Воїн Валерій Дорохов загинув у боях на Донеччині, боронячи Батьківщину. Рідні створили петицію, де просять підтримати надання бійцю звання Героя України.
Військові тримають світлину Валерія Дорохова. Фото: ТЦК СП
Лейтенант 68-Ї окремої єгерської бригади Збройних сил України Валерій Дорохов на псевдо «Роланд» пішов воювати добровольцем на наступний день після початку повномасштабної війни.
Спочатку був у Тернопільському штабі, а наприкінці січня його призвали на фронт. Двоюрідна сестра Надія каже — спочатку чоловіка відправляли в Дніпро, але він сам попросився в гарячу точку.
Коли рідні запитали чоловіка, чи він впевнений у своєму виборі, він відповів: «Загальне благо мене цікавить не менше, ніж моє власне. Тому, що вибудовуючи загальне, ти вибудовуєш і своє».
Валерій намагався всіляко заспокоювати родичів. Вже як відправлявся на фронт, то казав «я командир, тому буду сидіти за комп’ютером, керувати, тому можете за мене не хвилюватись».
«Він віддавався більше людям, ніж собі. Підставляв не одне плече, а два. Намагався помогти всім, дуже часто навіть завдаючи збитків для себе. Окрім того він був власником закладу харчування, і усі ці роки з 2014-го допомагав фронту. У нього там були друзі, тому Валерій старався донатити, підтримувати їх», — розповідає Надія Зелман.
На фронті він керував старшими за себе людьми, доволі досвідченими чоловіками. До кожного вмів знайти правильний підхід, потрібні слова. Йому довіряли, і він був поруч зі всіма.
Так, Валерій був біля своїх побратимів і 17 квітня, коли під час виконання бойового завдання, штурмуючи ворожі позиції, загинув на полі бою під час штурму позицій ворога біля населеного пункту Павлівка, Донецької області.
Його називають надзвичайно світлою, щирою та доброю людиною, люблячим сином, відданим другом, та справжнім прикладом офіцера.
«Староста, очолював молодіжний правовий гурток, брав активну участь у громадському та волонтерському житті факультету та університету. Життєрадісний, розумний, творчий. Надзвичайно світла, щира, добра людина з великим серцем! Він любив життя, був відповідальним, добрим, щирим та позитивним, завжди допомагав товаришам, мав багато планів і мрій», — згадують чоловіка у рідному університеті.
Фото з прощання з Валерієм/BBC Україна
«Завжди був на позитиві, казав, що повернеться тільки з перемогою. Старався казати, що все добре. В день, коли він загинув, а це був наступний день після Пасхи, я написала йому смс-ку, а він вже тоді не відповів», — додає Надя.
Родина та друзі створили петицію, в якій просять надати звання Героя України Валерію, а також просять підписати її усіх небайдужих.
Знайти петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/193882
Команда медіа «Вчасно» висловлює щирі співчуття рідним та знайомим Валерія. Пам’ятаємо кожного героя і бережемо їхні імена у своїх серцях!
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!