«Вони першими зустріли колону ворога 24 лютого»: дружина полоненого захисника з Лимана пів року намагається з’ясувати його долю

Дар’я Бурлуцька — дружина військовополоненого Юрія, який проходив службу у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Перед повномасштабним вторгненням родина з Лимана мріяла нарешті відпочити — у чоловіка невдовзі мав закінчитися контракт, тож у планах була відпустка наодинці. Однак ранок 24 лютого зруйнував усі плани та змінив усі наступні місяці.

Юрій Бурлуцький / скрін з відео з полону росіян

Журналістам «Вчасно» Дар’я розповідає, що для неї і Юрія той ранок почався з вибухів. Чоловік був першим, кому зателефонувала дівчина після «прильотів».

«Цей рік повинен був бути іншим. Ми чекали закінчення контракту і планували відпустку. Але 24 лютого всі наші плани були зруйновані.

Цей ранок я зустріла на роботі. Було чутно вибухи, почалися дзвінки рідних. Я одразу набрала чоловіка — це було о п’ятій ранку, — щоб запитати, як у нього справи. В цей момент він був у відрядженні недалеко від кордону. Я дуже хвилювалася за нього. Поспілкуватися вдалося лише по смс. І тоді я дізналася, що вони готуються до наступу. О шостій ранку зв’язку вже не було. Вони (воїни з бригади, де служив Юрій — ред.) першими зустріли колону ворога і, на жаль, потрапили в полон", — розповідає Дар’я.



Повідомлення, яке розбило надії: на відео Юрія допитували росіяни



Після того, як дівчина повернулася додому, її серце було не на місці, хоч вона й не знала, що її чоловік у полоні. Телефонувати коханому вона боялася, аби не відволікати чи не нашкодити, а повідомлення у месенджерах лишалися непрочитаними.

«Це були дуже важкі години очікування. Увечері 24 лютого Юра зателефонував з невідомого номеру і повідомив, що живий. І далі тиша. Я намагалася дізнатися в частині, що трапилося і чому немає зв’язку. Мені відповідали щось на зразок: «не переймайся, він зателефонує, зараз немає такої можливості» або «все добре, частина тримає з ними зв’язок, зачекай», — пригадує дівчина.

Дар’я наголошує: всі ті години вона відчувала, що Юрій живий, але розуміла, що відбувається щось не те, у чому її намагаються запевнити.

«Тоді закралася думка, що він потрапив в полон. Я намагалася про це не думати, тим більш мене запевняли, що тримають з ними зв’язок і скоро Юра мені зателефонує. Але повідомлення, яке прийшло 27 лютого, обірвало надію побачити коханого найближчим часом. Це було відео його допиту з полону», — розповідає Дар’я.



«Дізналася, що він отримав наскрізне поранення»



Дівчина зізнається: коли отримала відео — просто не уявляла, чим можна допомогти коханому. Тим паче — за умов, що зв’язку з ним не було.

«Я не знала, як мені йому допомогти. В голові постійно були думки про те, як він, що з ним. Тому вирішила зателефонувати йому на телефон. Він то вмикався, то вимикався, але слухавку ніхто не підіймав.

Того ж дня, 3 березня, мені передзвонили з невідомого номеру на Вайбер. Це був дзвінок коханого, лише декілька секунд, але я почула його голос. На жаль, жодної інформації я не почула, а тільки те, що він живий. Запитала в нього: як мені допомогти, що робити? Він відповів, що треба тільки чекати. Але ні він, ні я навіть не здогадувалися, що це чекання затягнеться так надовго. З того часу й почалася боротьба за свободу Юри", — пригадує Дар’я.

Після того дзвінка дівчина відправила відео з допиту Юри до військової частини. Наступного дня їй зателефонував командир роти й розповів те, що Дар’я й так знала — що її чоловік потрапив у полон.

«Командир пообіцяв витягнути його звідти… Я сподівалася, що командири несуть відповідальність за своїх підлеглих і їхнє життя, але на цьому закінчилася допомога військової частини. Згодом я дізналася, що Юра отримав наскрізне поранення черевної порожнини. На щастя, допомогу надали вчасно. Ще пізніше дізналася про місце утримання Юри й стан здоров’я. Це мені розповіли хлопці у квітні — тоді був обмін, і їх якраз звільнили. Вже вони надали мені інформацію про чоловіка. Умови утримання, м’яко кажучи, не дуже гарні. Але вже зараз мого чоловіка там немає, де його утримували в полоні раніше. Це було останнє, що я дізналася про Юру», — розповідає Дар’я Бурлуцька.



«Чекайте, не втрачайте надію. Бережіть себе»



Нічого не робити Дар’я не могла, тому після мовчання військової частини почала самостійно «вибивати» волю коханого. Писала листи в Міжнародний комітет Червоного Хреста, Службу безпеки України й у Національне інформаційне бюро. Однак жодної конкретної відповіді не отримала.

«Я писала заяву в поліцію, писала Ірині Верещук (на той момент вона займалася полоненими), зверталася в координаційний штаб і до людей, які займаються пошуками зниклих військових. Писала всім. хто бодай якось міг допомогти. Але відповідь — одна на всіх: «чекайте, не втрачайте надію. Бережіть себе», — пригадує Дар’я.

Нині у дружини досі немає жодної інформації про місцезнаходження Юрія Бурлуцького чи його стан здоров’я. Аналогічно Дар’я не знає, чи є він у списках на обмін, і коли отримає хоч якусь інформацію про коханого. Однак, як і раніше, вона впевнена: її чоловік живий і повернеться до неї. Проте коли та за яких умов — невідомо.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

Автор: Аліна Євич

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev