Чесна конкуренція, адекватна підтримка: підприємці зі Сходу розповіли, чого чекають від держави
В Європі вважають, що успішна економіка країни — це не тільки хороші закони, але й підприємницький дух у народі. У Польщі вже понад чверть століття реалізують комплексну програму підтримки малих і середніх підприємств. Вона полягає в ухваленні сприятливого для підприємців законодавства та створенні розгалуженої системи підтримки малого бізнесу. Зазначимо, що в країнах ЄС заборонена державна підтримка приватного бізнесу, за винятком малих і середніх підприємств. Саме з думкою про такі фірми у Польщі створили мережу установ, які допомагають підприємцям отримувати дотації на свої бізнес-проєкти з державного бюджету та фондів ЄС.
В Естонії впровадили систему e-residency, яка дозволяє легко вести свою справу та платити податки. Таку ж хочуть запровадити в Грузії. Це дає результати, бо вони у рейтингах Doing Business вгорі списку.
Але зовсім інакша ситуація у підприємців України. Більшість тримається на стійкості свого характеру та надзвичайній жагі вижити та чогось досягнути. Долаючи наслідки військових дій у прифронтовому регіоні, економічного спаду, наслідки радянських методів управління та створених схем, підприємці зі Сходу продовжують розвивати власну справу і чекати, коли держава нарешті зробить реальний крок їм назустріч. Свою думку про те, яких змін та реформ очікують представники малого та середнього бізнесу, висловили підприємці Донеччини, Луганщини та Приазов’я у проєкті «Змінити Донеччину» від «Вчасно» та «Бізнес-Схід».
«Потреби українських підприємців часто ігноруються»
Олександр Ракшевський, власник Майстерні авторського кування у місті Токмак Запорізької області, зазначає, що є декілька основних пунктів, які потребують термінових змін та реформ.
«Малому та середньому бізнесу часто обіцяють сприяння та допомогу від держави, — розповідає підприємець. — Та насправді при прийнятті політичних рішень потреби українських підприємців часто ігноруються. Насамперед потрібно зменшити регуляторне навантаження на бізнес, скоротити кількість документів, необхідних для ведення підприємницької діяльності, та знизити обсяг грошей та час, які витрачають підприємці на адміністративні процедури».
Він зазначає: у той час, коли підприємці повинні працювати для розвитку власної справи, вони змушені витрачати час на бюрократичні процеси. Наступна важлива реформа, яку чекають власники малого та середнього бізнесу — це назавжди залишити в історії застарілу радянську систему нагляду.
За словами підприємця, особливо необхідно звернути увагу на правильні та чесні перевірки з боку органів, що контролюють цей процес: «Підприємець, який працює самостійно, та надає 2−3 робочих місця, не повинен платити такі ж податки, як підприємець, у якого мережа магазинів. Тобто необхідна диференційована система оподаткування».
Можливість працювати в умовах чесної конкуренції та рівних шансів — це пріоритетне бажання для підприємців, які у своїй діяльності стикаються із вибірковістю з боку державних органів. Ця вибірковість проявляється у необґрунтованих обмеженнях або преференціях для певних категорій бізнесу
«Важлива співпраця з місцевою владою в умовах чесної конкуренції та підтримки»
Сьогодні майже в кожному місті тендери від місцевої влади виграють наближені до неї підприємці. Зазвичай це або родичі чиновників, або їх друзі. І замовників не хвилює навіть те, що дехто з цих підрядників має кримінальні справи з ознакою корупції. Таким чином у містах створюються анклави «своїх підрядників». Це зовсім не сприяє розвитку бізнесу на місцевому ринку.
«При проведенні держзакупівлі на придбання сувенірів місцева влада орієнтується на „своїх“ підприємців та закупає те, що необхідно їй для власного піару. Тобто, в цілому, майже немає чесної конкуренції та можливості працювати на власне місто», — розповідає власник рекламного бізнесу та виробництва сувенірної продукції у м. Маріуполь Олександр Костюченко.
Підприємець стверджує, що його підприємство завжди за конструктивний діалог з місцевою владою. Але все ж більше працює з комерційними підприємствами, ніж з державними. Тому що міські можновладці навіть не намагаються підтримати місцевих виробників сувенірної продукції. Але Олександр шукає можливості заробити всюди — активно бере участь у всіх заходах, а також сам започатковує цікаві ініціативи.
«З 2014 року ми виготовляємо сувенірну продукцію, яка популяризує Маріуполь та нашу країну, перемагаємо у різних конкурсах, тендерах по всій Україні. Багато років активно просуваємо бренд Маріуполя на всій нашій продукції», — розповідає Олександр.
На думку бізнесмена, Маріуполь має дуже важливий ресурс — це море, яке зовсім не залучене до розвитку туристичної галузі. Він вважає, що необхідно орієнтуватися на світовий досвід інших країн та впроваджувати сучасні тренди. А бізнес регіону обов’язково приєднається до будь-яких ініціатив, де будуть чесні та рівні умови для всіх учасників.
