маріуполі розповіли, що біля криниці у парку Перемоги також було багато трупів. Деякі з поранених, яких вона бачила у сховищі під лікарнею, отримали травми, коли набирали там воду.
Військова медсестра, яка перебувала в бункері госпіталю № 3 з 17 березня, розповіла: постачання їжі у сховище відбувалося завдяки двом чоловікам, які регулярно виходили з укриття й приносили туди їжу.
«Без них ми б голодували. У сховищі ми знайшли стару яму з водою, тож у кожного з нас було близько 100 мілілітрів води тричі на день для пиття, чищення зубів і вмивання. Ми справляли природні потреби у поліетиленові пакети, які виносили на вулицю, коли це було безпечно. Ми весь час носили один і той самий одяг. Було темно й холодно, і наше спільне дихання створювало сильну вологість в укритті. Все було мокрим. Вночі я була накрита кількома ковдрами, і всі вони були огидно вологі та холодні», — каже медикиня.
З їжею у Маріуполі теж було вкрай погано. Правозахисникам містяни розповідали, як 15 дітей і 12 дорослих були змушені голодувати чотири дні. Потім їм вдалося знайти мішок ячменю, але в них не було води, щоб його зварити, тож їли його сухим і сирим.
«Це була наша єдина їжа протягом тижня. Діти були дуже голодні. Вони плакали й у них боліли зуби», — пригадують містяни в розмові.
Під такими будинками, у підвалах, маріупольці змушені були ховатися від російських бомб. Фото місцевої мешканки
Люди у Маріуполі регулярно гинули не лише просто неба і в будинках, а й поблизу укриттів або навіть у них — зокрема, коли багатоповерхові будинки «складалися» на підвали, в яких жили цивільні - дорослі та діти. Дмитро Ластенко, маріуполець, розповів про один з таких випадків правозахисникам «Human Rights Watch».
«Біля входу в укриття, коли я туди прибіг, побачив одне обгоріле тіло дорослої людини. Я також бачив інші частини тіла: дві голови, одну руку та одну ногу. Все обгоріло — і одяг, і шкіра. Деякі родичі людей, які перебували в тій кімнаті, потім не змогли знайти своїх рідних, тому боюся, що вбито більше людей, ніж тих, яких я бачив», — пригадує Дмитро.
13 березня 2022 року з 11:00 почався обстріл одноповерхового будинку на провулку провулок Шевченка, за 800 метрів від «Азовсталі». Тоді загинули семеро людей, троє отримали поранення. Правозахисники поспілкувалися з вцілілою внаслідок нападу Тетяною Раїзовою, яка перебувала в будівлі під час обстрілу. Почувши звук вибуху, вона схопила сина Кирила і побігла до сходів підвалу, коли її раптово підняло з землі.
«Не чуючи жодних вибухів, я чула дзвін у вухах, відчувала себе невагомою, а потім усе потемніло — і я відчула, як моя шкіра горіла. Коли мене дістали з-під уламків — обидві руки були обпалені. Ліва обгоріла так сильно, що медсестри не могли знайти вени. На інших частинах тіла не було плоті, у мене були уламкові поранення. Деякі все ще є в моєму тілі. Мене посадили в машину з братом і його пораненою дівчиною — і я пам’ятаю, як здивувалася, що вона ще може сидіти. Тому що вона сильно обгоріла, її обличчя і тіло були схожі на ліплення з глини», — пригадує Тетяна Раїзова.
З тієї ж трагедії Павло, який пізніше братиме участь у пошуку тіл загиблих, пригадує: одне з тіл вони знайшли глибоко під уламками, у квартирі будинку.
Житель Маріуполя розповів, що тіла двох чоловіків, батька та сина, вбитих снайперами 20 березня біля проспекту Металургів, 89, лежали на вулиці вісім днів, перш ніж російські війська приїхали на вантажівці, наполовину заповненій трупами. Коли мати запитала, чи може зняти обручку сина до того, як його тіло покладуть у вантажівку — російські військові запропонували відрізати палець, бо у того опухла рука. Але жінці вдалося видалити його мастилом і переконати солдатів загорнути тіла в тканину, перш ніж завантажити їх в авто.
