Після російської окупації туристична галузь Святогірська на Донеччині зруйнована «під корінь», надію на швидке відновлення мають одиниці.
Лісовий готель "Шервуд", грудень 2022 / фото: Вчасно
Одним з найулюбленіших місць відпочинку у Святогірську завжди був лісовий готель «Шервуд», куди приїжджали родинами та дружніми компаніями, відпочивали від міських буднів, відмічали дні народження, весілля та ювілеї.
У розмові з журналістами «Вчасно» голова Святогірської ВЦА Володимир Рибалкін зазначає: цей готель сьогодні сміливо можна називати незламним — оскільки він пережив уже кілька серйозних прильотів, потрощений снарядами й ракетами, але власники все одно налаштовані відроджувати бізнес і зустрічати гостей. І планують це зробити не через кілька років, а вже днями, тому що відбудова руками мотивованих і морально сильних людей уже почалася.
Власниця готельного комплексу Олена Ковтун — енергійна жінка, яка сьогодні докладає неймовірних зусиль, щоб відновити втрачену справу свого життя. На сьогодні відновлювальна робота триває уже кілька тижнів. Спершу було морально важко — за увесь час окупації Святогірська вона не знала, що відбувається у місті й чого очікувати по приїзду. Однак коли почула, що окупанти гатять і трощать всі будівлі та готелі, повністю знищуючи їх прильотами й пожежами, не мала великої надії на відновлення свого рідного «Шервуда».
«Коли тривала окупація Святогірська, я навіть не знала, що тут і як відбувається. Але коли після звільнення мені надіслали фото і я побачила, що тут є вцілілі корпуси, зраділа, -- розповідає Олена Ковтун. — Порівняно з іншим готелем, який за кілька десятків метрів від нашого повністю знищений, у нас ще більш-менш ситуація. Тому залишила родину в центрі України й приїхала сюди відновлювати наш „Шервуд“. Хотіла на власні очі побачити його. А коли я приїхала й побачила, що не лише кілька корпусів, а принаймні половина будівель вціліла, номера всередині цілі, ліжка та дивани лишилися — зрозуміла, що я можу їх бодай якось та привести до тями, щоб продовжувати бізнес».
Проте ситуація змінилася вже за кілька днів — коли у готельний комплекс потрапив ще один ворожий снаряд. Він розтрощив одну з найважливіших будов, відсутність якої могла поставити «хрест» на усьому відновленні бізнесу.
«До останнього прильоту у нас була цілою котельня й свердловина, з якої подавалася вода у весь комплекс. Я собі навіть картинку склала: зараз дадуть електроенергію, ми зі свердловини беремо воду, запускаємо систему, вмикаємо котли. Є купа побитих дерев через російські ракети — ми їх рубаємо, тим паче у нас ще й запаси вугілля є. І з усім цим відкриваємось — спокійно зимуємо, маємо опалення і можемо обігрівати номери для волонтерів, журналістів, приїжджих тощо — усіх, хто до нас приїжджатиме. Вже чітко уявляла, як відкриваємо ресторан, готуємо піцу. Тим паче я мала з собою ще кавомашини, тому й каву з чаєм могли б робити гостям. І тут — здрастуйте! — приліт. У моїх людей опускаються руки», — пригадує власниця комплексу.
Після другого прильоту, який потрапив у котельню й завалив її, майже не було сподівання на те, що щось вціліло. Одна з найважливіших складових — вода — могла бути недоступною. Однак коли підлеглі Олени таки вирішили розібрати завали котельні й оцінити збитки, з’ясувалося, що не все втрачено, тому що приліт стався за метр від свердловини. Дивом, але це її врятувало — вона майже не постраждала.
«На той момент ми всі розуміємо, що треба якось зимувати, щонайменше охороняти все те, що лишилося — стільці, столи, номери тощо. Тим паче басейн, джакузі цілі - потрібно лише засклити той корпус. До речі, під ним у нас було сховище — прям під басейном. Але ще на початку цього всього перед входом у підвал стався приліт. Снаряд поцілив просто у вхід. Добре, що на той момент нікого не було ні внизу, ні поруч… Але то вже інша проблема. Тому коли ми почали думати, як тут провести зиму — провели повторний огляд приміщень, обійшли всі кімнати. І знову багато що вціліло! Значить, точно треба відновлюватися», — з посмішкою пригадує пані Олена.