«Поки чекаємо реформ, не стоїм на місці»
У Покровську Донецької області підприємниця Вікторія Карпова розвиває швейний бізнес. Жінка використовує будь-яку можливість, щоб досягти успіху. Поки все робила власними зусиллями, було дуже непросто, потім почала вчитися працювати з грантами — це дало додатковий поштовх. Їздила за кордон, вивчала досвід колег з інших країн, шукала нові можливості.
Так у пошуках чогось нового вона знайшла партнерку — керівницю «Театру-майстерні «Дукач» Вікторію Дворянчикову. Жінки поєднали бізнес та творчість. Щоб розв'язати проблему нестачі кадрів, відкрили власну швейну академію «Квітка льону» для всіх охочих. Для випускників пропонують офіційне працевлаштування та гідну заробітну плату. Але наразі жінки стикнулися з проблемою отримання ліцензії — виявилося, що оформити її вкрай важко.
«Поки чекаємо реформ, ми не стоїм на місці», — кажуть жінки.
«Не штрафи підіймати до небес, а будувати партнерські відносини з підприємцями»
Керівниця текстильного кластера Донеччини Анна Петриченко спілкується з підприємцями з різних куточків України та зазначає, що потреби та очікування у всіх майже однакові. На її думку, зміни для малого та середнього бізнесу мають бути як термінові, так і довгострокові.
«Я вважаю, що початківці (стартапи) залежно від виду бізнесу потребують нульової ставки оподаткування терміном від 1 до 3 років. Бо має бути час на те, щоб розвинути бізнес, вивести його на точку беззбитковості, отримати наснагу та задоволення від того, що власна справа починає „крутитися“ та приносити дохід», — зазначає Анна.
На її думку, має бути заохочення для того, щоб вже чинні бізнеси виводилися з «тіні», з «сірих» схем. Тобто не штрафи підіймати до небес, а будувати конструктивні та партнерські відносини з підприємцями.
«Дуже важливий момент — це приміщення для ведення бізнесу, — розповідає підприємниця. — В нашому регіоні це один великий біль! Є величезний попит на муніципальні (тобто дешеві) приміщення для ведення бізнесу. Вони або неприйнятні для підприємництва, або всі взяті у довгострокову оренду зовсім не малим чи середнім бізнесом, а такими „китами“, як „Ощадбанк“, мережевими супермаркетами та іншими».
Анна Петриченко додає, що у довгостроковій перспективі це питання могло б вирішитися будуванням промислових парків, які вже будуть мати приміщення для бізнесу — з підведенням електромережі, води, інтернету та всіх необхідних комунікацій.
Відношення держави до підприємців має значення
Відмінність України від інших держав у відношенні до малого та середнього бізнесу дуже велика. Перш за все не має розуміння того, що саме від успішного розвитку підприємництва залежить економічне зростання держави.
Наприклад, до початку 90-х років постсоціалістична Польща за всіма показниками поступалася індустріально розвиненій Україні. Але сьогодні ж ВВП Польщі перевищує український майже в 4 рази, а її економіка увійшла до двадцятки найбільших у світі. Серед основних реформ, які проводила Польща під час кризи, велика увага була прикута саме до малого та середнього бізнесу. Наприклад, для підтримки підприємців податкова ставка для них опустилася з 27% до 19% — це дозволило вивести економіку з «тіні», вже через рік в бюджет надійшло на $ 1,05 млрд (більше, ніж раніше).
В Україні ж все працює зовсім інакше — влада постійно вигадує нові методи фінансового навантаження на підприємців. Малий та середній бізнес розглядають лише як спосіб отримання прибутку, але не як можливість для розвитку економіки країни. «Викачати» гроші з підприємців намагаються всі — від чиновників на місцях до держави.
Відсутність реальних дієвих реформ сприяє тому, що з малого та середнього бізнесу продовжують збирати «данину» за вирішення тих чи інших питань. Наприклад, на Донеччині працівниця обласного управління Державної податкової служби створила схему, за якою ошукувала підприємців. Жінка, маючи владу, так працювала декілька років. В липні 2020 року вона була затримана слідчими Держбюро розслідувань. Це лише один випадок, який став відомий правоохоронцям. Насправді корупція зустрічається майже в кожній інстанції.
Деякі ініціативи держави нібито для підтримки підприємців с першого погляду здаються добрими, але отримання якоїсь допомоги по різних анонсованих держпрограмах — ще той квест на виживання. Наприклад, була така держпрограма у Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по компенсації витрат фермерам. Начебто гарна ініціатива, але, як кажуть підприємці, треба було пройти 100 кіл бюрократії, й не факт, що у результаті ти отримаєш цю допомогу.
Найбільшу кількість корисних для себе бонусів в Україні отримує лише великий бізнес, представники якого лобіюють свої інтереси у Верховній Раді.
А реально українським підприємцям допомагають міжнародні донорські організації, які надають гранти на розвиток, та торгово-промислові палати, які об`єднують малий та середній бізнес та надають йому підтримку. Адекватну та розумну допомогу від держави підприємці поки що чекають…