Інша маріупольчанка розповіла, що у квітні 2022 року сили «ДНР» пропонували жителям міста 20 тис. рублів (300 доларів США) за те, щоб вони прибрали тіла з вулиць. Інші маріупольці розповіли ЗМІ, що їм заплатили близько 30 тисяч рублів.
У вересні 2022 року маріупольці розповіли «Human Rights Watch», що окупаційні сили платили їм їжею за допомогу в розчищенні завалів, наказуючи не розділяти трупи.
«Люди, які розчищали завали, сказали нікому не розповідати, якщо знайдуть трупи чи частини тіл, і що в деяких місцях, коли вивозять уламки, можна відчути запах розкладених тіл», — йдеться у звіті правозахисної організації.
Імпровізовані могили у вигляді траншей з тілами, викопаними на початку березня 2022 року на Старому міському кладовищі Маріуполя, 12 березня 2022 року.
© 2022 Надано Vaagn Mnatsakanian
Групи, які виймали загиблих маріупольців із-під завалів, були сформовані вже пізніше, — у квітні. Здебільшого в складі були мешканці Маріуполя та працівники ДСНС.
Павло, який брав участь у витягуванні тіл із будинку на вулиці Митрополитській, 98, пригадує: він працював у другій із трьох бригад, що працювали в будівлі. 21 квітня 2022 року він діставав тіла загиблих — як йому розповіли мешканці дому, на нього російський літак скинув бомбу. В результаті авіаудару центральна частина п’ятиповерхівки обрушилася на підвал. Кожен з уламків будинку був висотою у щонайменше два метри — тож більшість можна було прийняти лише будівельним краном.
«Перше тіло ми знайшли 21 квітня. Знімали великі плити краном, потім був неприємний запах, тому ми продовжили прибирати уламки лопатами й знайшли тіло жінки, якій, як я припустив, було близько 60 років. Також у центрі зруйнованої кімнати ми знайшли тіло молодого чоловіка. Він був обезголовлений бетоном, який падав, і його голова була близько до тулуба. Також ми знайшли в зруйнованій кімнаті обгорілу ногу в чорному черевику. Пам’ятаю, були збентежені, як вона туди потрапила. Можливо, вибух викинув її туди з іншої частини будівлі, де загинули люди», — пригадує Павло.
У звіті міжнародна організація також зауважила: траншейні могили, які стали братськими для сотень маріупольців, неможливо вивчити. Тож точна кількість похованих людей у могилах, про які їм відомо, не встановлена. Хірург лікарні № 3 також розповів, що коли 25 березня так звана «днр» захопила лікарню, то російські бійці вивозили з моргу трупи дорослих, дітей і немовлят на машинах. Проте куди — невідомо.
Траншейні могили, які стали останнім пристанищем для тисяч загиблих маріупольців. Фото зі звіту правозахисників.
Жінка, яка мешкала поблизу Маріуполя, багато місяців шукала тіла своєї онуки, доньки та зятя, які загинули у підвалі будинку на вулиці Митрополитській, 98, коли на нього напали 11 березня.
«Деякі з тіл були в чорних мішках, а інші просто лежали на ковдрах, деякі були загорнуті в одяг, а деякі були голі й у жахливому стані. Я також бачила відірвані чи ампутовані кінцівки, які лежали на землі. Чула, що тіла в мішках знайшли офіційні особи, а тіла без мішків привезли родичі чи сусіди. На жодній із сумок не було написаних адрес чи імен. Люди самі робили дерев’яні ящики й клали всередину тіла. З деяких померлих спочатку знімали одяг, взуття та ковдри, а потім ці речі кидали до двох величезних смердючих куп одягу та ковдр», — пригадує маріупольчанка.
А чоловік, який виїхав з Маріуполя в середині березня, але повернувся в місто в середині травня, розповів, що він побачив у морзі, коли прийшов туди, аби спробувати знайти свої документи: «Я бачив близько 100 тіл, і перед тим, як піти, бачив, як люди принесли ще 15. Тіла лежали на землі: одні - в мішках, інші - ні. Деякі згорілі, деякі жовті, деякі чорні, а деякі роздуті… Я намагався не дивитися на це, тому що запах вивертав мене навиворіт».
