«По нас стріляли з „Градів“, коли ми мали лише стрілецьку зброю», — ветеран АТО про вихід з Іловайського котла і полон бойовиків

У 2014 році харків’янин Олексій Антіпов прийшов до військкомату. Він мав військовий квиток, але за станом здоров’я був непридатний до військової служби. Чоловіка взяли добровольцем батальйону «Донбас», повідомляє ІА «Вчасно».

Десять днів людей рятувала школа

Фото надав Олексій АнтіповЗ 19 до 29 серпня 2014 року бійці разом з місцевими були у підвалі Іловайської школи. Мешканці міста на той момент виїхали, частина людей лишалася.

«У ніч з 23 на 24 серпня зайшли росіяни. Ми сиділи у школі. Навколо все палало — по нас застосували артилерію, міномети. Це так вони вітали нас з Днем Прапора, — згадує Олексій. — Подвір'я школи, що палало, і техніку вночі я пішов фотографувати.»

Страх на війні, каже Олексій, буває різним.

«Коли по тобі стріляють і ти стріляєш у відповідь — це природній страх самозбереження. Є оніміння від того, що коїться, у мене такого не було. Було почуття злості — по тобі б’ють артилерією, мінометами, а ти не можеш відповісти, бо маєш лише легку стрілецьку зброю».

Вихід «коридором смерті»

Фото надав Олексій АнтіповОлексій Антіпов розповідає, що в ніч з 28 на 29 серпня їм повідомили про надання «зеленого» коридору (між собою бійці називають його «коридором смерті») для виходу з Іловайська.

«У мене було розчарування, я сподівався, що ми звільнимо Іловайськ, а тут наказ про вихід. Пізніше я дізнався, що до нас йшла допомога — але 92 бригаду розбили під Новокатеринівкою, там же загинули хлопці ще з одного армійського підрозділу. Решту завернули на Маріуполь, бо була загроза з того боку. Як шахіст я розумію, що ми тоді стали пішками, бо треба було виграти партію».

У полоні бойовиків

30 cерпня 2014 року під час бою в Червоносільському Олексій потрапив у полон. 119 днів фізичних і моральних знущань були для нього вічністю — спочатку в Донецьку, потім його перевезли до Іловайська.

«У підвалі Донецького СБУ, куди мене і моїх друзів привезли, нас охороняли покидьки зі зброєю, говорить Олексій. — Вони постійно показували своє геройство перед полоненими. Тут я був до 16 жовтня. До нас застосовували фізичні знущання, морили голодом. Більше за всіх дісталося бійцям з Донецької і Луганської областей, які воювали у складі нашого батальйону. Своїх земляків бойовики ненавиділи більше за інших: ламали ребра, відбивали нирки».

З жовтня до кінця грудня 2014 року полонених перевезли до Іловайська. Там до бійців ставилися краще, але попри заборону за Женевською конвенцією залучали до виконання будівельних робіт. Там Олексій Антіпов з побратимами виносив будівельне сміття, перекривав дахи і шклив вікна.

26 грудня 2014 року під час обміну полонених Олексій Антіпов повернувся додому.

Сьогодні ветеран АТО займається громадською діяльністю. 29 серпня, у день пам’яті загиблих в Іловайську, Олексій згадуватиме побратимів, що не повернулися з пекла російсько-української війни.