Волонтер Артем Мандзюк з командою часто їздить на фронт. Вони купують та ремонтують автівки для наших військових та всіляко їм допомагають.
Фото з соцмереж Артема
Чоловік розповів «Вчасно» про те, як став на шлях волонтерства і що найбільше його вразило під час його благодійних поїздок на фронт.
До повномасштабної війни Артем Мандзюк працював тімлідом у відділі розробки в одній із компаній Києва. Після 24 лютого життя чоловіка змінилося — тепер він поєднує офіційну роботу та волонтерську діяльність.
На 3 день повномасштабної війни Артем з сім'єю виїхав з міста до батьків. Сидіти склавши руки не міг, тому вирушив з друзями до військкомату. Однак чоловіка не взяли, сказали, аби наразі займався своїми справами.
«Я почав шукати різні організації, у мене певні контакти залишились, однокласники, друзі. Ми з ними сконтактувались, почали звертатись до різних організацій, які на той момент ще формувались, пропонували їм свою допомогу. Спочатку ми розвантажували потяги і так воно з дрібненького переросло у щось більше», — розповідає чоловік.
Згодом Артем познайомився з іншими волонтерами — Оксаною Боднар та подружжям Олександра і Юлії Хожай. Тепер вони не лише друзі, а й команда. Разом переганяють автівки для фронту, а також ремонтують пошкоджений транспорт.
Кошти отримують від благодійників, банка для донатів завжди відкрита. Окрім того, докладають і свої гроші. Артем ділиться, що майже половину прибутку додає в банку. Звіти публікують у своїх соцмережах.
Найпоширенішими у військових є пікапи. Завдяки цьому транспорту є змога перевозити і забезпечення і постраждалих при виході з оточення. Саме тому на них так часто оголошують збори коштів.
Великим потрясінням для волонтерів стали відвідини Вугледару. За словами Артема, місто практично стерте, немає жодної вцілілої споруди. Чоловік каже, що його можна порівняти з Мар'їнкою, від нього теж лишилися лише такі ж вражаючі руїни.
«Ми відвозили 4 автівки на різні напрямки, домовилися з хлопцями з'їздити туди, планувалось те все раніше, але коли ми приїхали в той день, почався прорив у Павлівці. Вже за кілька місяців, здається в листопаді, ми таки потрапили в населений пункт, хлопці, які туди їхали, нас взяли з собою, завезли в місто. Прильоти там постійно, ми заїхали в декілька точок. Спілкувалися з місцевими, бо вони там досі залишалися в підвалах, в повністю знищених будинках, не хотіли виїжджати. Мене дуже вразило, що там були діти».
Остання поїздка у Костянтинівку взагалі ледь не стала критичною для команди волонтерів. Артем каже — в такі моменти здається, що його береже янгол-охоронець.
«Ми мали їхати в Костянтинівку, віддати там авто, а потім заїхати в інше місто, переночувати. У нас повністю змінилися плани, ми затримались, і потім я дізнався, що в той час, коли ми мали переїжджати певні райони, вони масово обстрілювалися ракетами, касетами і всім іншим. Наші знайомі волонтери потрапили під цей обстріл і серйозно постраждали. Двоє в лікарні».
Окрім того, був випадок, коли вивозили одну з автівок для ремонту. Виїжджали в супроводі військових, а вже по факту дізналися, що рашисти були біля них на відстані кілометра. Їхали під щільним вогнем, «на адреналіні», тому в такі моменти не думали про небезпеку, головне було зробити свою справу.
Попри це все волонтер зізнається — за останній час з’являється дуже багато фізичної та психологічної втоми. Далека дорога, безсонні ночі, життя майже без відпочинку виснажують організм. Зокрема, після «волонтерських вихідних» настає робочий тиждень.
«Найбільше гнітить те, що багато людей не розуміють важливості волонтерства. Для декого війна закінчилася після звільнення Київщини, і вони вважають, що краще поїхати в Буковель та непогано відпочити, замість того, щоб знайти баланс між своїм життям і фінансовою допомогою для армії. Це велика проблема, бо ти кожного вечора засинаєш із питанням «а де взяти гроші».
Фото з архіву Артема
Рятують Артема поїздки до військових та їхні слова вдячності і надії. Окрім того, великою підтримкою є дружина — вона дуже морально помагає в моменти втоми.
Окрім машин, волонтери купують на фронт різноманітні кріплення та дрібнички, які просять військові. За час волонтерства команда доставила нашим військовослужбовцям близько 47 автівок, а зібрали понад 7 мільйонів гривень на потреби ЗСУ.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!