Поховання в Маріуполі: кладовища та вражаючі цифри
Найбільше поховань було на головному Старокримському кладовищі міста. За оцінками дослідників, у період з 9 березня 2022 року по 15 лютого 2023 року там було поховано щонайменше 8580 людей. Це включає 6687 людей, похованих у траншейних могилах площею 34 287 квадратних метрів, причому перші такі могили видно на супутникових знімках, зроблених 7 квітня 2022 року.
Щодо інших цифр масових поховань: друге за кількістю похованих у траншейному похованні - кладовище Виноградне (553 — у «братських» могилах), Новотроїцьке кладовище (щонайменше 222−258 нових могил), кладовище на вулиці Павлова (45 похованих осіб) та у Мангуші (мінімум 315 похованих людей) тощо.
Приклад поодиноких могил на Старокримському кладовищі, видно на супутникових знімках із дуже високою роздільною здатністю, 8 лютого 2023 р.
© 2024 CNES / Airbus. Джерело: Airbus
Приклад траншейних могил на Старокримському кладовищі, видно на супутникових знімках із дуже високою роздільною здатністю, 8 лютого 2023 р.
© 2024 CNES / Airbus. Джерело: Airbus
На сьогодні достовірно відомо, що росіяни прикривались цивільними об'єктами та людьми як «живим щитом». Свідченнями про це з дослідниками «Human Rights Watch» поділився анестезіолог Обласної лікарні інтенсивного лікування. Він розповідав, що спочатку в госпіталі лікували мирних жителів і поранених українських військових, які охороняли медзаклад до ранку 12 березня. Пізніше їм вдалося відійти — і госпіталь окупували росіяни.
Росіяни розстрілювали цивільних та бомбардували багатоповерхівку на очах медперсоналу
«До лікарні прийшли російські військові з білими пов’язками, привели з собою людей із сусідніх будинків і помістили їх у підвал лікарні. Головний комендант у госпіталі був росіянин, його називали „Осетин“. Він казав, що воював у Чечні. Його бойовики використовували нашу лікарню як щит. Вони виставили танки й БМП позаду лікарні й звідти вели вогонь. Вони також розташувалися перед госпіталем і з бронетехніки стріляли ракетами „Град“ і снарядами в центр міста, а потім відійшли в тил, за госпіталь. У відповідь вогонь у бік лікарні не було, поки я там перебував», — пригадує медик.
Того ж дня він також бачив, як російські війська стріляли по цивільних зі своєї нової бази в лікарні.
«Я чув, як один із російських командирів сказав солдатам стріляти по будь-якій цивільній машині, яка проїжджає повз лікарню. Тоді я побачив, як російські військові поверхом піді мною стріляли з автоматів і плечових гранатометів по трьох цивільних автомобілях, які проїжджали повз лікарню. Двоє чоловіків вийшли з автомобіля і впали на дорогу, інші вирвалися з машин і втекли чи сховалися. Деякі з них прийшли до нас пізніше, і ми їм допомогли», — розповів медик у розмові з правозахисниками.
Медичний інститут у Маріуполі після приходу окупантів. Фото місцевої мешканки
Пізніше того ж дня та наступного лікар бачив, як частина військ стріляла з території лікарні по чотирьох багатоповерхівках, розташованих поруч. Той квартал між лікарнею та будинками був завалений руїнами одноповерхових будинків, тож огляд на обстріл був нічим не перекритий. Анестезіолог лікарні бачив, як російські бойовики влучили в усі чотири будинки, а літак, що летів опісля, скинув бомбу на одну з тих будівель.
Маріуполець, який ховався в підвалі за 150 метрів від лікарні, розповідав: російські війська сказали йому 14 березня, що він та інші можуть переїхати в Обласну лікарні інтенсивного лікування. Пізніше чоловік бачив, як командир «днр» вистрілив у ноги медсестрі в лікарні та витягнув її з поля зору.