Рішення щодо відновлення готелю було остаточним. Після нього почалася «реанімація» всього комплексу — засклення вікон, прибирання, облік покраденого та вцілілого.
«Ми тоді вже почали відновлювати один із будинків. Якщо казати про гроші, то пошкоджено все у комплексі на суму 2,5−3 мільйони доларів. Такі кошти треба, щоб відновитись до того рівня, стану, в якому ми були до війни. Сюди входить і відновлення будівель і споруд, і корпус, і заскління всіх вікон, і вкрадений інвентар. Бо вкрали кацапи багато чого: всю нормальну і пристойну техніку. Камери спостереження, роутери, всі генератори, інструменти, навіть зварювальні апарати. А коли ще й стався приліт у господарську будівлю — то й усе, що там лишили, згоріло. Навіть бензопилу, щоб пиляти собі дрова на розпалення (зараз ми живемо в ресторані), доводилося купувати. На кухні багато чого вкрали. Обладнання, техніку, промислову м’ясорубку, каструлі, блендери», — пояснює власниця комплексу.
Однак після косметичних робіт вдалося оцінити: відкриватися можна навіть на цей новорічний період, однак проблема у відсутності світла. Якщо мешканці Святогірську його вже мають, то «Шервуд» приєднаний до іншої лінії - і вона поки що не заживлена. Це затягує усі ремонтні роботи.
«Ми відкопали з-під землі й уламків скважину, хоча приліт був у метрі від неї. Вона стоїть, отже, може працювати. Але лишається проблема: немає світла. Я вже писала в РЕМ: дайте електроенергію — і будемо відновлюватися. Без неї я банально не можу перевірити, чи працює скважина, оскільки там електричний насос на 80 кВт. Але поки що безрезультатно звертаюсь. А от коли підключимо насос — мої хлопці-чарівники зможуть відновити систему, подаватимуть воду зі скважини на ті номери, будинки, ресторан тощо, бо номери — хоч зараз заїжджай. Котли практично вцілілі. Є кілька поломок, але хлопці швидко їх залатають. Тому зараз найбільша нестача, яку ми відчуваємо — в електроенергії», — наголошує Олена Ковтун.
Поки ми йдемо комплексом, навколо змішується звук працюючого генератора, електричної пилки та голосів робочих, які займаються відновленням комплексу. Зараз із власницею «Шервуда» працюють четверо слюсарів. Саме вони й займаються відновленням корпусів, аби в найшвидші терміни повернутися і відкрити двері готелів.
Люди всіма силами намагаються відновити і своє довоєнне мирне життя.
Багато з працівників комплексу готові просто зараз повернутися у Святогірськ і працювати. Війна «розкидала» їх по Україні.
«Мова зараз не про туризм, а про надання послуг — теплого номера для ночівлі іноземних місій чи наших журналістів і волонтерів. Цим я бодай на зарплату колективу зможу заробити. Ми настільки впевнені у своїх силах, що навіть газони підстригли. Тому мені банально треба електрика, щоб домити кімнати — і можна заселяти сюди кого завгодно», — розповідає пані Олена.
У відновленні комплексу, до речі, допомагають і небайдужі відпочивальники, які вже були раніше гостями «Шервуда». Зокрема, виставили пост про допомогу — і отримують невеликі донати.
«Чи 200 гривень прийде, чи й менша сума. А Матвій — хлопчик, який сюди з народження приїжджав на відпочинок з батьками, взагалі 20 гривень надіслав. Дитина, але так приємно», — каже власниця комплексу.
Наостанок Олена Ковтун додає: відновлюватимуть до передвоєнного стану не все. Зокрема, в одному з будинків є вибоїна від ракети — туди прилетів снаряд, але не здетонував. Це місце планують «увіковічнити» — як згадку про те, що пережив «Шервуд».
«В одному з будинків у підлозі дірка від снаряда. Думаємо його залишити як пам’ятне місце, що ми навіть після цього відновимося й будемо ще кращі, ніж до наступу кацапів», — запевняє наостанок пані Олена.