Тарас Матвіїв/Фото: 24 ОМБр імені короля Данила
Відповідний указ підписано 13 липня, повідомляє пресслужба глави держави.
«Тарас Матвіїв на фронті з початку війни. Був волонтером і добровольцем, а у 2019 році почав службу в лавах ЗСУ. Під час ворожого обстрілу 31-річний Тарас врятував двох своїх побратимів, допомігши їм дістатися в безпечне місце. На жаль, сам загинув від ворожої міни. Саме завдяки таким людям Україна вистоїть і переможе. Це — приклад цінностей молодих поколінь українців, які творять нашу країну», — йдеться у повідомленні на сайті Офісу президента.
Звання Героя України присвоєно Тарасу Матвіїву за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові.
Поховання захисника відбудеться в середу, 15 липня.
Зазначимо, молодший лейтенант Тарас Матвіїв загинув увечері 10 липня, коли окупанти обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Матвіїв витягнув двох своїх бійців назовні й відніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса.
Тарас Матвіїв працював журналістом на телеканалах Києва та мас-медіа Львівщини. У 2013−2014 роках був учасником Революції Гідності.
З початком російської агресії допомагав війську.
Наприкінці 2014-го усвідомив, що йому замало лише волонтерської діяльності, збору коштів і ресурсів. Поставив собі за мету потрапити у Збройні сили або ж до лав добровольців.
Навесні 2015 року вступив до лав окремої добровольчої частини «Карпатська Січ» і обороняв українські позиції в Пісках, Водяному, Опитному, Первомайському. Пізніше був обраний депутатом Жидачівської районної ради на Львівщині, але його все одно тягнуло на фронт.
З вересня 2018 року вступив на курси лідерства Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, щоб стати офіцером Збройних сил України.
В 2019 році направлений для подальшого проходження військової служби до 24 ОМБр імені короля Данила.
Про свій військовий вибір Тарас говорив: «В мене не стоїть ціль дорости до генерала. В мене ціль на своєму рівні, як командира взводу, просто працювати якісно, робити максимально все залежне від мене, виконати свій обов’язок до останку і „віддячити“ противнику за всіх товаришів, яких я втратив».