«15 березня командир днр у госпіталі, якого бійці називали „Осетин“, попросив медсестру представитися. Коли вона сказала, щоб солдати спочатку представилися, командир вистрілив їй у ноги. Потім жінку затягнули в одну з кімнат. Я не знаю, що з нею сталося — пішов із лікарні наступного дня», — пригадує чоловік у розмовах із правозахисниками міжнародної організації.
Російські вояки стирали з обличчя землі Маріуполь упродовж кількох місяців. А з містом — розстрілювали і його мирних жителів. Фото зі звіту правозахисників
Після захоплення міста у квітні 2022 року російським військам знадобилося багато місяців, щоб хоча б частково відновити доступ вцілілих жителів до електроенергії, води та основних послуг охорони здоров’я. За словами одного з міських чиновників, у деяких лікарнях медична допомога обмежувалася вимірюванням тиску та «слуханні» легень, живота та серця.
«У місті не було ні нормальних ліків, ні лікарів, ні медичного обладнання. Багато людей, які вижили в боях, померли через кілька тижнів або місяців. Умови, в яких доводилося жити людям протягом березня і квітня, сприяли масовому зростанню смертності влітку… Люди досягли гострої фази хронічних захворювань, зокрема діабету чи хронічних серцево-судинних захворювань. Вони померли після того, як їх позбавили ліків, які вони зазвичай приймали, які потребували регулярного діалізу чи доступу до інших ліків — зокрема, люди з астмою та проблемами дихання», — розповів один з маріупольців дослідникам «Human Rights Watch».
Також у звіті зазначено, що значно більший показник смертності частково пояснюється кишковими інфекціями, які вбили деяких людей, які були змушені покладатися на забруднену воду після затримок у ремонті частини міської інфраструктури водопостачання, яка була пошкоджена під час бойових дій. Представник охорони здоров’я Маріуполя також сказав, що до повномасштабного вторгнення медичні працівники виявили холеру під час тестів, які вони проводили в морі, річках і водоймах кожного літа.
Чергова потрощена будівля в Маріуполі. Окупанти не спромоглися ні прибрати, ні відремонтувати будівлю станом на кінець осені 2023 року. Фото місцевої мешканки
Щодо решти аспектів відновлення міста — наприклад, поновлення водопостачання — окупанти кілька місяців тягнули та не могли нічого налагодити. За словами правозахисників, до початку осені місцеві набирали воду з річок чи криниць, оскільки воду через труби не отримували. І навіть коли водопостачання нібито налагодилось — «перспектива» холери для Маріуполя не зникла. Оскільки системи очищення стічних вод і дренажу не були відновлені.
Мільярдні збитки через тих. хто прийшов «рятувати»
Директор «Маріупольводоканалу», який евакуювався з міста, але продовжував стежити за ситуацією з водою в Маріуполі після окупації, розповів «Human Rights Watch»: за його оцінкою, обстрілами знищена майже вся водопровідна інфраструктура міста. Вартість усунення пошкоджень водної інфраструктури міста становитиме близько $ 700 млн США.
Правозахисники наголошують, що після окупації Маріуполя росіяни почали прибирання міста від уламків та сміття, проте не допустили жодних незалежних судово-медичних експертів на місця масових вбивств чи взагалі у місто. Тобто росія власноруч стерла речові докази на сотнях місць злочинів по всьому Маріуполі.
Майже всі маріупольці, які спілкувалися з дослідниками, наголошують: у місцях, які розстрілювали російські війська, або зовсім не було українських військових, або ж були лише поодинокі бійці - які або перебували в закладах для безпеки цивільних, або ж допомагали людям рятувати тих, хто вижив.
«Численні маріупольці, які втекли з міста, заявили, що хочуть побачити справедливість. Вони хочуть, щоб відповідальні за смерть їхніх близьких, поранення, напади на їхні будинки та спустошення їхнього міста були притягнуті до відповідальності. Вони також хотіли, щоб російська держава та відповідальні російські чиновники виплатили репарації, які допоможуть маріупольцям налагодити своє життя. Зрештою, вони хочуть, щоб Маріуполь повернувся під контроль України та відбудувався у своєму колишньому образі», — наголошують міжнародні правозахисники у звіті.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!